20.01.2020 Справа №607/25895/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Сливка Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю., представника позивача Заяць Віктора Франковича адвоката Бакалець Ігоря Гнатовича, представника Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Кондрат Лілії Романівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бакалець І. Г. пред'явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області, у якому заявляв вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК№ 543327 від 25 жовтня 2019 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 23 жовтня 2019 року об 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , по вулиці Київській у м. Тернополі керував автомобілем Мерседес Венз Спрінтер 316 СДІ , із номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить вказаному транспортному засобу, чим порушив вимоги пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху. Аргументуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки вважає що його безпідставно притягнено до адміністративної відповідальності. Також, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог закону, на місці події йому не було роз'яснено прав визначених Конституцією України та ст. 268 КУпАП ; у постанові від 25 жовтня 2019 року не зазначено доказів на підтвердження його винуватості у вчиненому правопорушенні.
Представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подала відзив у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. Доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є його пояснення надані ним 24 жовтня 2019 року начальнику відділу адміністративної практики УПП в Тернопільській області ДПП Р. Хом'яку, згідно із якими позивач визнає факт керування транспортним засобом марки Мерседес Венз Спрінтер 316 СДІ, із номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить вказаному транспортному засобу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 . - адвокат Бакалець І. Г. заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:
згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 543327 від 25 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 23 жовтня 2019 року о 19 год. 10 хв., в м. Тернополі по вул. Київській керував транспортним засобом Мерседес Венз Спрінтер 316 СДІ , із номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить вище вказаному транспортному засобу, чим порушив пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення)
Частина 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Виконуючи зазначену вимогу частини 2 ст. 77 КАС України представник відповідача надала копію письмових пояснень наданих ОСОБА_1 23 жовтня 2019 року працівнику патрульної поліції відповідно до яких ним визнається факт автомобілем Мерседес Венз Спрінтер 316 СДІ , із номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить вказаному транспортному засобу.
При цьому позов ОСОБА_1 ґрунтується як запереченні вчинення проступку так і на порушенні інспектором норм процесуального права при розгляд справи про адміністративне правопорушення.
На спростування цих доводів представник відповідача не надала доказів, хоча такий обов'язок покладений на неї згідно частини 2 ст. 77 КАС України.
При цьому слід зазначити, що пунктом 4 розділу ІV Інструкції
з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі Інструкція) визначено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.
За відсутності доказів дотримання поліцейським вказаних вимог Інструкції (наприклад записів з нагрудної камери працівника поліції, котрий розглядав справу про адміністративне правопорушення), суд вважає, що доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Таким чином спірна постанова складена з численними порушеннями вимог процесуального закону та Інструкції, що вплинуло на повноту та об'єктивність викладених у ній даних, а тому вона підлягає скасуванню.
Згідно статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно частини 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене спірну постанову слід скасувати, а провадження в адміністративній справі - закрити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 543327 від 25 жовтня 2019 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. - скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за частиною 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Дата складення повного судового рішення - 20 січня 2020 року.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка