36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.01.20 Справа № 917/1505/19
за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель, 27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 57, ідент. код 05784785
до відповідача Приватного підприємства "Полтавазв"язокбуд", 36009, м. Полтава, вул. Європейська, 2, к. 413, ідент. код 37709771
про стягнення 712 449, 72 грн.
Суддя Іванко Лідія Андріївна
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники сторін:
від позивача: Бовконюк С.А., ордер ПТ № 127626 від 19.11.2019, посв.№ 854 від 28.12.2010
від відповідача:Федоренко М.В., ордер ПТ № 095412 від 11.11.2019, посв.№ 456 від 02.03.2006
До господарського суду Полтавської області надійшов позов ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель до Приватного підприємства "Полтавазв"язокбуд" про стягнення 712449,72 грн., у тому числі 622935,4 грн. - основного боргу за договором поставки № 449 від 31.10.2018 року, 73505,74 грн. - пені, 6041,62 грн. - 3% річних, 9966,96 грн. - інфляційних.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не повністю здійснив оплату за поставлений товар у строк, визначений договором поставки № 449 від 31.10.2018 року, чим порушив умови господарського зобов"язання, встановлені зазначеним договором та законом.
04.12.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог щодо наявної заборгованості в сумі 712449,72 грн. та просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на недотримання позивачем вимог Договору № 449 від 31.10.2018 року про досудове врегулювання розбіжностей між сторонами. Зазначає, що в зв"язку недоведеністю позивачем обставин відпуску товаро-матеріальних цінностей уповноваженим представникам ПП "Полтавазв"язокбуд" за видатковими накладними в період з 20.12.2018 року по 19.04.2019 року та укладання таким представником актів на надання автотранспортних послуг за актами від 21.12.2018 року, 17.04.2019 року, 19.04.2019 року у відповідача відсутні обов"язки по оплаті заборгованості в сумі 712449,72 грн. за поданим позивачем позовом.
Крім цього, 04.12.2019 року відповідач заявив клопотання (вх.№ 13391, арк. спр.134-137) про витребування від ТДВ "Об"єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель доказів, зокрема:
- на підтвердження обставин уповноваженості представника ПП "Полтавазв"язокбуд" надати суду та відповідачу письмові докази (договір, доручення) особи, що підписала Акти здачі- приймання (надання послуг): -№Б-449-1тр від 21.12.2018 року; -№Б-449-2тр від 17.04.2018 року;-№Б-449-1тр від 19.04.2018 року;
- на підтвердження обставин уповноваженості представника ПП "Полтавазв"язокбуд" надати суду та відповідачу письмові докази (договір, доручення) особи, що підписала та отримала залізобетонні конструкції по видаткових накладних поставки залізобетонних конструкцій:
-№Б-449-1-1 від 20.12.2018 року;
-№Б-449-1-2 від 21.12.2018 року;
-№Б-449-1-3 від 21.12.2019 року;
-№Б-449-1-4 від 12.04.2019 року;
-№Б-449-1-5 від 17.04.2019 року;
-№Б-449-1-6 від 17.04.2019 року;
-№Б-449-1-7 від 18.04.2019 року;
-№Б-449-1-8 від 18.04.2019 року;
-№Б-449-1-9 від 19.04.2019 року;
-№Б-449-1-10 від 19.04.2019 року;
- на підтвердження обставин ідентифікації представника ПП"Полтавазв"язокбуд" надати суду та відповідачу копії паспорту громадянина України особи, що підписала Акти здачі-приймання(надання послуг) автотранспорту : -№Б-449-1тр від 21.12.2018 року; -№Б-449-2тр від 17.04.2018 року;-№Б-449-1тр від 19.04.2018 року та видаткові накладні поставки залізобетонних конструкцій :
-№Б-449-1-1 від 20.12.2018 року;
-№Б-449-1-2 від 21.12.2018 року;
-№Б-449-1-3 від 21.12.2019 року;
-№Б-449-1 -4 від 12.04.2019 року;
-№Б-449-1-5 від 17.04.2019 року;
-№Б-449-1-6 від 17.04.2019 року;
-№Б-449-1-7 від 18.04.2019 року;
-№Б-449-1-8 від 18.04.2019 року;
-№Б-449-1 -9 від 19.04.2019 року;
-№Б-449-1-10 від 19.04.2019 року;
- на підтвердження тривалості автотранспортних послуг позивача в часовому вимірі за актами -№Б-449-1тр від 21.12.2018 року; -№Б-449-2тр від 17.04.2018 року; -№Б-449-1тр від 19.04.2018 року надати суду та відповідачу докази часової тривалості автотранспортних послуг позивача за даними актами.
