Ухвала від 20.01.2020 по справі 725/3992/14-к

Ухвала

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 725/3992/14-к

провадження № 51-244ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду

м. Чернівці від 15 лютого 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року щодо останнього,

встановив:

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вказаних судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Тобто, таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.

З касаційної скарги вбачається, що захисником не зазначено конкретні норми права порушені судом першої інстанції та не вказано належного обґрунтування щодо незаконності вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від

15 лютого 2019 року.

При цьому, більшість доводів касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України), невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження (ст. 411 КПК України), що є підставами для зміни чи скасування вироку судом апеляційної інстанції, проте в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом касаційного розгляду.

Також, захисником до касаційної скарги не долучено її копії з додатками в кількості необхідній для надіслання всім учасникам судового провадження, як це передбачено ч. 6 ст. 427 КПК України.

Так, до касаційної скарги долучено лише двадцять чотири її копії без додатків, що не відповідає кількості учасників вказаного кримінального провадження, згідно копій оскаржуваних судових рішень - прокурор, 4 засуджених, 3 захисники, 93 потерпілих та 3 представники потерпілих.

У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 слід залишити без руху, надавши їй п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 лютого 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року щодо останнього залишити без руху, надавши їй п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ним копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3