Справа №295/187/20
1-кс/295/71/20
Іменем України
09.01.2020 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, подане слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12020060020000039 від 04.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 263 КК України, та додані до клопотання матеріали,-
Слідчий звернулась з клопотанням, в якому просить накласти арешт на речі, які були вилучені до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області згідно протоколу огляду місця події від 04.01.2020 року, а саме на:
-мобільний телефон марки «Самсунг ноте» в корпусі сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою з номером НОМЕР_2 ;
-мобільний телефон марки «Нокіа 206» в корпусі жовтого кольору ІМЕІ НОМЕР_3 з сім картою з номером НОМЕР_4 .
В клопотанні слідча вказує, що 04.01.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060020000039 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК, ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках якого проводиться досудове розслідування.
Зі змісту клопотання вбачається, що 04.01.2020 року в межах даного досудового розслідування були проведені обшуки в квартирі АДРЕСА_1 . В ході проведеного обшуку були вилучені наркотичні засоби та пістолет з набоями, а також предмет схожий на ПБС чорного кольору.
Після проведеного обшуку громадянина ОСОБА_5 було запрошено до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, де під час проведення огляду місця події у нього були вилучені вказані вище мобільні телефони.
В обґрунтування необхідності накладення арешту на майно слідчий посилається на те, що вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, на можливість використання як доказів відомостей, що містяться у вилучених речах.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ст. 131 КПК України арешт майна є видом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено заборону застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В обгрунтування накладення арешту на мобільні телефони слідчий посилається на необхідність збереження речових доказів, можливість знищення слідів злочину. Відповідно до постанови про визнання речових доказів від 04.01.2020 року мобільні телефони, арешт, на які просить накласти слідчий, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020060020000039 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК, ч. 1 ст. 263 КК України
В клопотанні слідчого відсутнє обгрунтування, яке відношення до кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснюється за ознаками злочинів, передбаченихза ст.ст. 263 та 309 КК України, мають вилучені мобільні телефони; які обставини кримінального провадження можуть бути підтверджені з використанням цих речей; яким з критеріїв частини 1 статті 98 КПК України відповідають вилучені мобільні телефони; в чому полягає необхідність їх вилучення та арешту.
Згідно матеріалів, долучених до клопотання, підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні № 12020060020000039 жодній особі не повідомлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що наведені слідчим підстави для накладення арешту на вилучене майно не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими, а необхідність накладення арешту на вилучені мобільні телефони у вказаному кримінальному провадженні не доведена, а тому подане клопотання задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12020060020000039 від 04.01.2020 року про накладення арешту на майно відмовити.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1