61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.01.2020 Справа № 905/2011/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Сіал Джет Україна” (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, Дніпровський район, вулиця Валерія Лобановського, будинок 22; код ЄДРПОУ: 31540042)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод” (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Леніна, будинок 7; код ЄДРПОУ: 37696092)
про стягнення 86 458,79 грн., з яких: основний борг - 78 728,22 грн., 3% річних - 2 400,67 грн., інфляційні втрати - 5 329,90 грн.,-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Сіал Джет Україна” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод” про стягнення 86 458,79 грн., з яких: основний борг - 78 728,22 грн., 3% річних - 2 400,67 грн., інфляційні втрати - 5 329,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №ДрМ3/354-16 від 16.09.2016, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 78 728,22 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 526, 530, 590, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 231, 265 Господарського кодексу України.
Представник позивача Шибенко Д.В. в судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 15.01.2020 було оголошено перерву до 15.00 год. Після перерви належним чином повідомлені представники сторін в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим суд розглядає справу без їх участі.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
16.09.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Сіал Джет Україна” (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод” (далі - покупець) було укладено договір № ДрМЗ/354-16 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі «товар», в обсягах, на умовах, в порядку та в строки, узгоджені сторонами та встановлені даним договором. Номенклатуру (з посиланням на НТД), кількість, ціну товару, строк постачання, а також вимоги до маркування та фасування товару, сторони узгоджують у специфікаціях до договору.
Згідно п. 3.1. договору орієнтована загальна вартість (ціна) даного договору, на дату його укладення, складає 10 000 000, (десять мільйонів) гривень. Фактична загальна вартість (ціна) даного договору визначається виходячи із загальної суми товару, поставленого продавцем та прийнятого покупцем згідно видатковим (товарно-транспортним) накладним, в період дії даного договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за договором визначаються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Порядок оплати: протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати постачання кожної конкретної партії товару, вказаної у відповідній специфікації (п. 4.2. договору) .
Згідно п. 7.1. договору постачання товару здійснюється відповідно до специфікацій, підписаних обома сторонами.
Відповідно до п. 7.2. договору продавець зобов'язаний здійснити поставку партії товару у строк, вказаний у відповідній специфікації, який рахується у календарних днях від дати отримання замовлення на постачання партії товару у формі проекту специфікації, складеної на підставі комерційної пропозиції продавця, відправленої покупцем з електронної адреси покупця, вказаної в п. 12.9., на адресу продавця, вказану в п. 12.9 даного договору. При цьому покупець зобов'язується направити на адресу продавця оригінал специфікації на постачання партії товару поштою або кур'єром не пізніше, ніж на 3-й день від дати направлення такої специфікації в електронному виді. Продавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня за днем отримання оригіналу специфікації покупця (датою специфікації називається дата отримання листа електронною поштою, незалежно від дати отримання оригіналу), підписати його, скріпити печаткою та повернути (направити) один екземпляр специфікації покупцю.
Згідно п. 7.3. договору поставка товару здійснюється продавцем відповідно до правил «Інкотермс-2010». Базові умови постачання узгодженої партії товару - DDP. Місце постачання зазначається у відповідній специфікації на поставку партії товару (містом місця постачання є м. Дружківка).
Згідно п. 10.1. договору у випадку порушення строків оплати вартості товару, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 12.3. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2017 до договору № ДрМЗ/354-16 від 16.90.2016) він набуває чинності з дати його підписання сторонами договору, діє до 31.03.2018, може бути продовжений за згодою сторін, оформленою належним чином.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
На виконання умов договору № ДрМЗ/354-16 від 16.09.2016 постачальником поставлено відповідачу за період з 16.09.2016 по 26.04.2018 товар на загальну суму 302 867,03грн. що підтверджується видатковими накладними № 5089 від 16.12.2016 на суму 1601,26 грн. з ПДВ, №5224 від 27.12.2016 на суму 289,33 грн. з ПДВ, № 341 від 02.07.2017 на суму 280,61 грн. з ПДВ, № 402 від 08.02.2017 на суму 21,91 грн. з ПДВ, № 1986,77 грн. з ПДВ, № 404 від 08.02.2017 на суму 954,10 грн. з ПДВ, № 609 від 21.02.2017 на суму 605,93 грн. з ПДВ, № 607 від 21.02.2017 на суму 409,86 грн. з ПДВ, № 798 від 03.03.2017 на суму 20 773,44 грн. з ПДВ, № 1012 від 20.03.2017 на суму 4142,10 грн. з ПДВ, № 938 від 14.03.2017 на суму 1082,51 грн. з ПДВ, № 988 від 17.03.2017 на суму 91,20 грн. з ПДВ, № 1097 від 24.03.2017 на суму 609,85 грн. з ПДВ, № 1194 від 30.03.2017 на суму 1 252,48 грн. з ПДВ, №1439 від 14.04.2017 на суму 3 867,90 грн. з ПДВ, № 1491 від 20.04.2017 на суму 38,54 грн. з ПДВ, № 1163 від 28.03.2017 на суму 3 867,46 грн. з ПДВ, № 1467 від 19.04.2017 на суму 350,88 грн. з ПДВ, № 1489 від 20.04.2017 на суму 909,77 грн. з ПДВ, № 1655 від 03.05.2017 на суму 4 982,26 грн. з ПДВ, № 1923 від 24.05.2017 на суму 945,00 грн. з ПДВ, № 2061 від 02.06.2017 на суму 16 578,00 грн. з ПДВ, № 1597 від 27.04.2017 на суму 128,16 грн. з ПДВ, № 1823 від 16.05.2017 на суму 1 679,05 грн. з ПДВ, № 2060 від 02.06.2017 на суму 2 117,40 грн. з ПДВ, № 2101 від 06.06.2017 на суму 5 479,64 грн. з ПДВ, № 1924 від 24.05.2017 на суму 1 622,94 грн. з ПДВ, № 3509 від 08.09.2017 на суму 1 496,26 грн. з ПДВ, № 3011 від 08.08.2017 на суму 38,11 грн. з ПДВ, № 2423 від 27.06.2017 на суму 3014,47 грн. з ПДВ, № 3023 від 08.08.2017 на суму 5448,17 грн. з ПДВ, № 3020 від 08.08.2017 на суму 3 890,57 грн., № 3369 від 30.08.2017 на суму 491,53 грн. з ПДВ, № 3519 від 08.09.2017 на суму 4 854,95 грн. з ПДВ, № 3520 від 08.09.2017 на суму 326,51 грн. з ПДВ, № 4101 від 24.10.2017 на суму 569,36 грн. з ПДВ, № 3205 від 18.08.2017 на суму 455,46 грн. з ПДВ, № 3675 від 21.09.2017 на суму 3 274,08 грн. з ПДВ, № 3678 від 21.09.2017 на суму 1 724,53 грн. з ПДВ, № 3518 від 08.09.2017 на суму 600,23 грн. з ПДВ, № 4302 від 03.11.2017 на суму 54,72 грн. з ПДВ, № 4301 від 03.11.2017 на суму 2 517,12 грн. з ПДВ, № 4102 від 24.10.2017 на суму 6 237,00 грн. з ПДВ, № 4105 від 24.10.2017 на суму 271,44 грн. з ПДВ, № 4107 від 24.10.2017 на суму 3 638,88 грн. з ПДВ, № 3607 від 15.09.2017 на суму 77,95 грн. з ПДВ, № 3966 від 13.10.2017 на суму 23 542,07 грн. з ПДВ, № 3619 від 18.09.2017 на суму 28 653,52 грн. з ПДВ, № 4059 від 20.10.2017 на суму 24 712,15 грн. з ПДВ, № 4372 від 10.11.2017 на суму 570,00 грн. з ПДВ, № 3962 від 13.10.2017 на суму 6 422,20 грн. з ПДВ, № 4103 від 24.10.2017 на суму 3 180,60 грн. з ПДВ, № 4113 від 24.10.2017 на суму 935,38 грн. з ПДВ, № 4180 від 27.10.2017 на суму 23,52 грн. з ПДВ, № 4104 від 24.10.2017 на суму 54,26 грн. з ПДВ, № 4141 від 25.10.2017 на суму 1689,94 грн. з ПДВ, № 4300 від 03.11.2017 на суму 1094,40 грн. з ПДВ, № 4179 від 27.10.2017 на суму 286,13 грн. з ПДВ, № 4088 від 23.10.2017 на суму 4 482,32 грн. з ПДВ, № 4484 від 16.11.2017 на суму 611,72 грн. з ПДВ, № 4457 від 15.11.2017 на суму 2 430,67 грн. з ПДВ, № 4620 від 27.11.2017 на суму 1 568,353 грн. з ПДВ, № 410 від 06.02.2018 на суму 2 594,64 грн. з ПДВ, № 4900 від 15.12.2017 на суму 59,28 грн. з ПДВ, № 4887 від 14.12.2017 на суму 8 971,68 грн. з ПДВ, № 4767 від 06.12.2017 на суму 186,78 грн. з ПДВ, № 4884 від 14.12.2017 на суму 3 504,44 грн. з ПДВ, № 101 від 11.01.2018 на суму 520,51 грн. з ПДВ, № 178 від 17.01.2018 на суму 6 601,80 грн. з ПДВ, № 251 від 24.01.2018 на суму 954,00 грн., № 400 від 05.02.2018 на суму 572,36 грн. з ПДВ, № 1465 від 24.04.2018 на суму 14 340,74 грн. з ПДВ, № 4196 від 27.10.2017 на суму 756,96 грн. з ПДВ, № 1503 від 26.04.2018 на суму 48 034,45 грн. з ПДВ, № 4196 від 27.10.2017 на суму 756,936 грн. з ПДВ.
Вказаний товар та послуги були прийняті відповідачем, що підтверджується підписом останнього на вищезазначених видаткових накладних без зауважень та заперечень.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.
Оскільки грошові кошти, що підлягали сплаті відповідачем в обумовлений договором строк, на розрахунковий рахунок позивача не було перераховано, позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 328 від 02.09.2019 та вих. № 390 від 16.10.2019 про погашення заборгованості в сумі 78 278,22 грн. протягом семи днів з моменту отримання вказаної вимоги.
Оскільки вищезазначені вимоги була залишена відповідачем без відповіді, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.
Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір ДрМЗ/354-16 від 16.09.2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже зазначалося, згідно 4.2. договору оплата товару здійснюється протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати постачання кожної конкретної партії товару, вказаної у відповідній специфікації.
Таким чином, строк оплати становить 120 календарних днів окремо за кожною видатковою накладною.
Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару за договором, на підтвердження чого надав реєстр документів з 01.01.2017 по 19.10.2018, з якого вбачається погашення відповідачем заборгованості за договором № ДрМЗ/354-16 від 16.09.2016 на суму 224 138,81 грн.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сплату залишку суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором ДрМЗ/354-16 від 16.09.2016 щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 78 728,22 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 19.10.2018 по 24.10.2019 нараховано 3 % річних в сумі 2400,67 грн. та інфляційні нарахування за період з жовтня 2018 по серпень 2019 в сумі 5 329,90 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, оскільки строк оплати за всіма видатковими накладними згідно п. 4.2. договору настав до заявленого позивачем періоду, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 5 329,90 грн. та 3 % річних в сумі 2400,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Сіал Джет Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод” про стягнення 86 458,79 грн., з яких: основний борг - 78 728,22 грн., 3% річних - 2 400,67 грн., інфляційні втрати - 5 329,90 грн.- задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод” (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Леніна, будинок 7; код ЄДРПОУ: 37696092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Сіал Джет Україна” (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, Дніпровський район, вулиця Валерія Лобановського, будинок 22; код ЄДРПОУ: 31540042) основний борг в сумі 78 728,22 грн., 3% річних в сумі 2400,67 грн., інфляційні нарахування в сумі 5 329,90 грн., судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 15.01.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2020.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова