у.н. 415/1362/17
н.п. 2/415/19/20
10.01.20 р. м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Фастовця В.М.,
з участю секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених на встановлення межової споруди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог (а.с.106) просить стягнути з відповідача половину вартості будівельних матеріалів, використаних ним на встановлення огорожі між земельними ділянками № 154 /а та №156 , які знаходяться по АДРЕСА_2 , а також половину витрат на їх транспортування, на загальну суму 1100 грн.
Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у письмовій заяві у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, оскільки відповідач продав належний йому будинок.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі рішення Лисичанського міського суду від 12 липня 2006 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.06.2013 р. є співвласником житлового будинку і відповідної земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.70).
Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2011 р. належав, розташований на суміжній земельній ділянці будинок АДРЕСА_2 , відчужений ним 15.11.2019 р. на підставі договору купівлі-продажу.
Позивачем самостійно встановлено огорожу по межі зазначених земельних ділянок
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Згідно зі ст. 108 ЗК України, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
На підставі ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Суду не надані докази того, що встановлюючи огорожу між земельними ділянками які знаходилися у користуванні відповідача та у співвласності позивача, позивач діяв із досягненням згоди стосовно порядку користування земельною ділянкою, співвласником якої він є, з і іншими співвласниками цієї ділянки.
Відповідно не надані докази і того, що співвласники належної позивачу земельної ділянки мали спір із відповідачем стосовно меж земельних ділянок та щодо встановлення межових споруд.
Таким чином, суд вважає, що за відсутності доказів наведеного та того, що дії позивача по встановленю огорожі були здійснені від імені та в інтересах усіх власників земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 а у задоволенні позову повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 про відшкодування витрат, понесених на встановлення межової споруди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного рішення 20 січня 2020 р..
Суддя: