Єдиний унікальний номер 448/3/20
Провадження № 3/448/25/20
03.01.2020 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділу прикордонної служби «Шегині» Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Туреччина, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст.204-1 КУпАП,
Громадянин Республіки Туреччина - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 02.01.2020 року близько 04:40 год. незаконно перетнув державний кордон України з Республікою Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон України, в районі 509-510 прикордонного знаку, що на території Мостиського району Львівської області, чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р. (із відповідними змінами).
02.01.2020р. о 15:40 год. в ПП «Медика-Шегині» під час проведення прикордонно-представницької зустрічі представників прикордонної служби України з представниками прикордонної варти Республіки Польща в рамках угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб (Угоду ратифіковано Законом України №116-VІ від 15.01.2008року) ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) був переданий з Республіки Польща на територію України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій такий зазначає, що визнає вину та просить суд справу розглянути у його відсутності.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов'язковою, а тому приходжу до переконання про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Проаналізувавши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненому правопорушенні доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №015906 від 02.01.2020р.; протоколом про адміністративне затримання від 02.01.2020р.; протоколом прикордонно-представницької зустрічі від 02.01.2020р.; актом приймання-передавання особи від 02.01.2020р.; порядком дій та схемою щодо виникнення обстановки на ділянці ВІПС «Шегині» Мостиського загону за 02.01.2020р.; іншими документами, доданими до протоколу.
Статтею 16 КУпАП передбачено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у перетинанні державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, що передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який є іноземцем, ступінь його вини та майновий стан, зокрема ту обставину, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не працевлаштований, вважаю за доцільне застосовувати такий вид адміністративного стягнення як адміністративний арешт, що передбачено санкцією ч.1 ст.204-1КУпАП. Таке покарання відповідає вимогам ст.33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу, виправлення правопорушника і запобігання вчинення ним нових правопорушень. Обмежень щодо застосування даного виду стягнення, передбачених ч.2 ст. 32 КУпАП, судом не встановлено.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) був затриманий 02.01.2020року (на термін до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення), а тому йому необхідно зарахувати час адміністративного затримання в строк відбування адміністративного арешту.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102грн. х 0,2=420, 40 грн.).
Керуючись ст.ст. 8, 16, 33, 34, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винуватим ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 1 (одну) добу.
Зарахувати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в строк відбуття адміністративного арешту його адміністративне затримання з 02.01.2020року по 03.01.2020 року та вважати призначене йому адміністративне стягнення відбутим.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в дохід держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.
Суддя підпис Ю.В. Кічак
З оригіналом згідно:
Суддя Ю.В. Кічак
Постанова суду набрала законної сили «___» ______________ 20__ р.
Суддя Ю.В. Кічак