- на підтвердження виконання умов Договору розділу 3 п.3.5 договору №449 від 31.10.2018 року надати суду та відповідачу докази супроводження відвантаженої продукції технічним паспортом на продукцію, податковими накладними оформленими та зареєстрованими в електронному вигляді у Єдиному реєстрі податкових накладних.
- на підтвердження умов розділу №1 п.1.1 Договору надати суду та відповідачу додаток №1 специфікації виготовлених та відвантажених позивачем залізобетонних конструкцій в період з 20.12.2018р. по 19.04.2019 року;
- надати суду та відповідачу видаткову накладну № Б-449-1-3 від 21.12.2019 року за якою позивачем ніби-то було відвантажено ПП "Полтавазв"язокбуд" залізобетонні вироби на суму 99 184,30грн..
Стосовно зазначеного клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Ознайомившись зі змістом клопотання відповідача про витребування доказів суд встановив, що зазначене клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить переліку заходів, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також причин неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З урахуванням зазначеного, клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
12.12.2019 року позивач подав заперечення на відзив (вх.№ 13811, арк. спр.146-147), в якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, доводи відповідача, викладені ним у відзиві називає надуманими та спрямованими та затягування розгляду справи та ухилення від виконання грошових зобов"язань за договором поставки № 449 від 31.10.2018 року.
16.12.2019 року до господарського суду надійшло клопотання (вх.№ 13866, арк. спр.155), в якому відповідач просить призначити у справі почеркознавчу експертизу. На вирішення експерта поставити такі питання:
- чи належить підпис в актах здачі-приймання робіт № Б-449-1тр від 21.12.2018 року ; № Б-449-2тр від 17.04.2018 року; № ЄБ-449-1тр від 19.04.2018 року, видаткових накладних № Б-449-1-1 від 20.12.2018 року; № Б-449-1-2 від 21.12.2018 року; № Б-449-1-3 від 21.12.2019 року; № Б-449-1-4 від 12.04.2019 року, № Б-449-1-5 від 17.04.2019 року; №Б-449-1-6 від 17.04.є2019 року; № Б-449-1-7 від 18.04.2019 року; № Б-449-1-8 від 18.04.2019 року; № Б-449-1-9 від 19.04.2019 року; № Б-449-1-10 від 19.04.2019 року ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 чи цей підпис вчинено іншою особою.
На час проведення почеркозначої експертизи просить зупинити провадження у справі.
Клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи судом відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
У відповідності до ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; розумність строків розгляду справи.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.06.2009р. зі справи "Термобетон" проти України" (заява № 22538/04) оголосив скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо надмірної тривалості провадження прийнятною та постановив, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції і держава-відповідач має сплатити компанії-заявнику відшкодування моральної шкоди. При цьому Суд дійшов висновку щодо наявності необґрунтованої затримки у справі заявника з огляду на те, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника, тоді як у даній справі за низку затримок (зокрема, направлення справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції, затримки, спричинені зміною питань, поставлених експертам, а також тривалим періодом процедурної бездіяльності) має відповідати Уряд.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Як вбачається зі змісту позовних матеріалів, позивач в якості доказів поставки продукції відповідачу за Договором поставки № 449 від 31.10.2018 року додає акти здачі - приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні.
Зважаючи на те, що зазначені документи скріплені печатками обох сторін, зі сторони покупця підписувались не директорами підприємства, а представником за довіреністю, суд дійшов до висновку про відхилення клопотання відповідача про призначення судової експертизи у даній справі.
У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.
