Справа №766/19584/19
Пров. №2/766/633/20
17 січня 2020 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., з участю представників позивача адвоката Яценка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
Позивач 30.09.2019 р. звернулась до суду з позовом в якому просила визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що їй належить спірна квартира, у якій зареєстровані відповідачі, які є її дітьми. Відповідачі не проживають в квартирі з 2003 року без поважних причин, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі немає.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.12.2019 р.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.12.2019 року задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 17.01.2020 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та дав пояснення аналогічні викладеним в позові обставинам. Проти розгляду справи у відсутності відповідачів та ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини не явки суду не відомі, відзив суду не подавали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що є товаришем відповідачів. Йому відомо, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі позивача не проживають біільш ніж 5-7 років, їх ніхто не виганяв, їх місце проживання невідоме. Випадків того, що позивач або будь-які інші особи перешкоджали відповідачам проживати у житлі йому невідомі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що є знайомим відповідачів, його батьки товаришують з позивачкою майже десять років. Йому відомо, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі позивача не проживають років десять, їх ніхто не виганяв, їх місце проживання невідоме. Випадків того, що позивач або будь-які інші особи перешкоджали відповідачам проживати у житлі йому невідомі.
Суд, заслухав вступне слово представника позивача, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, та допитавши свідків, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.04.2003 року Херсонською міською радою на підставі розпорядження міського голови №565р від 18.04.2003 року. Право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру зареєстровано в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації, що підтверджено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №700079 від 04.06.2003 року (арк. справи 10,11).
Згідно довідки за вих. №31 виданої 24.09.2019 року Житлово-будівельним кооперативом №92 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрвоано 4 особи: ОСОБА_1 (член кооперативу), ОСОБА_2 (дочка) зареєстрована з 21.03.2003 року не проживає за даною адресою з 2003 року, ОСОБА_3 (син) зареєстрований з 10.04.2002 року, але не проживає за даною адресою з 2002 року, ОСОБА_8 (мати) (арк. справи 12).
Відсутність речей відповідачів та їх не проживання за вказаною адресою підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . У суду не має сумнівів щодо достовірності та правдивості фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим представленим суду доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сім'ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі маючи об'єктивну можливість користуватися спірним житловим приміщенням, перешкод їм позивач не чинила, майно та речі відповідачів в квартирі відсутні, поважних причин для їх відсутності у спірному житловому приміщенні не існувало.
Відсутність відповідачів за місцем мешкання понад один рік, без поважних причин та відсутність іншої домовленості між власником житлового приміщення та відповідачами, дають суду підстави зробити висновок, що відповідачі не мешкаючи в спірній квартирі не менше ніж п'ять років, без поважних причин, втратили право користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим підлягають визнанню такими в судовому порядку.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до абзацу 10 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою для зняття цієї особи з реєстрації, тому відповідач додатковому визнанню таким, що підлягає зняттю з реєстраційного обліку не підлягають, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 22 січня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у Херсон, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Херсон такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Згідно загального порядку оскарження, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. В. Ус