Справа № 369/279/20
Провадження №2/369/2201/20
про залишення без руху
15.01.2020 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Юридична компанія «Право та гроші», ТОВ Фінансова компанія «Фактор Груп», ТОВ «Траєкторія» про відновлення становища, що існувало до порушення, визнання зобов'язання за договором фінансового кредиту, таким що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним заміну кредитора у договорі про надання фінансового кредиту,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Юридична компанія «Право та гроші», ТОВ Фінансова компанія «Фактор Груп», ТОВ «Траєкторія» про відновлення становища, що існувало до порушення, визнання зобов'язання за договором фінансового кредиту, таким що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним заміну кредитора у договорі про надання фінансового кредиту.
Згідно позовних вимог просили: визнати зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту № КД- Ф41 від 17.08.2017 року між ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» та ОСОБА_1 станом на 23.12.2019 року таким, що виконується належним чином, а вимогу №25/10-2 від 25.10.2019 року ТОВ «ЮК «ПРАВО ТА ГРОШІ» щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 6832271 грн. 15 коп. такою, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 , визнати недійсним договір поруки №16/10-п від 15.10.2019 року укладений між ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» та ТОВ «ЮК «ПРАВО ТА ГРОШІ»; визнати недійсним заміну кредитора у зобов'язанні за Договором про надання фінансового кредиту № КД-Ф41 від 17.08.2017 року з ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» на ТОВ «ЮК «ПРАВО ТА ГРОШІ»; відновити становище що існувало до порушення права, а саме до заміни кредитора у зобов'язанні за Договором про надання фінансового кредиту № КД-Ф41 від 17.08.2017 року з ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» на ТОВ «ЮК «ПРАВО ТА ГРОШІ».
Розглянувши матеріали позовної заяви вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», встановлено, що за подання позовної заяви з немайновими вимогами до суду судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Натомість, у поданій позовній заяві позивач, посилаючись на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначив, що він звільнений від сплати судового збору за подання цього позову.
Як вбачається, з матеріалів справи предметом спору є правовідносини, які склалися при укладанні як договору про надання фінансового кредиту, так і договору поруки.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.
Однак, суд зауважує, що поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі кредиту, тобто споживача. Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії. Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, вимога про визнання недійсним договору поруки, за своєю природою є цивільно-правовими та не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».
Тому позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн. за вимогу про визнання недійсним договору поруки №16/10-п від 15.10.2019 року укладений між ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» та ТОВ «ЮК «ПРАВО ТА ГРОШІ».
Відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір, за вимогу немайнового характеру у розмірі 768 грн. 40 коп. та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Виходячи з положень ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Юридична компанія «Право та гроші», ТОВ Фінансова компанія «Фактор Груп», ТОВ «Траєкторія» про відновлення становища, що існувало до порушення, визнання зобов'язання за договором фінансового кредиту, таким що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним заміну кредитора у договорі про надання фінансового кредиту - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Повідомити позивачів про необхідність усунення недоліків шляхом направлення їм копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде їм повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Дубас