ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2020Справа № 910/314/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд"
Про забезпечення позову
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" (м. Київ)
до Міністерства оборони України (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк"
про визнання такими, що не підлягають виконанню, банківської гарантії та вимоги
Суддя Ващенко Т.М.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання такими, що не підлягають виконанню банківської гарантії від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584, виданої Міністерству оборони України Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" на суму 657.405,00 грн та вимоги від 20.12.19. № 286/8/7986 Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про виплату за банківською гарантією від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584 у розмірі 657.405,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем зобов'язання за договором № 286/3/19/137 від 19.04.19. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) виконані в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.20. відкрито провадження у справі № 910/314/20, призначено підготовче засідання у справі та залучено третю особу.
Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" просить суд:
- заборонити Акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк" виплачувати кошти в сумі 657.405,00 грн згідно вимоги Міністерства оборони України щодо забезпечення виконання договору № 286/3/19/137 від 19.04.19. на підставі банківської гарантії від 15.04.19. № GV/U/03-2-1584 до вирішення спору по суті;
- зупинити стягнення на підставі банківської гарантії від 15.04.19. № GV/U/03-2-1584 до вирішення спору по суті.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.
Заяву обґрунтовано наступним.
19.04.19. між Міністерством оборони України (відповідач) та заявником (позивач) укладено договір № 286/3/19/137 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. При цьому, позивач з вини відповідача не мав можливості своєчасно виконати свої зобов'язання щодо строків поставки, оскільки приймання товару за договором за якістю передбачає попередню перевірку контрольних зразків. Позивач, як добросовісний постачальник, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строків поставки. Натомість, відповідач після завершення поставки товару в повному обсязі звернувся до банку з вимогою № 286/8/7986 від 20.12.2019 про виплату грошових коштів за банківською гарантією у розмірі 657405,00 грн. Вважає, що підстава для задоволення вимоги по виплаті за банківською гарантією не настала, оскільки у вимозі не вказано про порушення умов договору щодо якості, а лише щодо кількості, крім того затримка в строках поставки та прийому товару сталася з вини самого відповідача. Відповідач не вжив належних заходів для належного виконання своїх зобов'язань із своєчасного надання зразків-еталонів та затвердження контрольних зразків, чим створив перешкоди до належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При оцінці збалансованості інтересів сторін судом враховано, що звернення відповідача до третьої особи з вимогою про сплату грошових коштів за банківською гарантією не є беззаперечною підставою для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову.
Позивачем не вказано яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які він просить вжити суд, може ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Додатково суд відзначає, що в поданій заявником заяві про забезпечення позову він посилається на банківську гарантію № GV/U/03-2-1584 від 15.04.19., вимоги пред'явлені заявником саме відносно вказаної гарантії. Однак, з матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем оспорюється банківська гарантія від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" по сплаті судового збору в сумі 1051,00 грн (платіжне доручення № 135 від 03.01.20. на суму 360,50 грн та квитанція № n1duu5107m від 03.01.20. на суму 90,50 грн) за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 21.01.20. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко