Справа № 369/746/20
Провадження №1-кс/369/187/20
17.01.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносного підозрюваного ОСОБА_5 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110200000270 від 16.01.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням мотивуючи його тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15.01.2020 близько 14 год 30 хв. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи разом із належною йому собакою породи німецька вівчарка, на зупинці громадського транспорту «Стоянка», що на 21-му км траси Київ-Житомир у с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, діючи з хуліганських мотивів та явної неповаги до установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок в громадському місці, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, діючи з особливою зухвалістю, виражаючись нецензурними словами, в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 , який в цей час також знаходився на зупинці, подав собаці команду «Фас», яка в подальшому, виконуючи команду, вкусила ОСОБА_7 за ногу, чим спричинила йому тілесні ушкодження, після чого продовжуючи свої дії, ОСОБА_5 , підійшов до ОСОБА_7 направив газовий балончик із сльозогінним газом, який мав при собі, тобто предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, та розпилив сльозогінний газ в обличчя ОСОБА_7 .
16.01.2020 слідчим СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110200000270, з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 296 КК України та розпочато досудове розслідування.
15.01.2020 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 16.01.2020 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, освіта середня-спеціальна, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше судимий.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протокол затримання особи, підозрюваної у чиненні злочину, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення для впізнання особи за фотознімками з потерпілим, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, та іншими матеріалами в своїй сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, та карається позбавленням волі до семи років, намагається уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- ніде не працює, офіційно не одружений, а відповідно не має постійного та законного джерела для існування, а також міцних соціальних зв'язків;
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_5 може впливати на потерпілого та свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, зможе незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_7 свідків, які стали очевидцем даної події, змушуючи їх під застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань, що суттєво перешкодить збиранню доказів та проведенню досудового розслідування.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, органом досудового розслідування встановлено, що останній ніде офіційно не працевлаштований встановлено, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш, більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, освіта середня-спеціальна, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого - виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник заперечував щодо задоволення клопотання, просив суд застосувати інший запобіжний засіб не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний проти вимог клопотання заперечував, та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку осіб які брали участь у розгляді справи, суд приходить до висновку що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання стосовно клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В своєму клопотанні слідчий, а також прокурор в судовому засіданні не довели, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також слідчим та прокурором належним чином не обґрунтовано жодного ризику які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1,3,5 статті 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_5 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, наявність постійного фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 181, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,-
У клопотанні слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносного підозрюваного ОСОБА_5 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110200000270 від 16.01.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, а саме до 15 березня 2020 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися з місця фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 21 год. вечова до 6 год. ранку наступного дня , без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладення обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України визначити строком до 15 березня 2020 року, включно в межах строків досудового розслідування.
Підозрюваного звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1