вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5465/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-проектно-комерційна компанія "ЮГ-ПУТЬКОМПЛЕКТ", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 156 664,94 грн.
Суддя Панна С.П.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-проектно-комерційна компанія "ЮГ-ПУТЬКОМПЛЕКТ" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 156 664,94 грн. з яких: 117 957,70 грн. - пені, 9829,81 грн. - 3% річних, 28 877,43 грн. - інфляційних втрат та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №181037/НЮ від 24.09.2018р. в частині оплати за умовами договору.
Ухвалою суду від 21.11.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 10.12.2019р.
04.12.2019 від Відповідача надійшов відзив на позов, у якому він зазначив про неправильність визначення Позивачем початку періоду прострочення виконання зобов'язання. Крім того, Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про спричинення йому збитків.
10.12.2019 від Позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог до 155389,16 грн. з яких: 116 780,06 грн. - пені, 9731,67 грн. - 3% річних, 28 877,43 грн. - інфляційних втрат та судові витрати по справі.
10.12.2019 від Позивача надійшла відповідь на відзив у якій він зазначив, що Відповідачем не заперечується факт не належного виконання умов договору, проти зменшення розміру пені він заперечує.
10.12.2019 Позивачем надано клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн. та клопотання про розгляд справи за відсутності Позивача у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання.
Ухвалою суду від 10.12.2019 відкладено судове засідання на 16.01.2020.
28.12.2020 від Відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому Відповідач не погоджується з нарахування штрафних санкцій та періодами зазначеними Позивачем.
У судове засідання 16.01.2020 представники сторін не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 16.01.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Позивачем (виконавець) і Відповідачем (замовник) укладений договір №ПР/НРП-181037/НЮ від 24.09.2018р (Договір). Згідно предмету договору Виконавець надає послуги з ремонту верстатного обладнання структурного підрозділу «Нікопольське моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за адресою: 53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Завокзальна, 2а, в межах та обсягах передбачених цим Договором.
Згідно із п. 2.1 Договору, вартість та обсяг послуг та матеріалів за даним договором визначається Розрахунком вартості послуг з ремонту верстатного обладнання (додаток №1 до договору), який є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.2.2 Договору, загальна вартість послуг по даному договору складає 1 194 000,00 грн. в т.ч. ПДВ-20%.
Строк надання послуг - протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту прийому - передачі в ремонт верстатного обладнання. У разі передачі верстатного обладнання в ремонт після 12.11.2018- надання послуг не пізніше 28.12.2018 (п. 3.2 Договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018.
Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов цього Договору 20.11.2018 між Позивачем та Відповідачем підписано Акт приймання - передачі послуг на загальну суму 1 194 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-20%.
Підписання Акту Сторонами підтверджує, що робота виконана Позивачем без зауважень та в повному обсязі.
Розрахунки за надані послуги здійснюються по факту наданих послуг, згідно із актом приймання - передачі наданих послуг, протягом 30 банківських днів з моменту його підписання двома сторонами, але не раніше реєстрації податкової накладної (п.2.3 Договору).
Кінцевий строк оплати за виконані роботи сплив 03.01.2019.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак Відповідач розрахувався з Позивачем з порушенням умов Договору. Станом на дату звернення до суду з позовом сума заборгованості відсутня.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
В п. 6.2 Договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати, встановленого даним Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, на який нараховується пеня.
За порушення грошового зобов'язання відповідачем, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 116780,06 грн. згідно наступного розрахунку:
від суми боргу 1 194 000,00грн. за період з 04.01.2019 по 03.04.2019;
від суми боргу 194 000,00грн. за період з 04.04.2019 по 05.04.2019;
від суми боргу 844 000,00грн. за період з 06.04.2019 по 09.04.2019;
від суми боргу 644 000,00грн. за період з 10.04.2019 по 15.04.2019;
від суми боргу 322 000,00грн. за період з 16.04.2019 по 19.04.2019;
від суми боргу 142 000,00грн. за період з 20.04.2019 по 22.04.2019.
Розрахунок Позивача є обґрунтований тому підлягає задоволенню.
Посилання Відповідача при розрахунку пені на п.1.9 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 є необґрунтованим, оскільки у п. 6.2 Договору сторони погодили певний термін, шляхом вказівки на подію (включаючи день оплати). Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 по справі №904/1148/19.
Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50 %.
Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;
Згідно із частиною першою статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
Статтею 549 ЦК України визначено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).
Суд оцінивши, оцінивши доводи сторін по даній справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру неустойки, зокрема те, що Відповідач є підприємством, яке внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений Постановою КМУ від 04.03.2015 за №83; зобов'язання щодо розрахунків станом на день подачі позовної заяви виконано повністю; Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про спричинення збитків у зв'язку із прострочення виконання зобов'язань не надано
Приймаючи до уваги стратегічне значення для економіки та безпеки держави Відповідача суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого Позивачем розміру пені на 30%, до 81746,04 грн.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення умов договору позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9731,67 грн. за загальний період з 04.01.2019 по 22.04.2019.
Розрахунок Позивача є обґрунтований, тому підлягає задоволенню повністю.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 28 277,43 грн. за період з січня 2019 по березень 2019.
Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком періоду нарахування є обмежений місяць не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 у справі 917/1667/14, від 27.12.2016 у справі №904/6149/16).
Враховуючи вказані вище обставини, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
У позові позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачем подано докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: копія укладеного позивачем з адвокатським бюро «Мінченко та Партнери» договору про надання правової (правничої) допомоги №25-07/5/19 від 25.07.2019р., копія замовлення №1 від 25.07.2019 на суму 5000,00 грн., копія замовлення №2 від 06.12.2019 на суму 5500,00 грн., копія акту надання послуг №15 від 09.12.2019. Однак не надано доказів оплати послуг адвоката, ордеру та довіреності.
За таких обставин, в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10500,00 грн. слід відмовити.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
Під час звернення до суду із первісно визначеної ціни позову у розмірі 156 664,94 грн. позивач сплатив судовий збір у сумі 2349,97 грн. за платіжним дорученням № 212 від 15.08.2019 (а.с. 12).
Після зменшення позовних вимог до 155 389,16 грн. судовий збір підлягає зменшенню до 2330,84 грн. (155389,16 х 1,5% = 2330,84).
Отже, надмірно сплачений судовий збір складає 19,13 грн. (2349,97-2330,84 = 19,13).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
З огляду на викладене, надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 10,91 грн. підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.
Клопотання Позивачем не подавалось.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (49038, м. Дніпро, пр-т Д.ЯворницькогоЮ,108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-проектно-комерційна компанія "ЮГ-ПУТЬКОМПЛЕКТ"(49038, м. Дніпро, вул. Боброва, 14, код ЄДРПОУ 41957180) пеню в розмірі 81 746,04 грн., 3% річних в розмірі 9731,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 28877,43 грн., судовий збір в розмірі 2330,84грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 21.01.2020
Суддя С.П.Панна