ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 січня 2020 року Справа № 902/543/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Потьомкін С.О.
відповідача: Богословський С.В., Войтович А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №902/543/19, ухвалене суддею Колбасов Ф.Ф., повний текст складено 28.10.2019 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, будинок 7)
до Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" (21011, м.Вінниця, вул.Північна,17)
про стягнення 281 673,71 грн. інфляційних втрат
10.07.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" звернулось в господарський суд Вінницької області із позовом до Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" про стягнення 444 918,43 грн. інфляційних втрат, завданих несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за Додатком № 9 до Договору поставки товарів від 01.10.2014 р. № ТВУ-64-14.
09.09.2019 р. від представника позивача до суду надійшла заява від 04.09.2019 р. про зменшення розміру позовних вимог та письмові пояснення по суті спору, в якій позивач просив стягнути з відповідача 281 673,71 грн. інфляційних втрат на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та в зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, повернути позивачу 2448,67 грн. судового збору. Дана заява прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Вінницької області 17.10.2019 р. у справі №902/543/19 зменшені позовні вимоги на суму 281 673,71 грн. інфляційних втрат задоволено частково, на суму 278 731,01 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" 278 731,01 грн. інфляційних втрат та 4 180,97 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 року, Приватне підприємство "АГРОКОМЕРС" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області у справі №902/543/19 від 17 жовтня 2019 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Україна» до Приватного підприємства «Агрокомерс» задовольнити частково, стягнувши з Приватного підприємства «Агрокомерс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Україна» 19 752,50 грн. інфляційних нарахувань.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу на те, що рішення господарського суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 р. у справі №902/543/19 є необгрунтованим та незаконним, судом не досліджено та не взято до уваги докази у справі, відповідно рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зазначені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи і є такими, що підлягають скасуванню та ухваленні нового рішення.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що основні зобов'язання за договором поставки №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р. на підставі затвердженої господарським судом мирової угоди у справі №902/420/18 відповідачем виконані, однак дійсно наявне порушення строків погашення заборгованості, відтак з принципів справедливості та розумності рішення суду скаржник погоджується із стягненням лише в частині 19 752,50 грн, вказана сума інфляційних втрат визнається ПП «Агрокомерс».
Ухвалами апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрокомерс» на рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 р. у справі №902/543/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
09.12.2019 р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 902/543/19.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.12.2019 р. клопотання Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/543/19 - задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Вінницької області (21018, м.Вінниця, вулиця Пирогова, 29).
09.12.2019 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 р. по справі №902/543/19 без змін, а апеляційну скаргу ПП «АГРОКОМЕРС» - без задоволення.
23.12.2019 р. на адресу апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 902/543/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/543/19 у зв'язку з технічною неможливістю забезпечити проведення відеоконференції.
13.01.2020 р. від Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких, апелянт звертає увагу апеляційного суду, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за договором поставки товарів від 01.10.2014 р. №ТВУ-64-14, строк позовної давності по якому сплив 31 грудня 2018 року є безпідставним. Правомірним є стягнення інфляційних втрат за мировою угодою затвердженою господарським судом у справі № 902/420/18 в зв'язку з невчасним погашенням заборгованості визначеною мировою угодою, яка становить 19 752,50 грн. (розрахунок наданий в відзиві на позовну заяву з розрахунком). Вказану суму інфляційних втрат відповідач визнає.
16.01.2020 р. до апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про прийняття рішення стосовно розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу. У разі задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Агрокомерс» код ЄДРПОУ на рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 р. у справі 902/543/19 стягнути З ТОВ «Терравіта Україна» на користь ПП «Агрокомерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Приватного підприємства «Агрокомерс» надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції. Вважає, на рішення господарського суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 року в справі №902/543/19 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Україна» заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції, вважає що рішення господарського суду Вінницької області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Зміст рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції позов задоволено частково, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнуто з відповідача 278 731,01 грн. інфляційних втрат та 4 180,97 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявність рішення суду про стягнення боргу , якщо таке рішення не виконано, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди у справі №902/420/18, затвердженої ухвалою суду від 18.09.18, зобов'язання, які випливають з договору поставки товарів від 01.10.2014 р. №ТВУ-64-14, не припиняються та не змінюються, оскільки мирова угода є процесуальним документом, а не цивільно-правовою угодою, а відтак не є новацією.
2.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
01.10.2014 р. позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Терравіта Україна", як Постачальником та відповідачем - Приватним підприємством "Агрокомерс", як Покупцем, було укладено Договір поставки товару №ТВУ-64-14 та Додатки до нього, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 1.1. Договору поставки товару №ТВУ-64-14, Постачальник зобов'язався продати і передати, а Покупець купити і прийняти продукцію, якою є засоби захисту рослин, насіння та мікродобрива, що надалі іменуватимуться "Товар".
Згідно статті 2 цього Договору "КІЛЬКІСТЬ, НОМЕНКЛАТУРА ТА ЯКІСТЬ ТОВАРУ" кількість та номенклатура Товару вказується у Додатках до цього Договору. Якість засобів захисту рослин та мікродобрив відповідає показникам, зазначеним в Сертифікатах аналізу (якості) та походження, а для Товару, яким є насіння - вимогам ДСТУ 2240-93 та 6068:2008. Копії сертифікатів на Товар, що поставляється на умовах цього Договору, надаються на вимогу Покупця.
Статтею 3 Договору "УМОВИ ПОСТАВКИ" передбачено наступні умови: строк поставки визначається у Додатках до даного Договору. Поставка товару здійснюється відповідно до цього Договору за адресою, вказаною у додатках до цього Договору. В разі порушення Покупцем строків оплати, що визначені у відповідних Додатках до цього Договору, Постачальник має право призупинити поставку Товару па весь строк затримки оплати. Разом з Товаром Постачальник надає наступні документи: Рахунок-фактура; Податкова накладна; Видаткова накладна.
Стаття 4 Договору "ЦІНА ТА ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ ДОГОВОРУ" встановлює, що Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за Товари курс продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні, що встановлений Українською міжбанковою валютною біржею, надалі - курс МВБ. Загальна вартість Товару за кожним окремим додатком до даного Договору, визначена на дату його укладання, у випадку зростання курсу продажу іноземних валют, встановленого МВБ на дату настання остаточних строків розрахунку за окремим додатком порівняно з показником курсу МВБ на момент укладання додатку, або на іншу дату, обумовлену сторонами, збільшується на суму, що дорівнює позитивній різниці між вартістю Товару за курсом МВБ на момент настання остаточного розрахунку та вартістю Товару на момент укладання додатку, або на іншу дату, обумовлену сторонами. Така позитивна різниця підлягає сплаті Покупцем в день проведення остаточних розрахунків за окремим додатком до Договору.
Пунктом 4.3. цього Розділу передбачено, що загальна вартість Договору визначається як сума всіх Додатків до цього Договору.
Статтею 5 "УМОВИ ПЛАТЕЖІВ" Договору поставки товарів від 01.10.2014 р. №ТВУ-64-14 передбачено, що оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, визначається в Доповненнях до цього Договору. В платіжному дорученні Покупець повинен указати номер договору (або рахунку-фактури) та найменування Товару, за який перераховано кошти. Якщо ці дані не зазначені, Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані кошти за Товар. У разі порушення Покупцем строків оплати Постачальник, незалежно від вказаного Покупцем призначення платежу, має право зарахувати кошти в рахунок оплати простроченої заборгованості.
Стаття 8 Договору "ОБОВ'ЯЗКИ ПОКУПЦЯ" передбачає, що крім інших зобов'язань, передбачених цим Договором, Покупець зобов'язаний: сплатити вартість Товару у відповідності з умовами цього Договору; прийняти, транспортувати, зберігати та застосовувати товар відповідно до вимог та інструкції виробника. За відмову від отримання або в разу необґрунтованого повернення поставленої продукції, якою є засоби захисту рослин або мінеральні добрива, Покупець сплачує штраф в розмірі 10% вартості не отриманої або повернутої продукції. За відмову від отримання Товару або в разі необґрунтованого повернення поставленого Товару, яким є Насіння, Покупець сплачує штраф в розмірі 100% вартості не отриманої або повернутої продукції. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання за даним Договором на вимогу Постачальника Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 % (п'ять відсотків) річних від простроченої суми.
Відповідно до Додатку №9 від 13.11.2015 р. до Договору поставки товарів від 01.10.2014 р. № ТВУ-64-14, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: "Баккард 125 КЕ" у кількості 120 літрів, "ПАР Максиум" у кількості 60 літрів, "Пірус 400 КС" у кількості 500 літрів, "Римакс Плюс 750 в.г." у кількості 7,4 кг, "Сілліт 400 КС" у кількості 1000 літрів, "Фулгор 250 КС" у кількості 300 літрів, всього на загальну суму 1181870,96 гри з ПДВ.
Згідно видаткових накладних № 342 від 24.12.2015 р., №343 від 24.12.2015 р., №344 від 24.12.2015 р., №345 від 25.12.2015 р., №346 від 24.12.2015 р., позивач як Постачальник виконав свої зобов'язання поставити товар на суму 1181870,96 грн. та виставив Покупцю до оплати рахунок № 344 від 13.11.2015 р. на вказану суму.
За умовами Додатку № 9 до Договору поставки товарів від 01.10.2014 р. № ТВУ-64-14 сторони передбачили, що оплата здійснюється на умовах відстрочки до 31 грудня 2015 року.
Згідно банківських виписок, відповідач здійснював оплату поставленого позивачем товару наступним чином: 08.09.2016 р. - 9000,00 грн.; 28.09.2016 р. - 3000,00 грн.; 30.09.2016 р. - 6000,00 грн.; 04.10.2016 р. - 3000,00 грн.; 06.10.2016 р. - 12000,00 грн.; 10.10.2016 р. - 33000,00 грн.; 18.10.2016 р. - 15000,00 грн.; 20.10.2016 р. - 15000,00 грн.; 24.10.2016 р. - 16651,18 грн.; 11.11.2016 р. - 12000,00 грн.; 01.12.2016 р. - 30000,00 грн.; 28.02.2017 р. - 15000,00 грн.; 17.03.2017 р. - 22910,00 грн.; 20.03.2017 р. - 30000,00 грн.; 10.05.2017 р. - 9000,00 грн.; 31.07.2017 р. - 6000,00 грн.; 11.08.2017 р. - 6000,00 грн.; 28.11.2017 р. - 12000,00 грн.; 27.12.2017 р. - 15000,00 грн.; 26.01.2018 р. - 6000,00 грн.; 09.02.2018 р. - 12000,00 грн.; 01.03.2018 р. - 6000,00 грн.; 06.04.2018 р. - 12000,00 грн.; 20.04.2018 р. - 6000,00 грн.
Всього Покупцем було сплачено за товар, поставлений згідно Додатку № 9 до Договору поставки товарів від 01.10.2014 р. №ТВУ-64-14 та рахунку № 344 від 13.11.2015 р. кошти на суму 312 561,18 грн. Основна заборгованість за товар, станом на 20.07.2018 р. становила 869 309,78 грн.
З огляду на наявність непогашеної заборгованості та прострочення оплати товару Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Україна", Приватним підприємством "Агрокомерс" було подано до господарського суду Вінницької області позов про стягнення з відповідача 1 048 469,35 грн. з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки товару №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р.
Ухвалою суду від 25.07.2018 р. за вказаним позовом постановлено відкрити провадження у справі №902/420/18.
03.09.2018 р. та 05.09.2018 р. позивачем та відповідачем відповідно були подані обопільно підписані заяви вх.№02-1-34/6740/18 від 03.09.2018 р. та вх.№02-1-34/6848/18 від 05.09.2018 "Про затвердження мирової угоди", в яких сторони просили суд затвердити мирову угоду від 21.08.2018р.
За змістом мирової угоди сторін у справі №902/420/18 відповідач визнав свої зобов'язання перед позивачем за договором поставки товару №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р. в розмірі 1 048 469,35 грн., що складається з 910 635,92 грн. основного боргу за поставлений товар та 137 833,43 грн. 5% річних від простроченої суми. В поданій до суду мировій угоді відповідач зобов'язався кількома платежами до 28.02.2019 р. оплатити у безготівковому порядку на банківський рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1 048 469,35 грн., також даною угодою сторони узгодили питання щодо судових витрат.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.09.2019 р. у справі №902/420/18 затверджено мирову угоду від 21.08.2018 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю ""Терравіта Україна" та Приватним підприємством "Агрокомерс" про наступне:
1. Відповідач визнає, що розмір його заборгованості перед Позивачем на момент укладення даної Мирової угоди становить 1 048 469,35 грн., що включає в себе:
1.1. Сума 910635,92 грн. - основний борг за поставлений товар;
1.2. Сума 137833,43 грн. - 5% річних від простроченої суми.
2. Сторони погодили та встановили наступні строки погашення вище зазначеної заборгованості відповідачем:
2.1. Сума 200000,00 грн. - в строк до 30 жовтня 2018 року;
2.2. Сума 200000,00 грн. - в строк до 30 листопада 2018 року;
2.3. Сума 200000,00 грн. - в строк до 30 грудня 2018 року;
2.4. Сума 200000,00 грн. - в строк до 30 січня 2019 року;
2.5. Сума 248469,35 грн. - в строк до 28 лютого 2019 року.
Як зазначив позивач та підтверджено наявними в матеріалах справи банківським виписками, виконання затвердженої судом у справі №902/420/18 мирової угоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Терравіта Україна" здійснювалось із порушенням передбачених нею строків погашення заборгованості.
Так, відповідач сплатив заборгованість наступним чином: 09.11.2018 р. сплачено 12000,00 грн.; 28.12.2018 р. сплачено 102000,00 грн.; 17.01.2019 р. сплачено 16469,35 грн.; 23.01.2019 р. сплачено 15000,00 грн.; 28.01.2019 р. сплачено 5000,00 гри.
Також 16.04.2019 р. сторонами було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сума основного боргу Покупця (відповідача) перед Постачальником (позивачем) за Додатком № 9 до Договору ТВУ-64-14 була погашена на суму 718 840,43 грн.
Посилаючись на те, що вимога про стягнення інфляційних втрат не була заявлена у позовній заяві від 20.07.2018 року (справа №902/420/18), а інфляційні втрати позивачу не відшкодовувались, останній заявив до суду вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат, завданих несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті товару, поставленого згідно з Додатком № 9 до Договору №ТВУ-64-14. Позивач вказав на те, що вимога про стягнення інфляційних втрат не була предметом спору по справі №902/420/18, а сторони у мировій угоді не передбачали ні відмову позивача від права стягнути інфляційні втрати за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання, ні звільнення відповідача від обов'язку сплатити позивачу інфляційні втрати через несвоєчасне погашення заборгованості.
09.09.2019 р. від представника позивача до суду надійшла заява від 04.09.2019 р. про зменшення розміру позовних вимог та письмові пояснення по суті спору, в якій позивач просив стягнути з відповідача 281 673,71 грн. інфляційних втрат на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та в зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, повернути позивачу 2448,67 грн. судового збору. Дана заява була прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 р. у справі №902/543/19 зменшені позовні вимоги на суму 281 673,71 грн. інфляційних втрат задоволено частково, на суму 278 731,01 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" (код ЄДРПОУ 32603794, адреса: 21011, м.Вінниця, вул. Північна, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 37724648, адреса: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд.7) 278 731,01 грн. інфляційних втрат та 4180,97 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не вбачає підстави для задоволення поданої апеляційної скарги враховуючи наступне.
3. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Укладений між сторонами Договір поставки товарів №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р., за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст.599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України.
Наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, що вказує на обґрунтоване застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
У пункті 7 постанови пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 міститься роз'яснення, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Грошове зобов'язання є цивільним правовідношенням, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний? обов'язок боржника здійснити відповідний? платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.
Також судова практика виходить з думки, що грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору».
Разом з тим, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не лише з договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого судовим рішенням. Крім того, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Щодо посилань скаржника на те, що в зв'язку з укладенням мирової угоди у справі №902/420/18 сторони погодили нові строки погашення заборгованості за Договором №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р., колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що за умовами мирової угоди у справі №902/420/18 зобов'язання відповідача за Договором №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р. та Додатку № 9 не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов'язання, умов про припинення первісного зобов'язання, що виникло за вказаним договором мирова угода не містить, а зміна порядку і строку виконання такого зобов'язання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми, то мирова угода, затверджена судом у справі №902/420/18, не є новацією у розумінні ст. 604 ЦК України.
Укладення мирової угоди між позивачем та відповідачем про стягнення боргу за Договором поставки товарів від 01.10.2014 р. №ТВУ-64-14 та Додатком № 9 жодним чином не змінює юридичну природу заборгованості. Предметом цього спору є стягнення інфляційних втрат, борг за якими виник не через неналежне виконання відповідачем умов затвердженої ухвалою суду від 18.09.2018 р. мирової угоди, а через неналежне виконання боржником умов Договору поставки товарів від 01.10.2014 р. №ТВУ-64-14 та Додатку №9, в частині проведення розрахунків в обумовлені строки.
Таким чином, мирова угода, затверджена судом у справі №902/420/18, не є договором в цивільному/господарському правовому розумінні та не є новацією в розумінні ст.604 Цивільного кодексу України. Мирова угода разом з ухвалою про її затвердження є процесуальними діями, метою яких є врегулювання спору сторін у судовій справі.
Оскільки мирова угода є способом вирішення спору, сам факт її укладення не впливає на зобов'язання сторін, які існували до виникнення спору, що також враховується апеляційним судом, з огляду на правову позицію, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18, зазначивши, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача підстав для нарахування інфляційних втрат за Договором №ТВУ-64-14 від 01.10.2014 р. та Додатком №9 з липня 2016 року до її погашення. При цьому слід зазначити, що вимоги про стягнення інфляційних втрат позивачем у справі №902/420/18 не заявлялись, хоча прострочення оплати товару в липні 2016 року (місяць з якого позивач починає нарахування інфляційних втрат згідно заяви про зменшення позовних вимог) мало місце.
Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на пропуск позовної давності позивачем, колегія суддів відзначає, що згідно заяви "про зменшення розміру позовних вимог", позивач просить стягнути 281 673,71 грн. інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати товару за період з липня 2016 року по квітень 2019 року. Даною заявою було змінено строки нарахування інфляційних втрат на прострочену суми заборгованості починаючи з липня 2016 року. Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 09.07.2019 р., то відповідно до заяви "про зменшення розміру позовних вимог" нарахування інфляційних втрат позивачем здійснено в межах строку позовної давності.
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Суд перевіривши наведений в заяві про зменшення позовних вимог розрахунок про стягнення 281 673,71 грн. інфляційних втрат за прострочення заборгованості відповідачем в період з липня 2016 року по квітень 2019 року дійшов висновку, про його часткове задоволення, враховуючи наступне.
Так, перевіривши розрахунку зменшених позовних вимог позивача встановлено правильність розрахунку позивача за наступні періоди нарахування інфляційних втрат: липень - серпень 2016 року, вересень 2016 року.
При цьому, перевіркою розрахунку інфляційних втрат встановлено, що у жовтні 2016 року виходячи із суми заборгованості 1 115 870,96 грн., розмір інфляційних втрат складає 31 244,39 грн., проте позивач за цей місяць вказав суму нарахування 31224,39 грн., тому за вказаний місяць позовні вимоги про стягнення інфляційних задовольняються в межах заявлених вимог, тобто на суму 31224,39 грн.
Перевіркою розрахунку зменшених позовних вимог позивача встановлено правильність розрахунку позивача з нарахування інфляційних втрат за листопад 2016 року.
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період прострочення боргу грудень 2016 року - лютий 2017 року складає 33898,26 грн., а перевіркою розрахунку судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 31 124,75 грн.
Перевіркою розрахунку зменшених позовних вимог позивача встановлено правильність розрахунку позивача з нарахування інфляційних втрат за березень та квітень 2017 року.
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період прострочення боргу травень - липень 2017 року складає 29 744,70 грн., а перевіркою розрахунку судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 29 712,78 грн.
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період прострочення боргу серпень - листопад 2017 року складає 38 095,38 грн., а перевіркою розрахунку судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 37 990,88 грн.
Перевіркою розрахунку зменшених позовних вимог позивача встановлено правильність розрахунку позивача з нарахування інфляційних втрат за періоди з грудня 2017 року по квітень 2018 року.
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період прострочення боргу травень - вересень 2018 року складає 10 344,79 грн., а перевіркою розрахунку судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 10 316,10 грн.
За жовтень 2018 року інфляційні втрати не нараховуються в зв'язку із укладенням мирової угоди по справі №902/420/18, за якою перший платіж мав бути здійснений до 30 жовтня 2018 року.
Перевіркою розрахунку зменшених позовних вимог позивача встановлено правильність розрахунку позивача по нарахуванню інфляційних втрат за період з листопада 2018 року по січень 2019 року включно.
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період прострочення боргу лютий 2019 року складає 3247,66 грн., а перевіркою розрахунку судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 3247,65 грн.
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період прострочення боргу березень - квітень 2019 року складає 14 519,19 грн., а перевіркою розрахунку судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 14 511,58 грн.
Таким чином, судом першої інстанції перевірено обгрунтованість розрахунку позивача та встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 278 731,01 грн.
Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції у частині визначення розміру відшкодування витрат на правову допомогу. Судом визначено, що враховуючи ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги (складання позовної заяви, додаткових заяв та клопотань, розрахунків сум позовних вимог, участь адвоката Потьомкіна С.О. в судових засіданнях) та результат вирішення спору, на відповідача необхідно покласти обов'язок відшкодувати позивачу його витрати на правову допомогу, надану адвокатом Потьомкіним С.О. в розмірі 2968,66 грн. пропорційно задоволеної частини позовних вимог, що на думку судової колегії є цілком зваженим та обгрунтованим.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність відмовити у задоволенні клопотання апелянта про прийняття рішення стосовно розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу, у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРОКОМЕРС" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №902/543/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/543/19 повернути господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "21" січня 2020 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Василишин А.Р.