вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4432/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Каретна Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (м. Львів)
до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 875 від 07.11.2018 у загальному розмірі 587 400 грн. 94 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 875 від 07.11.2018 у загальному розмірі 587 400 грн. 94 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 484 200 грн. 00 коп. - основний борг;
- 83 185 грн. 42 коп. - пеня;
- 12 995 грн. 99 коп. - інфляційні втрати;
- 7 019 грн. 53 коп. - 3% річних.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 811 грн. 02 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 875 від 07.11.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 484 200 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 05.01.2019 по 24.07.2019 в сумі 83 185 грн. 42 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня по липень 2019 року у сумі 12 995 грн. 99 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 05.01.2019 по 24.07.2019 в сумі 7 019 грн. 53 коп.
Ухвалою суду від 02.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 30.10.2019.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 48437/19 від 24.10.2019), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:
- товар, який був поставлений за видатковими накладними № 95 від 29.12.2018, № 1 від 10.01.2019, № 2 від 10.01.2019, № 9 від 25.01.2019, не був прийнятий покупцем за якістю, про що були складені відповідні акти, у тому числі за участю уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс";
- комісійно було встановлено, що тип тканини не відповідає технічним вимогам до костюму для захисту від підвищених температур, які були розроблені та затверджені ПАТ "Кривбасзалізрудком" наказом № 850 від 30.04.2015, та, відповідно, доведені до відома позивача;
- враховуючи, що характеристики тканини костюму не відповідають встановленим характеристикам, вбачається, що товар не може бути прийнятий та оприбуткований ПАТ "Кривбасзалізрудком" як товар належної якості, та, відповідно, у відповідача не виникло грошове зобов'язання з оплати такого товару;
- позивач надає до суду в якості доказів відповідності товару, - костюму для захисту від підвищених температур, сертифікат експертизи типу вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту від 15.06.2018 № UA.ТR.1О217-0064-18 та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.04.2018 № 18585. Але позивач при поставці на адресу ПАТ "Кривбасзалізрудком" надав інші документи на підтвердження якості товару, а саме: сертифікат перевірки типу № UA2.276.091.48-15 від 01.04.2015; декларацію про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту №UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/4522 від 10.02.2015. При цьому, відповідач звертає увагу, що стосовно вказаних документів Покровським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 12019040730001527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Згідно з інформацією, що міститься у відповіді ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" від 26.03.2019 №030-2019, орган оцінки відповідності ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" не видавав позивачу сертифікат перевірки типу № UA2.276.091.48-15 від 01.04.2015 та декларацію про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту №UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015. При цьому, в реєстрі виданих сертифікатів органу оцінки відповідності сертифікат та декларація з такими реквізитами (номер та дата) відсутні;
- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/4522 від 10.02.2015 був виданий не Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс", а Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецстиль Україна", даний висновок втратив чинність 09.02.2018;
- отже, позивач при поставці товару в порушення умов договору не надав товаросупровідні документи, які підтверджують якість товару, що також є підставою для неприйняття товару.
У підготовче засідання 30.10.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному судовому засіданні судом було зауважено, що в матеріалах справи серед заяв по суті справи наявний лише відзив на позовну заяву та строк для надання відповіді на відзив ще не закінчився, отже, питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 30.10.2019 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 01.01.2020 включно та відкладено підготовче засідання на 03.12.2019.
Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 51977/19 від 12.11.2019), у якій він посилається на необґрунтованість відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступне:
- у договорі поставки № 875 від 07.11.2018 було належним чином унормовано порядок прийняття товару за якістю, який сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили, отже саме такий порядок отримання товарно-матеріальних цінностей є належним виконання умов договору;
- з урахуванням пункту 18 Інструкції № П-7, пункту 5.2. договору поставки, у випадку виявлення дефектів покупець зобов'язаний протягом одного робочого дня (не пізніше 24 годин) від дня виявлення дефектів направити письмовий виклик представникові постачальника для участі в прийманні товару;
- в порушення порядку прийняття товару за якістю, відповідачем було складено акт прийняття продукції за якістю № 5 від 16.01.2019 за видатковою накладною № 95 від 29.12.2018 та акт прийняття продукції за якістю № 13 від 06.02.2019, за видатковими накладними № 1 від 10.01.2019, № 2 від 10.01.2019, № 9 від 25.01.2019;
- акт про якість № 5 від 16.01.2019 та акт про якість № 13 від 06.02.2019, підписаний чотирма членами комісії відповідача із п'яти, які приймали участь у прийнятті товару; членом комісії Дутря Ю.І., вище вказані акти не підписувалися, а тому висновки, які зроблені зазначеною комісією, не є належними та допустимими доказами в розумінні процесуального закону;
- доказів належного проведення незалежної експертизи та лабораторних досліджень якісних показників (характеристик) товару, поставленого ТОВ "Смарт Фабрікс" відповідно до видаткових накладних № 95 від 29.12.2018, № 1 від 10.01.2019, № 2 від 10.01.2019, № 9 від 25.01.2019, та їх відповідності вимогам, відповідачем не надано;
- відповідачем залишено поза увагою, що доказом поставки неякісної продукції відповідно до вимог Інструкції № П-7 може бути лише акт про фактичну якість отриманої продукції, що складений з додержанням порядку прийняття товару за якістю, про застосування якого сторони домовились у договорі поставки;
- в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення незалежної експертизи та лабораторних досліджень щодо якісних показників (характеристик) товару та їх відповідності вимогам ГОСТ 12.4.045-87 "Костюми чоловічі для захисту від підвищених температур".
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 55751/19 від 03.12.2019), в якому він просив суд зупинити провадження у справі, оскільки документи, які підтверджують якість товару, є товаросупровідними документами та нерозривно пов'язані з обов'язком Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" поставити належний товар, що в свою чергу, має наслідком виникнення грошового зобов'язання у відповідача. Відповідач зазначав, що позивач при поставках на адресу ПАТ "Кривбасзалізрудком" надав документи, які нібито підтверджують якість товару, а саме: сертифікат перевірки типу № UA2.276.091.48-15 від 01.04.2015; декларацію про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту № UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/4522 від 10.02.2015. При цьому, відповідач звертає увагу, що стосовно вказаних документів Покровським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 12019040730001527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Згідно з інформацією, що міститься у відповіді ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" від 26.03.2019 №030-2019, орган оцінки відповідності ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" не видавав позивачу сертифікат перевірки типу № UA2.276.091.48-15 від 01.04.2015 та декларацію про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту № UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015. При цьому, в реєстрі виданих сертифікатів органу оцінки відповідності сертифікат та декларація з такими реквізитами (номер та дата) відсутні; Отже, на думку відповідача, вбачається необхідність встановлення (підтвердження) або спростування факту підроблення документів про якість для правильного вирішення справи № 904/4432/19.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (письмові пояснення) (вх. суду № 55752/19 від 03.12.2019), в яких він зазначив таке:
- ПАТ "Кривбасзалізрудком" наказом № 850 від 30.04.2015 був затверджений та введений в дію Стандарт підприємства "Вимоги до засобів індивідуального захисту для робітників ПАТ "Кривбасзалізрудком" (у новій редакції);
- за стандартом були затверджені Технічні вимоги до костюму для захисту від підвищених температур. Дані вимоги були доведені до позивача під час тендерних процедур, про що свідчить комерційна пропозиція ТОВ "Смарт Фабрікс" № 23-10/18 від 23.10.2018;
- відповідно до специфікації № 1 від 07.11.2018, специфікації № 2 від 22.11.2018, ТОВ "Смарт Фабрікс" є не тільки постачальником, але й виробником засобів індивідуального захисту. Тому на позивача розповсюджуються вимоги щодо наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікату відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та декларації про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам технічного регламенту;
- вимоги щодо надання ТОВ "Смарт Фабрікс" вищезазначених документів передбачені пунктом 6 специфікацій № 1 від 07.11.2018 та № 2 від 22.11.2018;
- направлення виробнику тканини - компанії Сarrington на дослідження одного костюму для захисту від підвищених температур було викликано тим, що відповідачем було виявлено, що технічні документи та товаросупровідні документи, які були надані ТОВ "Смарт Фабрікс", мали ознаки підроблених та містили недостовірну інформацію;
- ТОВ "Смарт Фабрікс" не були надані документи, які посвідчують якість засобів індивідуального захисту та які передбачені чинним законодавством України, та тканина, з якої були вироблені костюми для захисту від підвищених температур, не відповідала встановленим технічним вимогам, як наслідок, ПАТ "Кривбасзалізрудком" відмовилося від прийняття товару, про що було повідомлено позивача.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 55779/19 від 03.12.2019), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи лист Сarrington від 20.06.2017, довіреність Сarrington від 10.05.2019, у зв'язку з наявністю у справі їх неякісних копії.
У підготовче засідання 03.12.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представником відповідача у вказаному підготовчому засіданні було викладено зміст клопотання про зупинення провадження у справі; наведено доводи в його обґрунтування.
Представник позивача у підготовчому засіданні 03.12.2019 проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість; зазначав, що таке клопотання має ознаки зловживання своїми процесуальними правами.
Ухвалою суду від 03.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що кримінальне провадження №12019040730001527 знаходиться на стадії досудового розслідування, доказів передачі вказаного кримінального провадження на розгляд суду та відкриття провадження у кримінальній справі, матеріали справи не містять, а отже відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі. Окрім того, відповідачем не доведено, в чому полягає неможливість розгляду даної господарської справи до закінчення означеного вище кримінального провадження.
У підготовчому засіданні 03.12.2019 судом було зауважено, що питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути вирішені у даному підготовчому засіданні.
У зв'язку з вказаним, у судовому засіданні 03.12.2019 протокольно було оголошено перерву до 16.12.2019.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №58275/19 від 16.12.2019, яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду №58320/19 від 16.12.2019), в якому він просив суд призначити по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставити на вирішення експерта наступні питання:
- чи відповідає якість товару - "костюм для захисту від підвищених температур" вимогам ГОСТу 12.4.045-87?;
- чи відповідає основна тканина та тканина накладок костюму для захисту від підвищених температур якісним характеристикам, які зазначені на бірці костюму?;
- чи відповідає основна тканина та тканина накладок костюму для захисту від підвищених температур зразкам тканин, які надані компанією Carrington Textiles Ltd?;
- чи можуть костюми для захисту від підвищених температур, які були поставлені ТОВ "Смарт Фабрікс", використовуватись за цільовим призначенням?
Вказане клопотання мотивоване наявністю обґрунтованих сумнівів відповідача щодо відповідності поставленого позивачем товару вимогам до його якості, що викликає необхідність з'ясування питання якості поставленого товару під час розгляду даної справи, та, в свою чергу, потребує спеціальних знань.
Від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. суду № 58335/19 від 16.12.2019), в якому він просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., посилаючись на наступне:
- 26.07.2019 позивачем було оформлено замовлення № 1 на надання правової допомоги Адвокатським бюро "Мінченко та партнери", в якому було визначено склад, обсяг, вартість правової допомоги;
- 05.08.2019 за результатами надання правових послуг за замовленням № 1, сторонами було підписано акт наданих послуг на загальну суму 21 400 грн. 00 коп.;
- 06.08.2019 на підставі акту наданих послуг було здійснено оплату за надані правові послуги у розмірі 21 400 грн. 00 коп., в тому числі за підготовку та складання позовної заяви у справі № 904/4432/19 в сумі 20 000 грн. 00 коп.
У підготовче засідання 16.12.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представником відповідача у вказаному підготовчому засіданні було викладено зміст клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи; наведено доводи в його обґрунтування.
Представник позивача у підготовчому засіданні 16.12.2019 проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість; зазначав, що таке клопотання має ознаки зловживання своїми процесуальними правами.
Ухвалою суду від 16.12.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової товарознавчої експертизи, оскільки відповідачем у клопотанні не доведено наявність обставин, що мають значення для справи, та для з'ясування яких необхідні спеціальні знання. Так, в актах приймання продукції за якістю № 5 від 16.01.2019 та № 13 від 06.02.2019 відповідач зазначив, що в процесі огляду виявлено, що "тип тканини не відповідає технічним вимогам", а в питаннях, запропонованих на вирішення судовому експерту, ставить на дослідження питання відповідності костюму: 1) вимогам ГОСТу 12.4.045-87, 2) якісним характеристикам, які зазначені на бірці костюму; 3) і основне - тканині, яка виробляється компанією Carrington Textiles Ltd. При цьому, як вбачається з наявних у справі відзиву на позовну заяву та інших клопотань (заяв), поданих відповідачем, саме тип тканини не задовільнив його вимоги і став причиною виникнення спору щодо якості поставленої позивачем продукції. Хоча такі вимоги (щодо тканини виробництва саме компанії Carrington Textiles Ltd) до поставленої продукції не були передбачені сторонами в умовах договору (в тому числі в специфікації), отже отримання відповідей на вказані питання не є необхідним для правильного вирішення даного спору. Щодо інших питань, поставлених відповідачем, та з приводу яких між сторонами існує спір, судом буде надано відповідь під час оцінки доказів та прийняття рішення у даній справі, та їх дослідження судовим експертом у даній справі є недоцільним.
Крім того, у підготовчому засіданні 16.12.2019 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Отже, ухвалою суду від 16.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2019.
Від позивача засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (вх. суду 59638/19 від 21.12.2019), в якому він просив суд постановити ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" у судовому засіданні 26.12.2019 у режимі відеоконференції. Оскільки вказане клопотання надійшло до суду у другій половині дня 21.12.2019 (суботу), та, враховуючи, що 21.12.2019 в Господарському суді Дніпропетровської області був скорочений робочий день, розглянуто воно було лише 23.12.2019. При цьому, 23.12.2019 з електронного майданчика було з'ясовано відсутність технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено відповідні роздруківки (а.с.227-229 у томі 1).
Від відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 60169/19 від 24.12.2019), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із перебуванням представника Каретної Є.В. у відрядженні з 25.12.2019 по 27.12.2019 у м. Києві.
Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 60277/19 від 26.12.2019), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витяг з "Вимог до засобів індивідуального захисту працівників ПАТ "Кривбасзалізрудком", затверджених наказом №850 від 30.04.2019".
У судове засідання 26.12.2019 представники позивача та відповідача не з'явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також прийнято до уваги, що проведення даного судового засідання в режимі відеоконференції для позивача виявилося неможливим.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.12.2019 було оголошено перерву у судовому засіданні до 21.01.2020.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (вх. суду № 1172/20 від 10.01.2020), в якому він просив суд постановити ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" у судовому засіданні 21.01.2020 у режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 11.01.2020 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції у день та час призначеного судового засідання, на підтвердження чого до матеріалів справи були долучені відповідні докази (а.с. 24 у томі 2).
Від позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. суду № 2998/20 від 21.01.2020), в якому він просив суд здійснити розгляд справи 21.01.2020 без участі представника позивача, посилаючись на його неможливість прибути у судове засідання.
У судове засідання 21.01.2020 з'явився представник відповідача. Представник позивача у вказане судове засідання не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.
У судовому засідання представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у його заявах по суті справи, поданих у підготовчому провадженні.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 21.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 07.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки № 875 (далі - договір, а.с.20-24), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, у пункті 1.2. договору сторони передбачили, що найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обмовляються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).
У пункті 4.1. договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікації.
На виконання вказаних умов договору, позивачем та відповідачем було складено дві специфікації, в яких були визначені: найменування товару; вимоги до товару; його кількість; ціна; загальна вартість; порядок, умови поставки та оплати, а саме:
1) у специфікації № 1 від 07.11.2018 до договору сторони узгодили:
- поставку костюмів для захисту від підвищених температур у кількості 70 шт.;
- вимоги до товару - ГОСТ 12.4.045-87;
- виробник товару - ТОВ "Смарт Фабрікс, Україна;
- загальна сума - 249 900 грн. 00 коп. (а.с.26 у томі 1);
2) у специфікації № 2 від 22.11.2018 до договору сторони узгодили:
- поставку костюмів для захисту від підвищених температур у кількості 71 шт.;
- вимоги до товару - ГОСТ 12.4.045-87;
- виробник товару - ТОВ "Смарт Фабрікс, Україна;
- загальна сума - 234 300 грн. 00 коп. (а.с.27 у томі 1).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до пункту 3.1. договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010 року) і закріплюються в специфікаціях.
Товар за договором поставляться у строку, зазначені у специфікації (пункт 3.2. договору).
У відповідності до вказаних умов, сторонами були визначені строки поставки товару таким чином:
- за специфікацією № 1 від 07.11.2018 - 4-й квартал 2018 року, протягом 40 робочих днів з моменту підписання договору, по графіку погодженому з покупцем;
- за специфікацією № 2 від 22.11.2018 - 4-й квартал 2018 року, по графіку погодженому з покупцем.
Згідно з умовами пункту 4.2. договору загальна сума договору визначається загальною вартість товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до договору. Орієнтовна вартість договору, на момент його укладення, становить 249 900 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 41 650 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 1.3. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до покупця у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар - костюми для захисту від підвищених температур у кількості 141 комплект, на загальну суму 484 200 грн. 00 коп. відповідно до таких видаткових накладних:
- видаткової накладної № 95 від 29.12.2018 на суму 128 520 грн. 00 коп. (а.с.29 у томі 1);
- видаткової накладної № 1 від 10.01.2019 на суму 121 380 грн. 00 коп. (а.с.35 у томі 1);
- видаткової накладної № 2 від 10.01.2019 на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.38 у томі 1);
- видаткової накладної № 9 від 25.01.2019 на суму 151 800 грн. 00 коп. (а.с.41 у томі 1).
При цьому, вказані видаткові накладні підписані лише зі сторони позивача.
Як вказує відповідач, поставлений за спірними видатковими накладними товар на загальну суму 484 200 грн. 00 коп. не було ним прийнято, у зв'язку з його невідповідністю за якістю, у зв'язку з чим ним було викликано представника позивача для складання відповідних актів, окремо за видатковою накладною від 29.12.2018 та окремо за видатковими накладними від 10.01.2019 та від 25.01.2019.
