вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4699/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення річних та інфляції грошових коштів у сумі 2 108 211,36 грн.
Представники:
від позивача Вдовенко М.В.
від відповідача Климась Ю.І.
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 393 989,15 грн. річних та 1 714 222,21 грн. інфляції грошових коштів, що складають суму заборгованості у зв'язку з несвоєчасним виконанням Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" розрахунків за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 279 від 03.02.2006.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що АТ "Криворізька теплоцентраль" знаходиться в процесі приватизації та на підприємство останнього поширюється дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим відповідно до пункту 4-3 частини 4 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону нарахування інфляції грошових коштів та річних за весь час прострочення не дозволяється.
У відповіді на відзив КП "Кривбасводоканал" вказує на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на який посилається відповідач, визнано таким, що втратив чинність на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з питань банкрутства.
10.12.2019 відповідачем через канцелярію суду подані заперечення, в який останній наголошує на тому, що Кодекс України з питань банкрутства від 18.10.2018, на підставі якого втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вступив в дію з 21.10.2019. Так, вказаному Кодексі відсутні будь-які посилання про надання йому зворотної дії в часі, а тому останній застосовується до правовідносин, які виникли після 21.10.2019.
Таким чином, АТ "Криворізька теплоцентраль" вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Позивачем до канцелярії суду 17.12.2019 подані додаткові пояснення, в яких останній повторно зазначає, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на який посилається відповідач, визнано таким, що втратив чинність на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з питань банкрутства.
Крім того, заборгованість відповідача, яка виникла перед позивачем у цій справі не має відношення до конкурсної, а є поточною і стягується на загальних підставах, так як нарахована після несвоєчасної сплати конкурсної заборгованості боржником.
21.10.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4699/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2019, про що постановлено ухвалу.
Ухвалою від 18.11.2019 господарським судом відкладено підготовче засідання до 09.12.2019.
09.12.2019 відкладено підготовче засідання до 17.12.2019, про що господарським судом постановлено відповідну ухвалу.
17.12.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2020.
15.01.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір № 279 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 03.02.2006; протокол узгодження розбіжностей від 24.03.2006; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2018 у справі № 904/5368/15; наказ господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 у справі № 904/5368/15; акти звірки, залучені до матеріалів справи на а.с. 24-34; банківські виписки, залучені до матеріалів справи на а.с. 35-37.
Доказами, якими відповідач спростовує позовні вимоги є: ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 та 30.10.2018 у справі № 904/128/17.
28.10.2015 господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення основної заборгованості.
За результатами розгляду вказаного вище спору господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 904/5368/15, яким позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" задоволено частково та присуджено до стягнення з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 17 485 678,27 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 582 705,40 грн., пеню в розмірі 731 878,40 грн., інфляційні в розмірі 8 887 032,55 грн. та судовий збір в розмірі 72 653,52 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного вище рішення, яке набрало законної сили 13.11.2015, господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.
Так, вказаним вище рішенням встановлено факт укладення 03.02.2006 Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (Позивач у даній справі) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", (відповідач) договору № 279 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 24.03.2006), факт надання позивачем послуг за вказаним договором за загальний період з листопада 2012 по червень 2015 та факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати за надані послуги.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що зобов'язання за договором № 279 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення в частині здійснення оплати за надані послуги за загальний період з листопада 2012 по червень 2015 на загальну суму 27 759 948,14 грн. Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" виконано частково у період з 28.10.2015 по 19.11.2018 на суму 25 759 948,14 грн., у зв'язку з чим Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" просить стягнути з відповідача 1 714 222,21 грн. інфляції грошових коштів за загальний період прострочення з листопада 2016 по квітень 2018 та 393 989,15 грн. річних за загальний період прострочення з 01.11.2016 по 06.05.2018.
Вимоги заявлені позивачем задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, слід зазначити про те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 у справі 904/128/17 порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.
В подальшому, ухвалою від 30.10.2018 господарським судом Дніпропетровської області закрито провадження у справі № 904/128/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та скасовано мораторій, введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017.
Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Пунктом 43 розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Таким чином, з моменту порушення справи про банкрутство стосовно відповідача, на підставі статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, під час дії мораторію заборонялось застосування індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
Таким чином, Закон забороняв застосування зазначених санкції з моменту виникнення права на нарахування та стягнення до дня припинення провадження у справі про банкрутство.
07.03.2018 набрав чинності пункт 43 розділу Х Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яким встановлено, що після припинення провадження у справі про банкрутство державних підприємств та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми. Отже дана норма права прямо встановлює заборону на застосування індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
З урахуванням викладеного, застосування індексу інфляції та трьох процентів річних, за визначений позивачем період, суперечить статті 19, пункту 43 розділу Х Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції грошових коштів за загальний період прострочення з листопада 2016 по квітень 2018 та річних за загальний період прострочення з 01.11.2016 по 06.05.2018 задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на Кодекс України з процедури банкрутства від 18.10.2018, який введено в дію з 21.10.2019, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Статтею 58 Конституції України закріплено один із найважливіших загальновизначених принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
Дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, до відносин, які виникли між сторонами в даній справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Керуючись статтею 19, пунктом 43 розділу Х Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 509, 526, 599, 625, 901 Цивільного кодексу України, статтями 75, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення річних та інфляції грошових коштів у сумі 2 108 211,36 грн. відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 22.01.2020
Суддя І.Ф. Мельниченко