ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2020Справа № 910/7472/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря
судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного
провадження матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-
М"
до акціонерного товариства "Альфа-Банк"
про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження,
за участі представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, що міститься в розділі 2 загальних умов банківського обслуговування суб'єктів господарювання, затверджених розпорядженням ПАТ "Альфа-Банк" від 03.09.2014 № 2896.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.06.2019 позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав письмову заяву з додатками для залучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7472/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.07.2019.
Через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду 22.07.2019 представник позивача подав заяву про закриття провадження у справі № 910/7472/19 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого при поданні позову. Крім того, в поданих заявах представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 23.07.2019 вищенаведену заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" про закриття провадження у справі № 910/7472/19 було задоволено, а провадження у цій справі - закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
При постановленні цієї ухвали судом було взято до уваги, що Північним апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 873/37/19 за заявою акціонерного товариства "Альфа-Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 08.01.2019 у справі № 2-6/3/18 за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ТОВ "Торгівельна компанія "ПРОК-М" встановлено, що загальні умови (надані в якості третейської угоди між сторонами) не відповідають вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди", які ставляться до третейської угоди та третейського застереження, оскільки відсутні підписи сторін, найменування сторін, а тому такі умови не є належним доказом на підтвердження наявності між сторонами третейського застереження.
Враховуючи предмет та підставу позову у справі № 910/7472/19, а також обставини, встановлені Північним апеляційним господарським судом при розгляді справи № 873/37/19, суд у вищенаведеній ухвалі від 23.07.2019, зважаючи на відповідне клопотання позивача, дійшов висновку про відсутність предмета спору в даній справі.
Водночас у листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 04.11.2019 про перегляд вищенаведеної ухвали суду від 23.07.2019 про закриття провадження у справі за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування цієї заяви позивач посилався на те, що вищевказану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 873/37/19 (враховуючи наявність якої провадження у справі № 910/7472/19 було закрито ухвалою суду від 23.07.2019) постановою Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 873/37/19 було скасовано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" залишено без руху на підставі статті 174 ГПК України та надано заявнику строк для усунення встановлених недоліків заяви.
На виконання вимог ухвали суду про залишення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами без руху, заявником було подано письмову заяву з доказами відправки копії вищевказаної заяви на адресу відповідача.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою суду від 21.11.2019 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/7472/19 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 03.12.19.
Ухвалою суду від 03.12.19 зазначену заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" було задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/7472/19 - скасовано, а судове засідання для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи призначено на 21.01.2020.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 20.01.2020 позивач подав клопотання про розгляд справи № 910/7472/19 без його участі.
Враховуючи те, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком, суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 21.01.2020 сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76-79 ГПК України, судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами відповідно до положень частини дев'ятої статті 165 названого Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі 14.02.2018 року укладено додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафту № MBOV01508 до договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання від 05.09.2016 № 40029947, за умовами якого останнє в порядку та на умовах, визначених цим договором овердрафту та договором на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання, зобов'язалося надати клієнту кредит у формі овердрафту, а позивач, у свою чергу, - сплатити проценти за користування овердрафтом, виконати інші умови цього договору овердрафту та повернути банку заборгованість за овердрафтом у строки, встановлені цим договором овердрафту.
Вказана угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що у додатковому договорі від 14.02.2018 № MBOV01508 третейського застереження не наведено, як немає і посилань на умови договору про комплексне банківське обслуговування (що містить таке третейське застереження), додатковим договором до якого нібито є договір від 14.02.2018 № MBOV01508. Разом із тим, договір овердрафту відповідно до чинного законодавства є самостійним документом, який містить необхідні реквізити та умови, але не містить третейської угоди чи посилання на погоджене сторонами третейське застереження.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" зазначало, що зміст розділу 2 Загальних умов затверджено банком згідно з розпорядженням від 05.09.2014, а кредитні правовідносини між сторонами виникли з 14.02.2018, отже відомості, що саме зазначена редакція Загальних умов діяла на час укладення договору овердрафту, відсутні, у той час як Загальні умови не містять підписів сторін договору овердрафту.
Проте з такими твердженнями позивача погодитись не можна з огляду на таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з частинами 1-4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 цього Кодексу).
У статті 205 ЦК України наведено положення щодо форми правочину і способу волевиявлення та передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1067 цього Кодексу договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини 1, 2 статті 1068 ЦК України).
Закон України "Про банки і банківську діяльність" визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. У статті 2 цього Закону наведено вжиті у ньому терміни, зокрема визначено, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до статті 55 Закон України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
При цьому, згідно зі статтею 56 зазначеного Закону клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати, зокрема, таку інформацію: відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.
Крім того, зазначеною нормою передбачено зобов'язання банку розміщувати актуалізовану інформацію на веб-сайті банку.
Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Згідно з пунктами 6.1 і 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
У статтях 634 та 638 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом статей 641, 642 цього Кодексу пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про ї прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що акціонерним товариством "Альфа-Банк" згідно з розпорядженням від 05.09.2014 № 2896 було затверджено розділ 2 - "Загальні умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання", за змістом пункту 1.1 якого Загальні умови або розділ 2 регулюють відносини АТ "Альфа-Банк" та юридичної особи або фізичної особи-підприємця (клієнт), разом - сторони, а окремо сторона, яка уклала з банком договір на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання, найменування та реквізити якої вказані у розділі 1 "Окремі умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання" (далі - Окремі умови) договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.2 зазначених Загальних умов договір на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання складається із двох розділів: розділу 1 - "Окремі умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання" і розділу 2 - "Загальні умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання", що нерозривно пов'язані між собою, тарифів банку та всіх додатків до договору, які є його невід'ємною частиною. Використання у подальшому тексті терміна "договір" означає Окремі умови, Загальні умови, тарифи, а також усі додатки та додаткові угоди/договори/правочини до нього, які є невід'ємною частиною договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання у сукупності. Обираючи спосіб укладення договору, сторони підтверджують, що будь-які аркуші договору, в тому числі розділ 2 - Загальні умови, тарифи та/чи будь-які інші додатки до цього договору не потребують проставлення додаткових підписів сторін та/або скріплення печаткою сторін. З метою уникнення будь-яких непорозумінь чи спорів щодо змісту договору на кожному аркуші договору міститься логотип банку, і саме аркуші з логотипом банку вважаються такими, що дійсно є елементами цього договору.
За умовами договору клієнт отримує або має право отримати послуги банку, які обрані та передбачені Окремими умовами цього договору в порядку та на умовах, визначених Загальними умовами цього договору або будуть передбачені у майбутньому відповідно до положень Загальних умов договору.
Слід зазначити, що вказаний розділ 2 - Загальні умови, затверджені відповідним розпорядженням, оприлюднено цим банком на офіційному сайті банку в мережі Інтернет - www.alfabank.ua.
Крім того, згідно з пунктом 2.7 параграфу 2 Загальних умов сторони (клієнт і банк) укладаючи цей договір, домовилися, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв'язку із цим договором, та розгляд і вирішення всіх невирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору, відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" відповідно до його регламенту. Також сторони домовилися, що укладення цього договору між сторонами за правовою природою еквівалентно укладенню третейської угоди у розумінні положень статті 12 Закону України "Про третейські суди".
У статті 1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані із кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частин 1, 2 статті 1054 та статті 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафту від 14.02.2018 № MBOV01508, укладений між АТ "Альфа-Банк" і товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" до договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання від 05.09.2016 № 40029947, є його невід'ємною частиною, а всі відносини, що виникають із цього договору овердрафту та не врегульовані ним, регулюються відповідно до договору.
При цьому, у пункті 7 договору овердрафту сторони погодили, що зазначені у ньому терміни вжито у значенні, наданому їм у Загальних умовах договору, всі інші терміни, значення яких не визначено цим договором овердрафту, вжито у значеннях, які вони мають згідно з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України.
Отже, укладаючи додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафту від 14.02.2018 № MBOV01508 до договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання від 05.09.2016 № 40029947, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" підтвердило укладення договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання від 05.09.2016 № 40029947, а також регулювання правовідносин сторін договором про банківське обслуговування, договором овердрафту та Загальними умовами.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафту від 14.02.2018 № MBOV01508, укладений між акціонерним товариством "Альфа-Банк" і товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" до договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання від 05.09.2016 № 40029947, підписано від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" його директором Ковальовим М. С.
Вищенаведені обставини також були підтверджені постановою Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 873/37/19 за заявою акціонерного товариства "Альфа-Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 08.01.2019 у справі № 3-6/3/18. Слід зазначити, що сторонами у даній справі були акціонерне товариство "Альфа-Банк" та, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М".
Зазначена постанова на час розгляду справи № 910/7472/19 у встановленому законом порядку набрала законної сили, є остаточною і оскарженню не підлягає.
За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність посилань позивача на наявність правових підстав для визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, що міститься в розділі 2 загальних умов банківського обслуговування суб'єктів господарювання, затверджених розпорядженням ПАТ "Альфа-Банк" від 03.09.2014 № 2896.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи позивачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до акціонерного товариства "Альфа-Банк".
За таких обставин у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір залишається за позивачем та відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" до акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 21.01.2020.
Суддя Т.Ю.Кирилюк