ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2020Справа № 910/14039/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод”
до Міністерства оборони України
про внесення змін до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019.
Представники сторін:
від позивача: Мешечко О.Л., наказ № 217-к від 14.11.2019;
від відповідача: Ковальчук І.В., довіреність № 220/653/д від 14.12.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані зміною істотних обставин, якими сторони керувались в момент участі у процедурі закупівлі, за результатами якої сторонами укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
18.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2019.
У судове засідання 18.11.2019 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 09.12.2019.
У судове засідання 09.12.2019 представники позивача та відповідача з'явились, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, керуючись статтями 121, 177-185, 234 Господарського процесуального кодексу України, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2020.
У судове засідання 13.01.2020 представники сторін з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 13.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26 вересня 2019 року, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол № 75/387/6 від 11.09.2019), між Міністерством оборони України (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (далі - виконавець, позивач) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/19/72 (далі - Контракт), за умовами якого виконавець зобов'язується поставити замовникові з дотриманням вимоги законодавства продукцію, причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (34220000-5) (напівпричеп-контейнеровоз під контейнер 40 футів), лот № 1 - причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (34220000-5) (напівпричеп-контейнеровоз під контейнер 40 футів), а саме: Напівпричеп ВАРЗ-НПК 4012, що поставляється за річним планом закупівель Міністерства оборони України на 2019 рік, згідно з Додатком № 1 (далі - специфікація), а замовник - прийняти через вантажоодержувача - військова частина А0598, вул. Попова, 9, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, 03100 та оплатити таку продукцію.
Якість, комплектність і експлуатаційна документація повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у специфікації. Продукція, що поставляється за контрактом, повинна бути новою, виготовленою у 2018 або 2019 році та такою, що не була в експлуатації (п. 1.3 Контракту).
Відповідно до п. 2.1 Контракту вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість складає 8 500 000,00 грн.
Пунктом 2.5 Контракту визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати змовником поставленої продукції протягом 30 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату продукції (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України).
До рахунка додаються: акт приймання-передачі; повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку за формою, встановленою наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757 (зі змінами) (далі - повідомлення-підтвердження); видаткова накладна з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала продукцію. На підставі зазначених документів не пізніше 5 денного терміну дати поставки продукції, сторонами оформлюється Акт приймання-передачі продукції за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків (п. 2.7 Контракту).
У відповідності до п. 3.1 Контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем продукції за Контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.
Пунктом 3.3 Контракту узгоджено, що продукція поставляється виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року та передається вантажоодержувачу за адресою, вказаною у пункті 1.1 розділу 1 контракту. Вантажоодержувач здійснює приймання продукції відповідно до Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 440 від 17.08.2017.
Згідно з п. 3.6 Контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Датою виконання умов Контракту є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції за Контрактом.
У відповідності до п. 4.1 Контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією поставки, та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.7 Контракту.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 10.1 Контракту).
Згідно з п. 10.3 Контракту зміни до Контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Контракту. Питання щодо внесення змін до Контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення його строку.
Пунктом 10.4 Договору узгоджено, що додаткові угоди до Контракту укладаються у письмовій формі та підписуються сторонами або уповноваженими на те їх представникам і є його невід'ємною частиною.
Додатком № 1 до Контракту сторонами узгоджено Специфікацію поставки, відповідно до якої, зокрема виконавець має поставити товар у термін до 30.10.2019.
26.09.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, відповідно до якої, сторонами викладено п. 2.1, п. 2.2 Контракту та Специфікацію у новій редакції.
Відповідно до п. 2.1 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.09.2019) вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість складає 8 499 999,98 грн.
Додатком № 1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.09.2019) до Контракту сторонами узгоджено Специфікацію поставки, відповідно до якої, зокрема виконавець має поставити товар у термін до 30.10.2019.
Листом вих. № 826/09 від 17.09.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням продовжити строк постачання предмета закупівлі до 20.11.2019.
У відповідь на означений лист, відповідач Відповіддю № 403/217/4757 від 16.10.2019 зазначив, що перенесення поставки продукції можливо здійснити за рішенням Господарського суду міста Києва.
Як зазначає позивач, враховуючи значну тривалість проведення тендеру та те, що тендерна пропозиція готувалась ще в червні 2019 року, позивач, при підготовці тендерної пропозиції розраховував, що на виготовлення та постачання продукції з моменту підписання контракту у позивача буде щонайменше 60 календарних днів, однак значна тривалість проведення тендеру, внесла свої корективи, в зв'язку з чим, у позивача залишилось лише 30 календарних днів для виготовлення та поставки продукції, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить: внести зміни до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019, а саме до Додатку 1 Специфікація поставки, шляхом внесення змін щодо терміні поставки із зазначенням терміну поставки до 29.11.2019.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
Пунктом 20 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.
Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Отже закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Однак, укладаючи 26.09.2019 Контракт, позивач був обізнаний про те, що поставка продукції має бути здійснена у строк до 30.10.2019, тобто у строк менший ніж 60 днів, на які як зазначає позивач останній розрахував, при цьому, до укладення сторонами Контракту, позивач звертався до відповідача із проханням продовжити строк постачання предмета закупівлі до 20.11.2019 (Лист вих. № 826/09 від 17.09.2019).
Відтак, укладаючи Контракт позивач вже був обізнаний про необхідність виготовлення та поставки продукції у строк до 30.10.2019 та жодних доказів зміни істотних обставин після укладення Контракту, позивачем не надано, як і не наведено обставин щодо таких змін.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено обумовлену Контрактом продукцію, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції № 1 від 02.12.2019, підписаним сторонами 29.11.2019, повідомленням-підтвердженням № 4152 від 26.11.2019, та Актами приймання-передачі транспортних засобів № 507882, № 507885, № 507888, № 507889, № 507890, № 507891, № 507895.
При цьому, з Актів приймання-передачі транспортних засобів № 507882, № 507885, № 507888, № 507889, № 507890, № 507891, № 507895 вбачається, що три напівпричіпа виготовлені 22.10.2019 та чотири напівпричіпа - 01.11.2019.
З урахуванням викладеного, обставин щодо неможливості поставки продукції, зокрема трьох напівпричепів - 23.10.2019 та чотирьох напівпричепів - 02.11.2019, урахуванням дат їх виготовлення, матеріали справи не містять.
Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір з строком поставки до 30.10.2019, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
З огляду на положення зазначених правових норм, суд зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/2659/18, постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до Контракту, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.01.2020
Суддя О.А. Грєхова