ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2020Справа № 910/15526/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач"
про стягнення 486 032,64 грн,
Представники сторін:
від позивача Красюк О.О.;
від відповідача не з'явився
До Господарського суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" про стягнення 486 032,64 грн (77 400,00 грн за п. 8.13 договору та 408 632,64 грн за пунктом 8.10, 8.11 договору).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведених публічних закупівель між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл НК», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір закупівлі товару № 319Т-2018 від 10.10.2018, за умовами якого позивачем було сплачено відповідачу 309 600,00 грн, а останнім поставлено заправні талони на передбачену суму та об'єми. Починаючи з листопада 2018 року, позивач не міг отримати товар за талонами на автозаправних станціях, вказаних у додатку до договору № 319Т-2018 від 10.10.2018. З листування позивача з відповідними автозаправними станціями було встановлено, що через невиконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача, відпуск пального за картками не здійснюється. Позивач звертався до відповідача з письмовим запитом № 01-2/79 від 10.10.2019 щодо надання пояснень про причини неможливості отримання позивачем пального, проте відповідачем відповіді на вказаний запит не надано. Враховуючи викладене, позивач звернуся до суду з вимогою стягнути з відповідача 298 272,00 грн попередньої оплати, які були присуджені до стягнення рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4097/19.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за відмову від виконання договору та проценти за користування сумою попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15526/19 та призначено її до розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції, судове засідання призначене на 03.12.2019.
У судове засідання 03.12.2019 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги та дав пояснення стосовно спору, відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 суд відклав розгляд справи та повідомив відповідача про те, що наступне судове засідання відбудеться 10.01.2020.
27.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача, на виконання ухвали суду, надійшли додаткові документи.
У судове засідання 10.01.2020 представник позивача з'явився, дав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги та подав остаточний розрахунок судових витрат. Відповідач у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, ухвала суду від 08.11.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051313287 отримана позивачем 14.11.2019; згідно з довідкою Укрпошти від 20.11.2019 ухвалу суду було повернуто до Господарського суду м. Києва, з невідомих причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення Укрпоштою.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 10.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
10.10.2018 між Державним підприємством «Стивідорна компанія «Ольвія» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл ЛТД», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Постач» (далі - постачальник, відповідач), було укладено договір про закупівлю товару № 319Т-2018 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору у строки та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця через АЗС (відповідно до п. 5.4 договору) бензин автомобільний А-92 (Євро 5) з використанням паливних скретч-карток/талонів по м. Миколаєву, номіналом 10л і 20л і паливо дизельне сезонне (літнє або зимове) підвищеної якості (Євро 5) з використанням паливних скретч-карток/талонів по Україні, номіналом 10л і 20л (Нафту і дистиляти за кодом ДК 021:2015: 09130000-9 (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену цим договором грошову суму.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, та ціни, за якими постачається товар, вказуються в специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору.
Пунктом 1.4 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок покупця.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар у кількості, визначеній у Специфікації № 1, якість якого відповідає нормам якості (ДСТУ), які встановлені на цей товар у Специфікації № 1.
Умовами п. 2.4 договору передбачено, що термін дії (використання) паливних скретч-карток/талонів становить 24 місяці від дати їх передачі покупцю.
Згідно з п. 3.2 договору ціна цього договору разом з ПДВ становить 309 600,00 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює передплату у розмірі 100% вартості товару не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку постачальника за товар відповідно до заявки покупця на поставку (передачу) товару.
Відповідно до п. 5.2 договору поставка (передача) товару здійснюється постачальником шляхом видачі покупцю паливних скретч-карток/талонів на товар за актом приймання-передачі скетч-карток/талонів встановленої форми відповідного номіналу згідно заявки покупця на поставку (передачу) товару.
Відповідно до п. 5.5 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами видаткових накладних. Постачальник надає покупцеві одночасно з паливними скретч-картками/талонами видаткову накладну на товар.
Відповідно до п. 5.3 договору покупець отримує, відповідно до виданих постачальником паливних скретч-карток/талонів на автомобільних заправних станціях (АЗС) його партнерів ПІІ «Амік Україна», ТОВ «Торговий дім «Сан Ойл» і ТОВ «Мотто-Євро» бензин автомобільний А-92 (Євро 5) по м. Миколаєву, паливо дизельне сезонне (літнє або зимове) підвищеної якості (Євро 5) по м. Миколаєву, Миколаївської, Одеській, Київських областях і по трасі Одеса-Київ від перехрестя траси Е95 з трасою Р06 у Київському напрямку.
Згідно з п. 5.4 договору на постачальника покладається обов'язок зберігання товару та завантаження (заправка) товару у транспортний засіб або ємність покупця.
Згідно з п. 5.7 договору постачальник гарантує видачу (заправку) товару цілодобово на автозаправних станціях (АЗС), перелік яких визначено в Специфікації № 1 до цього договору, у разі якщо на цих АЗС покупцю відмовили у видачі (заправці) товару по паливним скетч-картках/талонах, то поставка товару вважається не виконаною постачальником в тому обсязі, в якому було відмовлено.
Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) паливних скретч-карток/талонів покупцю у строки та порядку, встановлені цим договором.
Згідно з п. 6.3.2 договору постачальник зобов'язаний передати товар покупцю, якість, кількість якого відповідає умовам, встановленим цим договором та нормативно-правовими актами України для такого товару.
Відповідно до п. 6.2.9 договору покупець зобов'язаний вимагати від постачальника грошових коштів, які сплачені за товар, як попередня оплата, у разі невиконання постачальником зобов'язань за цим договором, а також у разі розірвання договору випадках, передбачених п. 6.2.3 договору, про що покупець направляє постачальнику письмову вимогу.
Відповідно до п. 11.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору (підписання та скріплення печатками) та діє до 31.10.2019, а в частині зобов'язань, які виникли в період дії даного договору і відповідальності за їх виконання, - до повного їх виконання, проведеного в належному порядку.
Судом встановлено, що відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 ) до договору постачальник повинен був поставити відповідачу бензин автомобільний А-92 (Євро 5) у паливних талонах по м. Миколаєву, номіналом 10л і 20л в кількості 9000л по ціні 23.60 грн без ПДВ за 1 л та паливо дизельне сезонне (літнє або зимове) підвищеної якості (Євро 5) у паливних талонах по Україні, номіналом 10л і 20л в кількості 2000л по ціні 22,80 грн без ПДВ за 1 л. Загальна вартість товару складає 309 600,00 грн.
12.10.2018 між покупцем та постачальником було підписано акт приймання-передачі талонів, згідно якого постачальник передав 830 талонів, з яких: 9000л бензину А-92 (220 талонів номіналом 20л та 460 талонів номіналом 10л) 2000л та дизельного пального (50 талонів номіналом 20л та 100 талонів номіналом 10 л).
Згідно з видатковою накладною № ЛТТ-000084 від 12.10.2018 відповідач передав позивачу бланки-дозволи,що підтверджують право покупця на отримання товару - бензин А-92 - 9000л та дизельне пальне - 2000л на загальну суму 309 600,00 грн (засвідчена копія акту приймання-передачі талонів - у матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином та у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару. Так, на підставі виставленого рахунку-фактури № ЛТ-0000186 від 10.10.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 5671 від 11.10.2018 відповідачу кошти в розмірі 309 600,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем було направлено на адреси відповідача лист № 01-2/288 від 06.02.2019, в якому останній вимагав повернення попередньої оплати в сумі 298 272,00 грн. Відповіді на даний лист відповідачем надано не було.
Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4097/19 має преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.
Рішенням від 23.05.2019 у справі № 910/4097/19 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ЛТД» на користь Державного підприємства «Стивідорна компанія «Ольвія» 298 272,00 грн боргу, 4 474,08 грн витрат по сплаті судового збору.
Отже, вказаним вище рішенням встановлено, що 25.10.2018, 06.11.2018 та 12.11.2018 позивачем було отримано паливо по 39-ти талонах (бензин А-92 на загальну кількість 400 літрів), що підтверджується звітами про використання скретч-карток за жовтень, листопад 2018 року. Проте, з 23.11.2018 позивач не може отримати паливо по заправним талонам на АЗС, що зазначені в додатку № 1 до договору, в зв'язку з відмовою автозаправних станцій.
Матеріали справи свідчать, що вказані АЗС відмовляються приймати та не обслуговують заправні талони отримані позивачем від відповідача, у зв'язку з неотриманням від відповідача коштів по талонах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було неналежним чином виконано свої зобов'язання за спірним договором перед позивачем.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 25% штрафу у розмірі 77 400,00 грн для відновлення свого порушеного права.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасну оплату наданих послуг, передбачена п. 8.13 договору.
Згідно з п. 8.13 договору за відмову постачальника від виконання зобов'язань за цим договором, постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми договору.
Судом встановлено, що позивачем правомірно та обґрунтовано було нараховано 25% штрафу, передбаченого п. 8.13 договору, на суму основного боргу в розмірі 309 600,00 грн, що складає 77 400,00 грн. від суми основної заборгованості.
Також позивач просив стягнути проценти за користування попередньою оплатою в розмірі 1% в розмірі 408 632,64 грн
Позивачем заявлено до стягнення 408 632,64 грн процентів за користування попередньою оплатою в розмірі 1% відсотка за несплачений авансовий платіж в розмірі 298 272,00 грн за період з 14.02.2019 по 30.06.2019.
Відповідно до п. 8.10 договору у разі порушення постачальником строків повернення авансу (попередньої оплати) згідно з п. 6.3.4 договору, покупець має право нарахувати 1% від суми попередньої оплати за кожен день користування грошима від дня, коли товар (мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або по день повернення суми попередньої оплати, враховуючи день сплати /передання товару.
Згідно з п. 6.3.4 договору у разі невиконання умов цього договору або відмови від договору у випадках, передбачених п. 6.2.3 договору, протягом 5 банківських днів з дати отримання письмової вимоги покупця повернути на розрахунковий рахунок покупця грошові кошти, які сплачені останнім як попередня оплата (передплата).
Відповідно до відомостей з сайту https://prozorro.sale/ листом № 01-2.288 від 06.02.2019 повідомив про відмову від договору № 319Т-2018, укладеного з відповідачем 10.10.2018, у зв'язку з тим, що останній порушив умови договору, зокрема, п. 8.2 договору - неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього договору: станом на 06.02.2019 ДП «СК «Ольвія» не може отримати бензин А-92 по 641 талону на загальну кількість 8600 л та паливо дизельне сезонне по 150 талонах на загальну кількість 2000 л; керуючись п. 6.2.3 договору ДП «СК «Ольвія» відмовляється від договору № 319Т-2018 та вимагає повернення попередньої оплати в сумі 298272,00 грн.
Суд, оцінивши доводи позивача про стягнення процентів за користування попередньою оплатою в розмірі 1% відсотка з відповідача, вважає їх обґрунтованими та правомірними та зазначає, що позивачем на сайті https://prozorro.sale/ 06.02.2019 було опубліковано лист про розірвання спірного договору, який є у вільному доступі, а відтак, відповідач мав змогу ознайомитися з зазначеною інформацією на сайті, і як наслідок, суд дійшов висновку, що останній був повідомлений 06.02.2019 належним чином.
Отже, оскільки лист було опубліковано на сайті https://prozorro.sale/ 06.02.2019, а позивачу необхідно нараховувати проценти з 6-го банківського дня, з урахуванням п. 6.3.4 договору, тобто з 15.02.2019 по 30.06.2019. За розрахунком суду, сума до стягнення з відповідача процентів за користування попередньою оплатою в розмірі 1% відсотка є меншою, ніж була заявлена позивачем, та складає 405 649,92 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" загальної суми в розмірі 483 049,92 грн, з яких: 77 400,00 грн - штраф та 405 649,92 грн - проценти за користування попередньою оплатою в розмірі, передбаченому договором.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог судом відмовлено з викладених вище підстав.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача суму судових витрат: 7 290,49 грн судового збору та 1 078,98 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Об'єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
На підтвердження правомірності вимоги про відшкодування витрат на забезпечення участі представника в суді позивач долучив до матеріалів справи:
- довіреність № 40-21/5 від 14.01.2019, видану ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на ім'я ОСОБА_1 ;
- копію наказу про відрядження № 95-ВД від 29.11.2019 ОСОБА_2 з 02 по 04 грудня 2019;
- квитки (посадочні документи) Миколаїв - Київ, Київ-Миколаїв на суму 298,92 грн та 276,53 грн відповідно;
- копію наказу про відрядження № 01-ВД від 08.01.2020 ОСОБА_2 з 09 по 11 січня 2020;
- квитки (посадочні документи) Миколаїв - Київ, Київ-Миколаїв на суму 243,68 грн та 259,85 грн відповідно.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт витрат на забезпечення участі в засіданнях суду представника позивача на суму 1 078,98 грн, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на забезпечення участі представника позивача у судові засідання.
Водночас, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на забезпечення участі представника позивача в судових засіданнях в розмірі 1 072,36 грн та 7 245,75 судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 24; ідентифікаційний код 41850141) на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (54052, Миколаївська обл., місто Миколаїв, А/Я 170; ідентифікаційний код 19290012) 77 400,00 (сімдесят сім тисяч чотириста гривень 00 коп) штрафу, 405 649,92 грн (чотириста п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять грн. 92 коп) процентів за користування грошовими коштами, 1 072,36 грн (одна тисяча сімдесят дві грн 36 коп) витрат на забезпечення участі представника позивача у судових засіданнях та 7 245,75 грн (сім тисяч двісті сорок п'ять грн 75 коп) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2020.
Суддя О.Г. Удалова