ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.09.2015Справа №910/22752/15
За позовом тимчасово виконуючого обов'язків військового прокурора Київського гарнізону в інтересах Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Києва
до Публічного акціонерного товариства “АвтоКрАЗ” Полтавської області
про стягнення неустойки, ціна позову 20400 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники :
від прокуратури Тимко В.В.,
від позивача Зернов Р.Ю.,
від відповідача Білявський В.В.
Суть спору:
у серпні 2015 року тимчасово виконуючий обов'язків (засступника) військового прокурора Київського гарнізону звернувся в суд з позовом в інтересах Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Києва з підстав ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Прокурор зазначав, що між позивачем і відповідачем укладено договір на закупівлю за державні кошти № 52m від 13 листопада 2014 р. (має гриф “таємно”), додаткова угода № 1 від 4 грудня 2014 р. до цього договору згідно з умовами яких відповідач зобов'язався виготовити та передати позивачу не пізніше 3-х місяців з дати проведення авансового платежу продукцію зазначену у специфікації, загальною вартістю 4080000 грн., а позивач - прийняти та оплатити її вартість на умовах договору.
Після здійснення 20 листопада 2014 р. та 10 грудня 2014 р. попередньої оплати у загальному розмірі 4080000 грн., що становить 100 % від вартості продукції, відповідач всупереч умов контракту прострочив передачу продукції на 5 днів.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 20400 грн. неустойки за порушення строків виконання зобов'язання, передбаченої п. 9.2 контракту.
У процесі розгляду заявою № 6-09991вих15 від 28 вересня 2015 р. військовий прокурор Київського гарнізону збільшив розмір заявленої до стягнення пені до 244800 грн., штрафу до 285600 грн., збільшивши ціну позову до 503400 грн. При цьому, заява про збільшення розміру позовних вимог судовим збором не оплачена.
З урахуванням того, що на час звернення в суд з указаним позовом прокурор в установленому порядку був звільнений від сплати судового збору, фінансування видатків прокурора по сплаті судового збору після 1 вересня 2015 р. не передбачено, суд вважає можливим відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” звільнити прокурора від сплати судового збору за подачу указаної заяви.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги у збільшеному вигляді.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений прокурором у його інтересах позов.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на належне виконання ним умов договору, відсутність прострочення з його боку внаслідок прострочення позивача у справі. Також вказував про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів позивача.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 листопада 2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 52 m на закупівлю за державні кошти (має гриф “таємно”), згідно з умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та протягом 90 днів з дати надходження авансового платежу передати позивачу продукцію, зазначену у специфікації, загальною вартістю 4080000 грн., а позивач - прийняти та оплатити її вартість на умовах договору.
Відповідно до умов п. 4.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість продукції протягом 10 банківських днів з дати укладення договору шляхом здійснення 70 % попередньої оплати від загальної суми договору.
Додатковою угодою № 1 від 4 грудня 2014 р. сторони погодили сплату позивачем попередньої оплати у розмірі 100 %.
Указані обставини підтверджуються поясненнями прокурора, сторін у справі та наявною у матеріалах копіями цього договору та угоди.
За своєю правовою природою контракт між сторонами є договором підряду, оскільки його умови передбачають виготовлення певних речей з переданням їх замовнику.
Таким чином між сторонами у справі виникли відносини з договору підряду, врегульовані гл. 61 ЦК України.
Поясненнями прокурора, сторін, платіжними дорученнями №№ 610 від 20 листопада 2014 р. та 10 грудня 2014 р. стверджується факт здійснення позивачем 20 листопада 2014 р. на користь відповідача оплати у розмірі 2856000 грн.,а 10 грудня 2014 р. - 1224000 грн., а всього 4080000 грн.
За таких обставин, з урахуванням наведених умов договору відповідач зобов'язаний був виготовити передбачену цим правочином продукцію та передати її позивачу не пізніше 18 лютого 2015 р.
Доводи прокурора про настання строку передачі (поставки) продукції 19 грудня 2014 р. суперечать змісту укладеного між сторонами договору, за яким у відповідача виник обов'язок передати річ, виготовлену після проведення позивачем платежу, а не річ, яка вже існувала як предмет матеріального світу на час укладення договору між сторонами.
Посилання відповідача на прострочення позивачем сплати належної за договором попередньої оплати є необґрунтованими, оскільки суперечать дійсним умовам договору які первісно передбачали попередню оплату 70 % вартості робіт, а передоплату100% лише після 4 грудня 2014 року.
Наявними у матеріалах справи накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей №№ 10045, 10056 від 24 лютого 2015 р. стверджується факт передачі відповідачем позивачу продукції за договором 24 лютого 2015 р., тобто з пропуском встановленого строку на 6 днів.
Доказів передачі продукції за контрактом в установлений строк суду не надано.
Згідно з умовами п. 9.2.2 договору за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив поставку товару за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України підлягає стягненню 24480 грн. (4080000 грн. х 0,1% х 6 дн.) пені з урахуванням фактичного періоду прострочення, що мало місце з 18 до 24 лютого 2015 р.
Вимоги про стягнення 285600 грн. передбаченого п. 9.2.2 договору штрафу відповідно до вимог ст. ст.ст. 231, 232 ГК України задоволенню не підлягають, оскільки прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів відповідач не допустив.
Як слідує з наявних матеріалів звернення в суд прокурора з даним позовом зумовлене порушенням інтересів держави, які потребують судового захисту, в умовах відсутності фінансування витрат позивача на оплату судового збору, тому посилання відповідача на відсутність у прокурора підстав для подачі позову в інтересах держави є необґрунтованими.
Оскільки позов задоволено частково, прокурор в установленому законом порядку звільнений від сплати судового збору, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
позов тимчасово виконуючого обов'язків військового прокурора Київського гарнізону задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “АвтоКрАЗ” (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, код 05808735) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Києва ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 24480 грн. пені.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “АвтоКрАЗ” (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, код 05808735) у доход Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу 22030001) 1827 грн. судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар