Справа № 454/1702/19
16 січня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Сокальської РДА про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини,
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визначити участь батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом побачень без присутності матері наступним чином:
- з 12.00год. першої та третьої суботи до 18.00год. першої та третьої неділі кожного місяця;
- кожні шкільні канікули в зимовий період не менше 5 діб а в літній період не менше 15 діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебував із 2007 року відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який у 2014 році розірвано згідно рішення Сокальського районного суду. За час перебування у сімейних відносинах у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу позивач часто їздив на заробітки за кордон, проте постійно спілкувався із сином по телефону та в соцмережах, однак згодом все змінилося. З моменту окремого проживання відповідач стала чинити перешкоди у побаченні з сином, в телефонних розмовах відмовилася повідомляти нову адресу її проживання та повідомила, що йому не слід бачитися із дитиною. Лише під час літніх канікул позивач мав можливість кілька разів бачитися із дитиною, коли той був на літніх канікулах у бабусі у с. Хлівчани, Сокальського району. Артем дуже скучає за батьком та каже що хоче бачити його частіше, проте мама забороняє такі побачення.
Станом на сьогоднішній момент відповідач звернулася до суду про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав для можливості усиновлення їхнього сина її другим чоловіком. Відповідач бажає отримати згоду на виїзд із дитиною за кордон, проте уникає всіляких контактів із позивачем, станом на сьогоднішній день всі сторінки дитини у соціальних мережах видалені. ОСОБА_1 зазначає, що має бажання бачитися із сином та виконувати свої батьківські обов'язки незалежно від волі відповідача, тому посилаючись на норми сімейного законодавства він змушений звернутися до суду із даним позовом та просить постановити рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважає такий безпідставним та необгрунтованим. Так зазначає, що після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, а син залишився разом із матір'ю. Кожного літа ОСОБА_3 проводить літні канікули в бабусі (її матері) у с. Хлівчани, Сокальського району, де проживає також позивач. За увесь цей час батько бачився із сином кілька разів, тай то такі зустрічі були випадковими. Зазначає, що вона не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, а навпаки батько не проявляє ініціативи для зустрічей із сином. Твердження про те, що батько втратив зв'язок із сином ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки їхній син має особистий мобільний телефон, номер якого достовірно відомий позивачу (а в протилежному випадку позивач міг запитати номер телефону у її родичів, оскільки він підтримує товариські зв'язки із її братом, який являється хресним батьком дитини).
Таким чином твердження позивача повністю спростовуються та свідчать про те, що батько тривалий час не бере участі у вихованні та догляді за дитиною, матеріальної допомоги не надає, жодного разу не купував дитині подари з нагоди святкування дня народження чи інших свят. На даний час відповідач вдруге зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , а новий чоловік став турботливим батьком для сина ОСОБА_3 , повністю забезпечує його, дбає про фізичний та духовний розвиток. У дитини добре сформований світогляд, він навіть називає нового чоловіка відповідачки своїм «татом» в той час як рідний тато зовсім не цікавиться сином. За таких обставин відповідач просить відмовити у позові повністю.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не прибула, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув та не повідомив суду причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про місце та час судового розгляду справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону, інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Дослідивши докази у справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Як встановлено із матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 10.11.2007 року, який було розірвано згідно рішення Сокальського районного суду від 28.02.2014р. №454/343/14-ц.
За час спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Дані факти знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та не оспорюються жодним із її учасників.
Після розірвання шлюбу між сторонами син ОСОБА_3 проживає із матір'ю, та згідно копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 28.02.2019р. №46 станом на сьогоднішній час вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт сторонами не оспорювався.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч.ч. 1, 2ст. 159 СК України).
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону дитинства батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
В силу ст.15 Закону України Про охорону дитинства батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського Суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України та рішення від 27 листопада 1992 року у справі Олссон проти Швеції , в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Крім того, згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року по справі №619/3051/17, судом визнано, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини. Судом касаційної інстанції вказано на те, що законодавством передбачено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із ним, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов'язком.
Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.
При розгляді даної справи сторони фактично дійшли згоди щодо участі батька у вихованні дітей, оскільки відповідач визнала позовні вимоги.
Враховуючи вік дитини, його інтереси, згоду обох батьків щодо прийнятого способу у спілкуванні з сином та обставини справи суд задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 81, 247, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, 141, 157,159 СК Украни, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спосіб та порядок його участі у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом побачень без присутності матері наступним чином:
- з 12.00год. першої та третьої суботи до 18.00год. першої та третьої неділі кожного місяця;
- кожні шкільні канікули в зимовий період не менше 5 діб а в літній період не менше 15 діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського Апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: с.Хлівчани, Сокальського району, Львівської області.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: Л. Ю. Фарина