Ухвалою господарського суду від 02.09.219 року позовну заяву залишено без руху. Позивача зобов'язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.
Станом на 25.09.2019 р. позивачем подано докази усунення недоліків даної позовної заяви.
За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області 30.09.2019 відкрито провадження у справі № 917/1505/19 та встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
30.10.2019 року (вх. № 11795, арк. спр.105) від відповідача - Приватного підприємства "Полтавазв"язокбуд" до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Приймаючи до уваги, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд, ухвалою від 31.10.2019 року задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи №9417/1505/19 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 19.11.2019 року.
В судовому засіданні 19.11.2019 року оголошено перерву до 10.12.2019 року.
В судовому засіданні 10.12.2019 року оголошено перерву до 16.12.2019 року.
В судовому засіданні 16.12.2019 року оголошено перерву до 14.01.2020 року.
В судовому засіданні14.01.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив наступне.
Між товариством з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" Завод КШМБ (постачальник, позивач) та приватним підприємством "Полтавазв"язокбуд" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 449 від 31.10.2018р. (надалі - Договір), ( а.с.15-19).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник (позивач) зобов'язався виготовити та відвантажити згідно проектної документації залізобетонні конструкції (далі-продукція) в кількості, що обумовлена в Специфікації Додатку № 1 до даного договору, а покупець - оплатити та прийняти залізобетонні конструкції згідно Специфікації Додатку № 1 до даного договору на загальну суму 1132985,39 грн., в тому числі ПДВ - 110550 грн. з урахуванням доставки продукції с.Балясне Диканського району Полтавської області (рахунок Б-449-1 від 31.10.2018 р.)
Партією продукції вважається комплект залізобетонних конструкцій вказаних у Специфікації Додатку № 1 до даного договору.
Згідно п.2.1. Договору порядок розрахунків - попередня оплата по даному договору здійснюється в наступному порядку:
2.1.1 оплата авансу для закупівлі матеріалів на виготовлення залізобетонних конструкцій в розмірі 50% від вартості залізобетонних конструкцій по Специфікації Додатку №1;
2.1.2. наступна оплата в розмірі 50% від вартості другої частини партії залізобетонних конструкцій здійснюється за два дні до відвантаження другої частини партії продукції Специфікації Додатку № 1 та повідомлення про готовність залізобетонних конструкцій до відвантаження;
2.1.3 оплата послуг по доставці продукції автомобільним транспортом здійснюється покупцем за цінами на момент відвантаження продукції в наступному порядку:
оплата авансу за перевезення першої частини партії залізобетонних конструкцій за вказаною адресою у розмірі 50% вартості авто послуг;
наступна оплата у розмірі 50% від вартості доставки партії продукції за вказаною адресою здійснюється за два дні до відвантаження другої частини продукції.
Перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника здійснюється згідно виставленого рахунку (п.2.2 Договору).
Згідно п.3.1 Договору на момент підписання даного договору узгоджені умови поставки - доставка автотранспортом постачальника на склад покупця за вищевказаною адресою.
Згідно п.3.3 датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної постачальником.
Замовлена, виготовлена продукція повинна бути оплачена та отримана покупцем в обов'язковому порядку (п.3.4 Договору).
Приймання продукції за кількістю здійснюється представником покупця згідно даних, вказаних у видаткових накладних на складі постачальника - Завод КШМБ ТДВ «ОДЕБП» за адресою: Кіровоградська область, пгт. Власівка, вул..Молодіжна, 57.
Перехід права власності на продукцію здійснюється з моменту підписання видаткової накладної покупцем (п.5.1 Договору).
Відповідно до п.6.1 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець порушує строки платежів по цьому договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно п.6.2 - за несвоєчасне виготовлення та відвантаження продукції постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно відвантаженої продукції за кожний день прострочення.
У випадку порушення Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або ) чинним законодавством України (п.6.3 Договору).
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018 року (п.10.1 Договору).
Згідно п.10.2 Договору, настання терміну припинення дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення ними своїх зобов'язань за Договором, що мали місце під час дії цього Договору.
На виконання умов договору позивач у період з грудня 2018 року по квітень 2019 року здійснив відвантаження продукції - залізобетонні конструкції на загальну суму 1122935,4грн., що підтверджується двостороннє підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- видаткова накладна № Б-449-1-1 від 20.12.2018 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-2 від 21.12.2018 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-3 від 21.12.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-4 від 12.04.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-5 від 17.04.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-6 від 17.04.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-7 від 18.04.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-8 від 18.04.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-9 від 19.04.2019 року;
- видаткова накладна № Б-449-1-10 від 19.04.2019 року;
- акт здачі-приймання (надання послуг) № Б-449-1тр від 21.12.2018 року;
- акт здачі-приймання (надання послуг) № Б-449-2тр від 17.04.2019 року;
- акт здачі-приймання (надання послуг) № Б-449-1тр від 19.04.2019 року.
(арк. спр.20-29, 40-42).
Відповідач в гарантійному листі (вих.№ 01/02/04-2019 від 02.04.2019 року, арк. спр.44) гарантував оплату за залізобетонні конструкції за договором № 449 від 31.10.2018 року та монтажні роботи за договором № 449-БМР від 13.03.2019 року.
22.04.2019 року сторонами складено Акт звіряння взаєморозрахунків за період : 01.09.2018-22.04.2019 (арк. спр.139), в якому директором підприємства-відповідача підтверджується отримання від позивача будівельних матеріалів за вищезазначеними накладними.
Вартість поставленої продукції відповідач сплатив позивачу частково.
В зв"язку з порушенням відповідачем господарсько-договірних зобов"язань, позивач направив відповідачу претензію (вих.№ 434 від 24.06.2019 року, арк. спр.45) з проханням погасити заборгованість в 10-денний термін з дня отримання претензії.
В листі (вих.№ 01/18/06-19 від 18.06.2019 року, арк. спр.43) відповідач, посилаючись на затримку надходження коштів від замовників за виконані роботи та скрутний фінансовий стан зобов"язався свою заборгованість за виконані будівельно-монтажні роботи та доставку в сумі 280860,41 грн. та поставлені будівельні матеріали на суму 512385,39 грн. по об"єкту "Будівництво амбулаторії по вул.Польовій в с.Балясне Диканського району Полтавської області" загальною вартістю 793245,8 грн. оплатити до 20.07.2019 року.
За даними позивача, станом на 15.08.2019 року вартість відвантаженої та прийнятої продукції відповідачем повністю не оплачена. Заборгованість за поставлену продукцію за Договором № 449 від 31.10.2018 року склала 622935,4 грн.
Відповідач доказів сплати боргу за договором суду не надав.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
В порушення договірних зобов'язань відповідач не сплатив позивачу 622935,4 грн. основного боргу за отриманий товар.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу за продукцію відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення 622935,4 грн. основного боргу підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що з боку відповідача наявне порушення господарсько-договірних зобов"язань.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 73505,74 грн. - пені за період 20.04.2019 року - 20.07.2019 року.
Відповідно до п.6.1 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець порушує строки платежів по цьому договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Розрахунки пені визнані судом обгрунтованими, в зв"язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 73505,74 грн. пені підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення 6041,62 грн. 3% річних за період з 20.04.2019 року по 15.08.2019 року та 9966,96 грн. інфляційних за період квітень липень 2019.
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням умов договору, на підставі вимог чинного законодавства, господарський суд, перевіривши розрахунок позивача зазначає наступне.
Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Здійснивши власний розрахунок інфляційних з врахуванням визначеного Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" порядку розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних задоволенню не підлягають (розрахунок додається).
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних, вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Згідно статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 10686,75 грн. судового збору за платіжним дорученням № 7469 від 16.08.2019р (а.с.10).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 10537,25 грн.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Полтавазв"язокбуд" (36009, м. Полтава, вул. Європейська, 2, к. 413, ідент. код 37709771) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 57, ідент. код 05784785) 622935,4 грн. основного боргу, 6041,62 грн. - 3% річних, 73505,74 грн. пені, 10537,25 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині вимог про стягнення інфляційних збитків в розмірі 9966,96 у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 20.01.20
Суддя Іванко Л.А.