Справа № 390/1421/19
Провадження №2/390/71/20
"20" січня 2020 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Гершкул І.М.,
при секретарі Магомедовій А.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні у місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і просила визнати спільною сумісною власністю подружжя комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнати за позивачем право власності на Ѕ частину вказаного нерухомого майна. В якості обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у період шлюбу набуто право власності на вказане нерухоме майно. На даний час шлюбні відносини припинено, проте взаємної згоди щодо поділу спільного сумісного майна сторони дійти не можуть, а тому позивач звернулася до суду.
Позивач у підготовче засідання не з'явилась, проте надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити (а.с.42).
Відповідач у підготовче засідання не з'явився, проте надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав і не заперечував проти їх задоволення (а.с.43).
Відповідно ст.200 ч.3-4 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ст.206 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і може бути прийнято, а тому дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України, а вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17.03.1978 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , яке видано Гарманівською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області, актовий запис №5, а також паспортом позивача, де мається відповідна відмітка (а.с.7-9, 13).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2008 року комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18823744 від 15.05.2008 року (а.с.14-15).
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №646 від 05.07.2012 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №34754830 від 09.07.2012 року (а.с.16-19).
Згідно звітів оцінювача №81 та №82 від 27.09.2019 року ринкова вартість комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , становить 572 405 грн., а ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , становить 674 501 грн. (а.с.20-21).
Рішенням Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області «Про перейменування вулиці Дзержинського в с. Сонячне на вулицю Весняна» №12 від 12.11.2015 року вирішено перейменувати вулицю Дзержинського в с. Сонячне на вулицю Весняна без змін поштових номерів житлових будинків, установ (а.с.41).
Архівна довідка №122500-25-17/20 від 13.01.2020 року, яку видано ОКП «Кіровоградське ООБТІ», свідчить, що станом на 01.01.2013 року комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 - ціле (приватна), свідоцтво про право власності від 05.05.2008 року (а.с.47).
Архівна довідка №122501-26-17/20 від 13.01.2020 року, яку видано ОКП «Кіровоградське ООБТІ», свідчить, що станом на 01.01.2013 року нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 - ціле (приватна), Договір купівлі-продажу від 05.07.2012 року №646 (а.с.48).
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №191844221 від 06.12.2019 року, а також №196799379, №196800396, №196799580, №196800513, №196799745, №196799884, №196800221, №196800009 від 20.01.2020 року свідчить, що комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності (частка 1/1) ОСОБА_2 , відомості про інші речові права відсутні, відомості про заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та іпотеки відсутні (а.с.39, 51-66).
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №191846777 від 06.12.2019 року та №196800662, №196800828 від 20.01.2020 року свідчить, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності (частка 1/1) ОСОБА_2 , відомості про інші речові права відсутні, відомості про заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та іпотеки відсутні (а.с.40, 67-70).
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд приходить до висновку, що комплекс і нежитлова будівля набуто у період зареєстрованого шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя в якій кожен із подружжя має рівну частку, отже позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно ст.142 ч.1 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 5763 грн., згідно квитанції №ПН189 від 08.10.2019 року, проте сплаті підлягав судовий збір у сумі 9605 грн., а тому поверненню позивачу підлягає судовий збір лише у сумі 960,50 грн. Решта судових витрат, зважаючи на позицію сторони позивача викладену у відповідній заяві (а.с.32), суд залишає по фактично понесеним.
Керуючись ст.ст.60, 70 СК України, ст.372 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживаючого: АДРЕСА_3 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснити поділ.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши Ѕ частину вказаного комплексу у власності ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , залишивши Ѕ частину вказаної нежитлової будівлі у власності ОСОБА_2 .
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 960 грн. 50 коп., згідно квитанції №ПН189 від 08.10.2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.М. Гершкул