Так, за видатковою накладною № 95 від 29.12.2018 на суму 128 520 грн. 00 коп. було складено акт приймання продукції за якістю № 5 від 16.01.2019, в якому міститься такий висновок: костюм для захисту від підвищених температур в кількості 36 комплектів підлягають поверненню, з причин невідповідності типу тканини технічним вимогам. При цьому, в розділі "Детальний опис виявлених недоліків та їх характер вказано, що в процесі огляду виявлено, що тип тканини не відповідає технічним вимогам. Вказаний акт підписаний представником позивача (постачальника) із запереченням, а саме: представник ТОВ "Смарт Фабрікс" з описом виявлених недоліків та висновком комісії не згоден, а саме:
- тканина повністю відповідає технічним вимогам, які зазначені у договорі та специфікаціях № 1, № 2;
- відсутні які-небудь технічні засоби для перевірки якості продукції;
- відсутнє посилання на кваліфікацію та експертність при ідентифікації тканини;
- виріб повністю співпадає з затвердженим зразком (а.с.32-34 у томі 1).
В подальшому, за видатковими накладними № 1 від 10.01.2019 на суму 121 380 грн. 00 коп., № 2 від 10.01.2019 на суму 82 500 грн. 00 коп. та № 9 від 25.01.2019 на суму 151 800 грн. 00 коп. сторонами було також складено комісійний акт приймання продукції за якістю № 13 від 06.02.2019, в якому міститься такий висновок: костюм для захисту від підвищених температур в кількості 105 комплектів підлягають поверненню постачальнику, з причин невідповідності типу тканини технічним вимогам. При цьому, в розділі "Детальний опис виявлених недоліків та їх характер вказано, що в процесі огляду виявлено, що тип тканини не відповідає технічним вимогам. Вказаний акт також підписаний представником позивача (постачальника) із запереченням - представник ТОВ "Смарт Фабрікс" з висновком комісії не згоден, а саме:
- тканина відповідає прописаному в контракті ГОСТу;
- візуальної оцінки недостатньо для визначення типу тканини (а.с.44-46 у томі 1).
В матеріалах справи наявні також сертифікат експертизи типу вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту від 15.06.2018 Серія ТR.1О217 № 1 00098 з додатком (а.с.61-62 у томі 1).
Так, під час розгляду справи відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем було надано до суду в якості доказів відповідності товару, - костюму для захисту від підвищених температур, сертифікат експертизи типу вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту від 15.06.2018 № UA.ТR.1О217-0064-18 та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.04.2018 № 18585. Але позивач при поставці на адресу ПАТ "Кривбасзалізрудком" надав інші документи на підтвердження якості товару, а саме: сертифікат перевірки типу № UA2.276.091.48-15 від 01.04.2015; декларацію про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту №UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/4522 від 10.02.2015.
При цьому, відповідач звертав увагу, що стосовно вказаних документів Покровським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12019040730001527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (а.с. 103 у томі 1). Згідно з інформацією, що міститься у відповіді ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" від 26.03.2019 № 030-2019, орган оцінки відповідності ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" не видавав позивачу сертифікат перевірки типу №UA2.276.091.46-15 від 01.04.2015 та декларацію про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту № UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015 ТОВ "Смарт Фабрікс"; в реєстрі виданих сертифікатів ТОВ "ВЕС "Укрекспертиза" сертифікат з №UA2.276.091.46-15 від 01.04.2015 та декларація № UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015 відсутні (а.с.102 у томі 1).
З приводу вказаних обставин суд зазначає наступне.
У пункті 2.2. договору сторони визначили, що на товар, внесений в "Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" постачальник передає покупцю в обов'язковому порядку сертифікат відповідності.
Крім того, у специфікаціях № 1 від 07.11.2018 та № 2 від 22.11.2018 сторони передбачили, що одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар (паспорта, сертифікати якості, сертифікати перевірки типу та декларації про відповідність продукції вимогам технічних документів, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи). При поставці товару, що ввезений на митну територію України, в обов'язковому порядку одночасно з товаром постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Товар поставлений згідно специфікації має бути новим, не пізніше 2017-2018 року виготовлення (а.с.26-27 у томі 1).
При цьому, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:
- звернення відповідача до позивача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;
- відмови відповідача від договору поставки № 875 від 07.11.2018 чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині надання разом із товаром товаросупровідних документів, що передбачені договором.
Також судом відхиляються заперечення відповідача в частині надання інших документів на підтвердження якості товару, а саме: сертифікату перевірки типу №UA2.276.091.48-15 від 01.04.2015; декларації про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту № UA.ТR.107.D.091.14-15 від 01.04.2015; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/4522 від 10.02.2015, оскільки такі доводи не підтверджені жодним належним доказом. Більше того, як було встановлено вище відповідачем також не надано доказів звернення до позивача з вимогою надати належну технічну документацію на товар.
Заперечення відповідача в частині того, що стосовно вказаних документів Покровським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12019040730001527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (а.с. 103 у томі 1) також відхиляються судом, оскільки факт їх недійсності належним чином не встановлений, отже їх дійсність презюмується поки не встановлено протилежне.
Як вказує позивач, оскільки сторонами так і не було досягнуто згоди щодо відповідності товару за якістю, позивач звертався до відповідача із листом № 11-03/19 від 11.03.2019, в якому вказував, що відповідач зобов'язаний здійснити приймання товару за кількістю та якістю відповідно до умов договору поставки та чинного законодавства (а.с.47-50 у томі 1). Однак, до вказаного листа позивач не долучив докази його направлення відповідачу. Так, в матеріалах справи наявні лише поштові документи, які підтверджують направлення відповідачу спірних видаткових накладних № 95 від 29.12.2018, № 1 від 10.01.2019, № 2 від 10.01.2019 та № 9 від 25.01.2019 (а.с.50 у томі 1), а також акту звірки (а.с.53 у томі 1).
Також в матеріалах справи наявна вимога про погашення заборгованості № 20-06/5/19 від 20.06.2019, в якій позивач вимагав погасити заборгованість в сумі 484 200 грн. 00 коп. в семиденний строк з моменту її отримання (а.с.54-57). Докази направлення вказаної вимоги наявні в матеріалах справи (а.с.58 у томі 1).
На вказану вимогу відповідачем було надано відповідь № 53-02/2710 від 05.08.2019, в якій він вказав, що товар ним не було прийнято по якості, про що було складено відповідні акти; у зв'язку з тим, що ТОВ "Смарт Фабрікс" не було здійснено заміну неякісного товару, відповідач вимагав забрати (вивезти) товар з території ПАТ "Кривбасзалізрудком" (а.с.95).
Також в матеріалах справи наявний лист відповідача № 53-15ГСМ-94 від 14.02.2019, в якому останній вимагав у позивача здійснити заміну костюмів для захисту від підвищених температур у загальній кількості 141 комплект у найкоротші строки (а.с.96 у томі 1).
Позивач посилається на те, що поставлений 29.12.2018, 10.01.2019 та 25.01.2019 товар на загальну суму 484 200 грн. 00 коп. відповідачем у визначені договором (специфікаціями) строки оплачений не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 484 200 грн. 00 коп. Вказане і є причиною спору.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять вартість поставленого позивачем за договором поставки № 875 від 07.11.2018 товару, який відповідач відмовився прийняти та оплатити у добровільному порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Як було вказано вище, вимоги до товару були визначені сторонами у специфікаціях № 1 від 07.11.2018 та № 2 від 22.11.2018, а саме:вимоги до товару - ГОСТ 12.4.045-87; виробник товару - ТОВ "Смарт Фабрікс, Україна (а.с.26-27 у томі 1).
При цьому, судом встановлено, що Наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 25.12.2015 № 209 скасовано повністю чинність міждержавних стандартів в Україні, що розроблені до 1992 року, з 01.01.2018, зокрема і ГОСТу 12.4.045-87 (ССБТ. Костюми чоловічі для захисту від підвищених температур. Технічні умови). Такі вимоги тепер містяться у ДСТУ EN 340-2001, ДСТУ EN 470-1-2003.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до умов пункту 11.1. договору зміни та доповнення в договір можуть бути внесені тільки за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, в матеріалах справи наявний текст ГОСТу 12.4.045-87 (Система стандартів безпеки праці. Костюми чоловічі для захисту від підвищених температур. Технічні умови) (а.с.196-206 у томі 1).
Судом також враховано, що відмовляючись від прийняття товару, а також під час складання актів приймання продукції за якістю № 5 від 16.01.2019 та № 13 від 06.02.2019, відповідач посилався на те, що в процесі огляду ним було виявлено, що тип тканини не відповідає технічним вимогам.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1. договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам і технічним умовам на придатний вид товару й підтверджуватися сертифікатом якості виробника товару. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість товару, вказуються в специфікації.
Згідно з умовами пункту 5.2. договору у випадку виявлення дефектів (у тому числі неявних та/або прихованих недоліків у процесі експлуатації, під час дії гарантійного строку) або недостачі товару покупець зобов'язаний протягом одного робочого дня від дня виявлення дефектів або недостачу направити письмовий виклик представникові постачальника для приймання товару. Представник постачальника зобов'язаний з'явитися протягом трьох робочих днів від дати одержання виклику.
Як було вказано вище, у специфікації сторони визначили вимоги до товару - ГОСТ 12.4.045-87.
Судом також враховано, що норми статей 268 Господарського кодексу України та 673 Цивільного кодексу України передбачають, що якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; товар повинен бути придатним придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Однак, як вбачається з актів приймання продукції за якістю № 5 від 16.01.2019 та № 13 від 06.02.2019, листів відповідача, наявних в матеріалах справи, а також позиції відповідача у даній справі, викладеній у відзиві на позовну заяву та запереченнях, причиною неприйняття товару за спірними видатковими накладними була саме невідповідність (на думку відповідача) поставлених за спірними видатковими накладними костюмів для захисту від підвищених температур у загальній кількості 141 комплект Технічним вимогам до спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту для працівників ПАТ "Киворіжзалізрудком", які були долучені відповідачем до матеріалів справи, які визначають вимоги до тканини костюма - Flameshield (Carrington) / 400 г на м2 та Weldshield (Carrington) / 450 г на м2 (а.с.92-94 у томі 1).
Однак, суд приходить до висновку, що висування таких вимог до товару, що був поставлений за видатковими накладними від 29.12.2018, від 10.01.2019 та від 25.01.2019 зі сторони відповідача є неправомірним, оскільки:
- такі вимоги не передбачені умовами договору (специфікації);
- умовами договору не визначено обов'язок постачальника (позивача) дотримуватися Технічних вимог до спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту для працівників ПАТ "Киворіжзалізрудком";
- більше того, використання саме такої тканини, як визначено у вказаних Технічних умовах, не передбачено жодним стандартам, технічними умовами, іншою технічною документацією, яка встановлює вимоги до якості костюмів для захисту від підвищених температур.
Крім того, посилання в актах приймання продукції за якістю № 5 від 16.01.2019 та № 13 від 06.02.2019 на те, що в процесі огляду виявлено, що тип тканини не відповідає технічним вимогам, без зазначення в чому конкретно полягає така невідповідність, не дозволяє суду прийти до висновку, що відмова у прийнятті товару була обґрунтована.
При цьому, у пункті 5.1. договору визначено, зокрема, що приймання товару по якості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 у діючій редакції (далі - Інструкція П-7).
Пунктом 1 Інструкції П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю й комплектністю.
Приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні (пункт 14 Інструкції П-7).
Відповідно до пункту 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомці дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості й змішування з іншою однорідною продукцією.
Відповідно до пункту 30 Інструкції П-7 якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.
Разом з цим, в порушення вищезазначених вимог, відповідач не запросив експерта компетентної організації для визначення якості товару, що є його обов'язком.
Слід також відзначити, що під час розгляду справи судом відповідач посилався також на те, що на бірці кожного з 141 комплекту поставлених позивачем костюмів міститься позначка:
- основна тканина: склад: 100% бавовна; щільність 400 г/м2; артикул: Flameshield (Carrington);
- тканина накладок: склад: 100% бавовна; щільність 400 г/м2; артикул: Weldshield (Carrington) (а.с.178 у томі 1).
При цьому, на звернення відповідача разом із зразками поставлених позивачем костюмів, представником компанії Carrington Textiles Ltd було надано відповідь, що використана під час виготовлення виробів КЗРК тканина не є тканиною виробництва Carrington (а.с.141-144 у томі 1).
З цього приводу суд зазначає слідуюче.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною 1 статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до норма статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд не погоджується із запереченнями відповідача, пов'язаними із тим, що фактично поставлені за спірними видатковими накладними костюми у кількості 141 комплект не відповідають заявленим на них характеристикам (які містяться на бірці, зокрема, артикул основної тканини: Flameshield (Carrington), артикул тканини накладок: Weldshield (Carrington)), оскільки такі обставини не доведені відповідачем належними та допустимими доказами.
