ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2020Справа №910/16628/19
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»
до Фізичної особи-підприємця Скляра Ігоря Юрійовича
про стягнення 5 425,77 грн.,
У листопаді 2019 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скляра Ігоря Юрійовича про стягнення 5 425,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем у період з 01.06.2018 по 31.10.2019 згідно договору №7/317-к від 27.01.2017 послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, у зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця Скляра Ігоря Юрійовича виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» у розмірі 5 425,78 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 389,45 грн., 3% річних 223,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 416,10 грн., нараховані за період з 01.06.2018 по 01.11.2019.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2019 відкрито провадження у справі №910/16628/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 29.11.2019 була надіслана Фізичній особі-підприємцю Скляру Ігорю Юрійовичу 03.12.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02097, м. Київ, вул. Лісківська , буд . 18-А , кв. 108.
Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 13.12.2019 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою «судова повістка».
Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою «повернута відправнику за закінченням терміну зберігання» є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 29.11.2019 є 12.12.2019 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
27.01.2017 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Склярем Ігорем Юрійовичем укладено Договір №7/317-к про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого виконавець забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, перелік і вартість яких зазначена у додатку №1 до цього Договору, за адресою: вул. Лісківська, буд. 18-А, нежиле приміщення №1-а, а замовник зобов'язався оплатити їх.
У пункті 1.2 Договору замовник підтвердив, що 2/3 частин нежитлового приміщення №1-а на першому поверсі, окремий вхід, загальна площа - 64,50 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Лісківська, 18-А, належить йому на праві власності та використовується для розміщення продовольчого магазину.
Згідно п. 2.1.2 Договору замовник зобов'язаний щомісяця з 10 по 15 число отримувати у виконавця (відділі управління нежитловим фондом) під розпис у журналі видачі документації рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений у додатку №1 до цього Договору).
Згідно з додатком № 1 до договору, виконавець надає замовнику послуги (вартістю за 1 кв.м загальної площі приміщення): прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування внутрішньої системи ГВП і ХВП, водовідведення, теплопостачання та зливової, дератизація, дезінсекція, технічне обслуговування та поточний ремонт ППА та ДВ, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем у разі їх наявності, поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо будинкових систем і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, полив дворів, клумб і газонів, освітлення місць загального користування, підвалів і підкачування води. Вартість за 1 кв.м загальної площі квартири (приміщення) в місяць в т.ч. прибуток на ПДВ становить 2,28 грн, а разом за приміщення площею 64,50 кв.м. - 147,06 грн.
Перелік та розрахунок вартості послуг визначається у додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Вартість надання послуг за місяць складає 147,06 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору).
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що сплата за виконані послуги здійснюється з моменту виникнення відносин між замовником та виконавцем. Оплата вартості послуг проводиться до 20 числа наступного місяця за розрахунковим.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.01.2017 по 31.12.2017, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу сторону про намір припинити дію цього Договору, то Договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 8.1 Договору).
28.09.2017 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій погодили нову вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території - 258,65 грн.
Крім того, сторонами у Додатковій угоді №1 до Договору було викладено п. 7.6 Договору у новій редакції, згідно якої у випадку зміни розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в період дії Договору такі зміни відображаються у наданих виконавцем актах виконаних робіт і не потребують додаткового погодження сторін і зміни умов Договору. Зміна розміру/тарифу та/або його структури на витрати з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території діє з періоду, в якому відбулись такі зміни та діє до закінчення строку дії Договору або до наступної зміни тарифу. Доплата замовником платежів обумовлених умовами Договору, пов'язана із підвищенням розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання будинків та прибудинкової території здійснюється на підставі наданих виконавцем актів виконаних робіт не пізніше останнього числа місяця наступного за розрахунковим.
В п. 5 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що вона вступає в силу з моменту її підписання та діє з 01.07.2017 та до закінчення терміну дії вищевказаного договору.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача заборгованості з оплати наданих у період з червня 2018 року по жовтень 2019 року згідно Договору послуг на загальну суму 4 397,05 грн, а також позивачем вказується про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 389,45 грн., 3% річних 223,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 416,10 грн., нарахованих за період з 01.06.2018 по 01.11.2019.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Предметом Договору є надання позивачем відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Так, статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За твердженням позивача ним було надано відповідачу послуги передбачені в Додатку №1 за період з червня 2018 року по жовтень 2019 року на загальну суму 4 397,05 грн, проте відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства, не розрахувався за отримані послуги.
Відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов'язань за Договором.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки у суду відсутні підстави ставити під сумнів у твердженнях Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» з приводу факту та обсягів наданих послуг, а відповідачем дані обставини не заперечуються, в той час як законодавством покладається на власника нерухомого майна утримувати будинок, в тому числі розміщені у ньому нежитлові приміщення та прибудинкову територію, суд вважає, що позивачем доведено надання відповідачу у період з 01.06.2018 по 31.10.2019 послуг з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 4 397,05 грн.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказана правова норма є спеціальною по відношенню до інших приписів цивільного законодавств, тому у даному випадку обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги не ставиться в залежність від наявності укладеного договору на надання таких послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-59цс13 від 30.10.2013.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що сплата за виконані послуги здійснюється з моменту виникнення відносин між замовником та виконавцем. Оплата вартості послуг проводиться до 20 числа наступного місяця за розрахунковим.
Позивачем не долучено до матеріалів справи рахунки-фактури на оплату комунальних послуг, проте, суд зазначає, що Договором передбачено вартість послуг, які надаються позивачем згідно умов договору, а тому відповідач був обізнаний щодо суми, яка має сплачуватись ним за договором щомісяця до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
При цьому, згідно п. 2.1.2. Договору саме на замовника (відповідача) покладався обов'язок щомісяця з 10 по 15 число самостійно отримувати в Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (відділі управління нежитловим фондом) відповідні рахунки на оплату послуг, перелік яких зазначено в Додатку №1.
У Договорі чітко вказаний строк оплати, і на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був оплачувати послуги кожного місяця до 20 числа наступного за звітним місяця у розмірі, визначеному договором.
Відповідачем доказів оплати вказаної заборгованості суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано доказів оплати за надані позивачем послуги у визначений Договором строк, а отже Фізична особа-підприємець Скляр Ігор Юрійович є такою, що прострочила виконання свого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості у розмірі 4 397,05 грн. з оплати наданих йому у період з 01.06.2018 по 31.10.2019 послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 389,45 грн., 3% річних 223,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 416,10 грн., нараховані за період з 01.06.2018 по 01.11.2019.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши долучений позивачем до позову розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача з приводу вірності здійсненого Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» розрахунку, приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 223,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 416,10 грн.
Щодо стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 389,45 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В той же час, положення Договору не містять умов, якими встановлюється порядок та розмір нарахування пені за невиконання орендарем своїх зобов'язань перед орендодавцем зі сплати орендних платежів, відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення пені, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» підлягають частковому задоволенню, а з Фізичної особи-підприємця Скляра Ігоря Юрійовича підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 397,05 грн., 3% річних у розмірі 223,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 416,10 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скляра Ігоря Юрійовича (місце проживання: АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 39605452) суму основного боргу у розмірі 4 397 (чотири тисячі триста дев'яносто сім) грн. 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 416 (чотириста шістнадцять) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1 783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 11 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 21.01.2020.
Суддя Р.В. Бойко