Під час надання оцінки вказаним обставинам, суд у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
В той же час, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 4 статті 690 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
В даному випадку, як було встановлено вище, доказів звернення позивача до відповідача з вимогою прийняти товар на загальну суму 484 200 грн. 00 коп., поставлений за видатковими накладними № 95 від 29.12.2018, № 1 від 10.01.2019, № 2 від 10.01.2019 та № 9 від 25.01.2019 матеріали справи не містять.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, аналізуючи всі обставини справи у їх сукупності та системному зв'язку, враховуючи:
- що в умовах договору сторонами були визначені вимоги до товару, що як на момент укладення договору так і на момент поставки товару за ним втратили чинність; інших вимог до товару умови договору не містили;
- в актах приймання продукції за якістю від 16.01.2019 та від 06.02.2019 зазначено, що в процесі огляду було виявлено, що тип тканини не відповідає технічним вимогам, без зазначення в чому конкретно полягала така невідповідність, що не дозволяє суду прийти до однозначного висновку щодо безпідставності чи ґрунтовності такої обставини;
- наявність у відповідача інформації від виробника тканини Carrington, що тканина зазначена в артикулі поставлених за спірними накладними костюмів ймовірно не є тканиною виробництва Carrington Textiles Ltd, а також інформації щодо дійсності наданої позивачем товаросупровідної документації, що зумовило сумніви відповідача у якості поставленого товару;
- наявність звернень відповідача з листами щодо заміни неякісного товару - лист від 14.02.2019 (а.с.96 у томі 1), лист від 05.08.2019 (а.с.95 у томі 1), а також відсутність вимоги позивача про прийняття товару, як того вимагає частина 4 статті 690 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що поведінка відповідача не була недобросовісною та не може бути визнана такою, що була направлена на зловживання своїми правами чи порушення прав та інтересів позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення негативних наслідків (відповідальності) за несвоєчасну оплату товару на суму 484 200 грн. 00 коп. у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за певний період на відповідача не буде справедливим, розумним, адекватним та пропорційним у даній ситуації та буде порушувати справедливий баланс інтересів позивача та відповідача. Оскільки, позивач, як того вимагає частина 4 статті 690 Цивільного кодексу України, не звертався до відповідача з вимогою прийняти товар, протягом часу з моменту передачі спірного товару відповідачу до закінчення розгляду даної справи судом відповідач вважав, що поставлений товар не відповідає вимогам, що ставляться до такого виду товару (маючи, як він вважав, для цього всі підстави - інформацію виробника тканини Carrington Textiles Ltd та інформацію щодо невідповідності наданих позивачем в підтвердження якості товару документів) і лише під час винесення рішення у даній справі, посилання відповідача на такі обставини було визнано судом неправомірним, у зв'язку з чим у нього є обов'язок оплатити поставлений товар на загальну суму 484 200 грн. 00 коп.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Доказів оплати поставленого товару на суму 484 200 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 484 200 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 484 200 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 83 185 грн. 42 коп. пені; 12 995 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 7 019 грн. 53 коп. 3% річних суд відмовляє.
Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (далі - позивач, клієнт) та Адвокатським бюро "Мінченко та партнери" (далі - адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 26-07/6/19 (далі - договір, а.с. 185-188 у томі 1).
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору предметом договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правових послуг клієнту у всіх питань з приводу здійснення клієнтом його діяльності, у справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання, в обсязі та на умовах, визначених договором.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро, визначається за домовленістю сторін, та визначається у відповідних додатках до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.
У відповідності до вказаних умов договору, Адвокатським бюро "Мінченко та партнери" та позивачем (клієнтом) було складено замовлення на надання правової допомоги № 1 від 26.07.2019, в якому було визначено найменування робіт, зокрема, - підготовка та складання позовної заяви за позовом ТОВ "Смарт Фабрікс" до ПАТ "Кривбасзалізрудком" про стягнення заборгованості за договором поставки № 875 від 07.11.2018 у розмірі 484 200 грн. 00 коп., та їх вартість - 20 000 грн. 00 коп. (а.с.189 у томі 1).
У замовленні також було визначено, що оплата вартості правової допомоги передбаченої замовленням № 1, здійснюється клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг.
У пункті 2.3. договору вказано, що за результатами надання послуг сторони підписують акт прийому-передачі, який готується адвокатським бюро.
На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором та замовленням № 1, позивачем та Адвокатським бюро "Мінченко та партнери" 05.08.2019 складено акт наданих послуг № 3, в якому сторони підтвердили факт надання послуг, які складаються, зокрема, з підготовки та складання позовної заяви за позовом ТОВ "Смарт Фабрікс" до ПАТ "Кривбасзалізрудком" про стягнення заборгованості за договором поставки № 875 від 07.11.2018 у розмірі 484 200 грн. 00 коп., вартістю 20 000 грн. 00 коп. (а.с.191 у томі 1).
Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 238 від 06.08.2019, відповідно до якого позивачем на користь Адвокатського бюро "Мінченко та партнери" було сплачено 20 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "оплата за надання правової допомоги за договором № 26-07/6/19 від 26.07.2019 (а.с.192 у томі 1).
Зазначені докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи зазначені вище докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він мав сплатити у зв'язку з розглядом справи № 904/4432/19, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо їх розмір не відповідає вимогам частини 4 даної статті.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті126 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає зазначені витрати обґрунтованими в заявленому розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 16 486 грн. 18 коп. - частина витрат на професійну правничу допомогу та 7 263 грн. 00 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки № 875 від 07.11.2018 у загальному розмірі 587 400 грн. 94 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (79018, м. Львів, вулиця Олени Степанівни, будинок 45 А; ідентифікаційний код 39234237) 484 200 грн. 00 коп. - основного боргу, 16 486 грн. 18 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу та 7 263 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.01.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко