ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2020Справа № 910/20487/13
За заявою Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм"
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк";
2)Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів
в межах справи №910/20487/13
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк"
(ідентифікаційний код 37308739)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Судак С.С.
Представники сторін:
від ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" - Щебуняєв М.В.;
ліквідатор ТОВ "АВС Логістік Парк" - Дейнегіна В.М.;
від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"- Земцов А.П., Гижко О.Л.
На розгляді Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/20487/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк".
15.06.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів в межах справи № 910/20487/13.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2016 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" у задоволені заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів в межах справи № 910/20487/13.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" задоволено, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.08.2016 скасовано та передано справу № 910/20487/13 до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.
Автоматизованою системою документообігу суду розподілено справу за заявою Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів в межах справи № 910/20487/13 про банкрутство та визначено суддю Чеберяка П.П. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2016 справу № 910/20487/13 за заявою Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів прийнято до свого провадження в межах справи № 910/20487/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" та призначено її до розгляду на 24.04.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2017 відмовлено у задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про призначення судової економічної експертизи цінних паперів та зупиненні провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2017 в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господапрського суду від 15.08.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2017 у справі №910/20487/13 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2017 -без змін.
Постановою Верховного Суду України від 15.03.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 скасовано, справу № 910/20487/17 в направлено на новий розгляд до господарського суду в іншому складі суду.
За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 910/20487/17, визначено суддю Мандичева Д.В. для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 заяву Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, яка розглядається в межах справи №910/20487/13 прийнято суддею Мандичевим Д.В. до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, яка розглядається в межах справи №910/20487/13 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання заяви Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів призначено на 25.06.18.
06.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про признаення судової економічної еспертизи цінних паперів.
18.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"
18.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістик Парк" арбітражного керуючого Дейнегіної В.М.
22.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" на відзив АТ "Укрексімбанк".
25.06.2018 до Господарського суду м. Києв надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістик Парк" арбітражного керуючого Дейнегіної В.М. про долучення до матеріалів справи документів з проведення оцінки цінних паперів та про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 підготовче засідання розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, що розглядається в межах справи №910/20487/13 відкладено на 30.07.18.
24.07.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на відповідь ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" від 21.06.2018.
24.07.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо клопотання ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" про призначення судової економічної експертизи цінних паперів.
26.07.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" на відзив ТОВ "АВС Догістік Парк".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2019 призначено у справі судову економічну експертизу цінних паперів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.11.2019.
05.11.2019 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2019 підготовче засідання по справі відкладено на 18.11.2019.
18.11.2019 до суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "АВС Логістік Парк" про долучення до матеріалів справи рецензію на звіт ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" про оцінку майнових прав цінних паперів облігації (відсоткові, іменні, без документарні) кількістю 95000 шт. емітент ТОВ "ВВС-ЛТД (код ЄДРПОУ 19351156), код ISIN ЦП UA4000019160.
18.11.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій рецензій, виконаних рецензентом ТОВ "Меркурій Партнерс" Соломою О.Ф. на звіт про оцінку майна №71-1/15 та 71-1/16.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2019 відкладено підготовче засідання на 02.12.2019.
02.12.2019 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судове засідання, призначене на 02.12.2019, з'явилися представник позивача та представники ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 02.12.2019 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками судового засідання 02.12.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи п суті в судовому засіданні 13.01.2020.
Під час судового засідання 13.01.2020 представник позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Ліквідатор у призначеному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представники відповідача 2 - Банку заперечували проти позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмових запереченнях.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.11.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.12.2011 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", як продавцем, та ТОВ "АВС Логістік Парк", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів з відстроченням платежу № 676-Д/2011 (далі - договір), предметом якого є купівля-продаж облігацій відсоткових іменних, код ISIN-UA4000019160, загальний обсяг випуску (емісії) - 95 000 штук, форма існування - без документарна, серія "А", номінальна вартість - 1 000 грн, загальна кількість - 95 000 штук, загальна номінальна вартість - 95 000 000 грн, емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД".
Відповідно до пункту 3.1.2 договору право власності продавця на цінні папери підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах продавця № 001032 виданою зберігачем АТ «Укрексімбанк», що передаються продавцем покупцю в момент підписання цього договору.
Право власності на цінні папери за цим договором переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця, зазначений у пункті 3.1.8 цього договору (пункт 3.1.3 договору).
Згідно пункту 3.1.4 договору продавець свідчить та гарантує, що цінні папери на момент укладення цього договору є його власністю, не підлягають вилученню, не є предметом судового розгляду, не обтяжені правами третіх осіб та не перебувають у заставі, у тому числі в податковій.
Умовами пункту 3.1.7 договору сторони погодили, що загальна вартість цінних паперів за цим договором становить 99 477 350,00 грн.
Статтею 1 договору визначено, що кредит у спірному правочині означає грошове зобов'язання покупця перед продавцем з виплати відстроченого платежу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 3.2.1 договору визначено, що сума кредиту: 99 477 350,00 грн.
Згідно пункту 3.2.2 договору в редакції додаткової угоди від 22.02.2012 № 1 кінцевий термін погашення кредиту - 06.02.2015. Кредит сплачується позичальником відповідно до діючого графіка погашення кредиту (пункту 3.2.3 договору в редакції додаткової угоди від 22.02.2012 № 1).
11.11.2013 ухвалою Господарського суду міста Києва за заявою ТОВ "Стиролоптфармторг" порушено провадження у справі № 910/20487/13 про банкрутство ТОВ "АВС Логістік Парк".
28.07.2015 постановою Господарського суду міста Києва визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Зубка А.М.
14.01.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 299 429 710, 93 грн, кредитором ТОВ "АВС Логістік Парк" визнано, зокрема, ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" на суму 1 610 998, 68 грн - вимоги шостої черги.
15.06.2016 ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою до ТОВ "АВС Логістик Парк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним Договору, укладеного між відповідачами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що договір підписано директором боржника з перевищенням його повноважень без відповідного погодження загальними зборами учасників ТОВ "АВС Логістік Парк". Крім того, ПрАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" зазначає, що вартість предмету угоди купівлі-продажу (цінних паперів) на момент її укладення становила 0,00 грн, а оскільки зазначений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, спірний правочин є фіктивним відповідно до статті 234 ЦК України, тому має бути визнаний судом недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Заявник посилався на звіт про оцінку майна від 18.06.2015 № 75-2/15, замовником якого є керуючий санацією ТОВ "АВС Логістік Парк" арбітражний керуючий Пічахчі С.В., та звіт від 31.03.2016 № 71-1/16, замовником якого є ПАТ "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм", складені ТОВ "Центр оцінки власності "Парето", з яких вбачається, що ринкова вартість відсоткових іменних облігацій ISIN-UA4000019160 станом на 07.12.2011 становить 0,00 грн. Заявник також стверджував, що зобов'язання за спірним договором не були виконані в повному обсязі, внаслідок чого, у тому числі, ПАТ "Укрексімбанк" визнано кредитором боржника.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ліквідатор ТОВ «АВС Логістік Парк» у своєму відзиві зазначив наступне. Укладення господарського договору відбувається на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд буд-які умови договору, в тому числі вартість такого договору. Також відповідач 1 також зазначив, що укладення Договору №676-Д/2011 прямо передбачено статтею 512 ЦК України, а отже укладення між Банком та TOB «АВС Логістік Парк» Договору №676-Д/2011 відбувалось із додержанням відповідних норм діючого законодавства України, та не суперечить нормам чинного законодавства, якими сторони керувались під час підписання відповідного правочину. За твердженнями ліквідатора, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним, вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Як на підтвердження настання наслідків укладення спірного договору купівлі-продажу, ліквідатор посилається на той факт, що серед документації TOB «ABC Логістік Парк» наявна копія договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.12.2011, укладеного між TOB «АВС Логістік Парк», як продавцем, та ТОВ «ВВС-ЛТД», як покупцем. У пункті 1.2. договору зазначено, що право власності TOB «ABC Логістік Парк» на ЦП підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №013182, виданою зберігачем АТ «Укрексімбанк» (ліцензія на депозитарну діяльність зберігача серія АВ №439218 від 21.10.2009), що передаються продавцем покупцю в момент підписання цього договору. Наявність зазначеного договору є доказом виконання умов договору №676-Д/2011 купівлі-продажу цінних паперів з відстроченням платежу від 07.12.2011, за твердженнями ліквідатора. Відповідач 1 зазначає, що факт продажу TOB «АВС Логістік Парк» цінних паперів емітенту - ТОВ «ВВС-ЛТД» за ціною 95 000 000,00 грн. та 4 736 700,00 грн. накопиченого відсоткового доходу також спростовує твердження заявника щодо нульової вартості цінних паперів, які були предметом договору.
Крім того, зі сторони ТОВ «АВС Логістік Парк» спірний договір №676-Д/2011 купівлі-продажу цінних паперів з відстрочення платежу від 07.12.2011 підписаний Генеральним директором Алістратенком О.В., який діяв на підставі Статуту та протоколу Загальних зборів Учасників від 28.11.2011 № 23. Наявність повноважень Генерального директора Алістратенком О.В. на підписання спірного договору підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином завіреної копії протоколу Загальних зборів Учасників ТОВ «АВС Логістік Парк» від 28.11.2011 № 23, що за твердженнями ліквідатора спростовує доводи заявника про наявність обмежень у керівника на підписання спірного договору.
Також відповідачем 1 на спростування доводів позивача щодо здійсненої оцінки ринкової вартості цінних паперів, що є предметом спірного договору та наданих до суду звітів експертів неодноразово були надані рецензії.
У своєму відзиві Банк, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши наступні доводи та аргументи.
АТ «Укрексімбанк» надані належні та допустимі докази, що спростовують доводів позивача, зокрема, розпорядження № 2010 від 07.12.2011 на виконання зберігачем - облікової операції АТ «Укрексімбанк», відповідно до якого було здійснено переказ облігації серії «А» код ISIN UA4000019160 у кількості 95 000 штук за номінальною вартістю визначеною проспектом емісії цінних паперів, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 05.09.2007 №170 (171). Факт переказу облігацій, підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 001032 від 07.12.2011, в якій також вказана номінальна вартість Облігацій. Відповідач 2 у своєму відзиві зазначає, що згідно із пунктами 3.1.7 спірного договору, за згодою сторін загальна вартість ЦП за цим Договором становить 99 477 350,00 грн. Загальна вартість облігацій за договором включає в себе номінальну вартість та накопичений відсотковий дохід за поточний відсотковий період на момент укладення цього договору, що складалася з номінальної вартості Облігацій 95 000 000,00 грн. та нарахованого на дату продажу (07.12.2011) відсоткового доходу за ними у поточному (17-й) відсотковому періоді - 4 477 350,00 грн. За твердженнями Банку, долучені АТ «Укрексімбанк» до матеріалів Справи вищезазначені документи (розпорядження № 2010 від 07.12.2011 та виписка про стан рахунку у цінних паперах № 001032 від 07.12.2011) є достатніми для підтвердження факту, що вартість Облігацій на момент їх продажу не становили 0,00 грн та не потребують спеціальних знань для їх оцінки судом.
Інші доводи Банку є тотожними доводам відповідача 1 та зводяться до непогодження відповідачів із доводами позивача щодо фіктивності правочину.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 15.03.2018, суд дійшов висновку про наступне.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статті 203 ЦК України, відповідно до якої: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Під час судового засідання 13.01.2020 відповідачами було наголошено на тому, що позивачем при зверненні із позовом до суду не наведено підстав, з наявністю яких законодавець передбачає можливість оскарження правочину особою, що не є стороною правочину.
Суд критично оцінює такі твердження відповідачів та зазначає наступне.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Враховуючи, що ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» також визнано кредитором у справі про банкрутство ТОВ «АВС Логістік Парк», а включенням до реєстру штучно створених вимог на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушується цивільне право позивача на задоволення його вимог, а також майнові інтереси позивача, останній вправі звернутися із позовом про визнання такого договору недійсним. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-358гс15.
Щодо доводів позивача про визнання недійсним спірного договору з підстав укладення його особою без належного обсягу повноважень, суд відзначає наступне.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що зі сторони ТОВ «АВС Логістік Парк» спірний договір №676-Д/2011 купівлі-продажу цінних паперів з відстрочення платежу від 07.12.2011 підписаний Генеральним директором Алістратенком О.В., який діяв на підставі Статуту та протоколу Загальних зборів Учасників від 28.11.2011 № 23. Наявність повноважень Генерального директора Алістратенком О.В. на підписання спірного договору підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином завіреної копії протоколу Загальних зборів Учасників ТОВ «АВС Логістік Парк» від 28.11.2011 № 23, що за твердженнями ліквідатора спростовує доводи заявника про наявність обмежень у керівника на підписання спірного договору.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Припис абзацу 1 частини 3 статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини 1 статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення оплати, прийняття робіт).
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сама по собі наявність укладеної до спірного договору додаткової угоди від 22.02.2012 свідчить про те, що ТОВ «АВС Логістік Парк» схвалив спірний договір купівлі-продажу.
Крім того, згідно пункту 3.1.5 договору сторони визначили, що продавець та покупець гарантують, що всі необхідні погодження та затвердження для укладення цього договору отримані, інших погоджень та затверджень, необхідних для укладення цього договору, непотрібно. Будь-яких обмежень для укладення керівниками покупця та продавця цього договору немає. Сторони цим стверджують, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов цього договору. Всі положення повинні тлумачитися та виконуватися повною мірою, наскільки це дозволено правом, що застосовується, з метою дотримання початкового наміру сторін, викладеному в цьому договорі.
З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач не надав доказів та не навів доводів, які б підтверджували той факт, що спірний договір укладений з боку керівника ТОВ «АВС Логістік Парк» із перевищенням повноважень.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав визнання договору недійсним з підстав його фіктивності суд відзначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013.
Скеровуючи дану позовну заяву на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові відзначив, що суду першій інстанції належить перевірити, чи є штучними вимоги кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", створені на підставі спірного договору. На виконання вказівок Верховного Суду, суд відзначає наступне.
Спірний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує у собі договір купівлі-продажу та кредитний договір, який регулюються нормами Цивільного кодексу України щодо позики.
Стаття 655 ЦК України визначає договір купівлі-продажу, як договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, обов'язок щодо оплати за придбане майно законодавцем повністю покладається на покупця. Таким чином, договір купівлі-продажу є оплатним та встановлює взаємні обов'язки сторін.
Загальними приписами законодавства передбачено, що правовими наслідками договорів купівлі-продажу є отримання стороною певного майна на умовах відплатності. Суд відзначає, що у розумінні принципів Цивільного кодексу України, таке майно має відповідати за своїм змістом та характеристикам ознакам, визначеним у договорі.
Разом з тим, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
За приписами частини 1 статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Судом вказано вище, що предметом спірного договору від 07.12.2011 є відчуження цінних паперів - облігацій відсоткових іменних, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД».
Натомість судом у межах розгляду даної справи встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № Б8/155-11 за заявою товариства з обмеженою "СІНМЕДІК ЛТД" про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", порушена ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2011.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", до якого включено вимоги кредиторів боржника, в тому ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».
У подальшому Господарським судом Київської області постановлена ухвала від 17.03.2014, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" та припинено провадження у справі № Б8/155-11. Вказана ухвала залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015.
Вказані обставини в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню в межах даної господарської справи.
Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що спірний договір був укладений про купівлю-продаж відсоткових іменних облігацій емітенту (Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"), щодо якого станом на дату укладення договору (07.12.2011) була порушена справа про банкрутство.
При цьому, сам по собі факт, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» був визнаний кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", підтверджує те, що Банк станом на дату укладення спірного договору достеменно був обізнаний про наявність сумнівів платоспроможності емітента спірних цінних паперів.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю (частина 3 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України»).
Відповідно частині 5 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України» погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно коштами, крім конвертованих облігацій підприємств, погашення яких здійснюється в порядку, встановленому 83 цього Закону.
Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом (частина 1 статті 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України»).
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами під час розгляду справи не спростовано, що загальна кількість випущених облігацій ТОВ «ВВС-ЛТД» - 95 000шт, дата реєстрації випуску 30.08.2007, дата початку розміщення - 17.09.2007, дата погашення - 12.09.2011-14.09.2011. Сторонами суду не надано доказів на підтвердження того, що емітентом приймалось рішення щодо продовження розміщення спірних цінних паперів.
Вказані вище обставини дають змогу дійти висновку про те, що станом на день укладення спірного договору (07.12.2011) цінні папери - облігації є такими, строк погашення яких настав, тобто настав строк виконання ТОВ «ВВС-ЛТД» свого зобов'язання як емітента відсоткових облігацій. Доказів того, що спірні цінні папери є непогашеними матеріали справи не містять. Доказів на підтвердження протилежних доводів сторонами до суду не надано.
Сама по собі наявність порушеної справи про банкрутство ТОВ «ВВС-ЛТД» станом на 14.10.2011 свідчить про фактичну неможливість виконання зобов'язання емітентом за цінними паперами (погашення облігацій). При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що у виписці про операції з цінними паперами станом на 07.12.2011 та у спірному договорі не вказано інформації про емітента, зокрема, щодо порушення справи про банкрутство емітента, як то передбачено пунктом 14 частиною 1 статті 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України».
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що Банк був обізнаний про наявність справи про банкрутство емітента цінних паперів, неповідомлення та не зазначення у договорі такої інформації дає підстави дійти висновку про наявність у діях Банку, як продавця, ознак дій щодо введення в оману покупця.
Крім того, до матеріалів справи позивачем були надані звіти про оцінку майна № 75-2/15 (замовником якого є керуючий санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" арбітражний керуючий Пічахчі С.В.) та звіт № 71-1/16 від 31.03.2016 (замовником якого є Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм") складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки власності "Парето", з яких вбачається, що ринкова вартість відсоткових іменних облігацій ISIN-UA4000019160 станом на 07.12.2011 становить 0,00 грн.
Суд відзначає, що дата складання звіту про оцінку майна № 75-2/15- 18.06.2015, а термін дії визначений 6 місяців, тобто станом на дату звернення із позовом до суду (15.06.2016) вказаний звіт є таким, строк дії якого сплив. Натомість, дата складання звіту № 71-1/16 - 31.03.2016, а термін дії 6 місяців, тобто до 31.09.2016, а отже на дату подачі позову є таким що діє.
З метою спростування наведених достовірності наданих звітів відповідач надав до суду договір № 1-12/05 від 12.05.2017 на проведення рецензування звітів про оцінку майна № 75-2/15 від 18.06.2015 та № 71-1/16 від 31.03.2016, укладений між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дейнегіною В.М. та суб'єктом оцінюючої діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро судових експертиз "Надія" було укладено.
Згідно висновків зазначених в рецензії від 17.05.2017 на звіт про оцінку майна № 75-2/15 від 18.06.2015 та рецензії від 17.05.2017 на звіт про оцінку майна № 71-1/16 від 31.03.2016 - зазначені звіти класифікуються за ознакою четвертого пункту статті 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.
З метою усунення суперечливості доводів сторін щодо наданих звітів та на виконання вказівок Верховного Суду, що стали підставою для скерування справи на новий розгляд, ухвалою суду від 30.07.2018 була призначена експертиза на вирішення якою були поставлені наступні питання: - якою була вартість цінних паперів, а саме облігацій відсоткових іменних, код ISIN-UA4000019160, загальним обсягом випуску (емісії) -95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) штук, формою існування - без документарна, серія А, номінальна вартість 1 000 (одна тисяча) грн.., 00коп., загальною кількістю 95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) штук, загальна номінальною вартістю 95 000 000 (дев'яносто п'ять мільйонів)грн. 00коп., дата реєстрації випуску -30.08.2017 року, дата початку розміщення -17.09.2007 року, дата погашення 10.09.2012 року -12.09.2012 року, емітент -Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (ідентифікаційний код 19351156) станом на 07.12.2011 рік.
Однак, вказане експертне дослідження не було проведено, про що надано відповідне повідомлення від 16.09.2019, оскільки експертній установі не було надано запитуваних документів.
Судом вчинені всі передбачені процесуальним законом дії, спрямовані на визначення дійсної вартості спірних цінних паперів та усунення суперечливості між сторонами.
Натомість, суд вважає за необхідне відзначити, що надані до суду відповідачами рецензії не спростовують проведених експертних досліджень у межах звіту № 71-1/16 від 31.03.2016, в якому вказано, що ринкова вартість відсоткових іменних облігацій ISIN-UA4000019160 станом на 07.12.2011 становить 0,00 грн.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись вказаними нормами законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача щодо ринкової вартості цінних паперів.
Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов'язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов'язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для штучного створення боргу у юридичної особи. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на виникнення у юридичної особи боргу, який у подальшому був покладений в обґрунтування наявності кредиторських вимог у Банка до ТОВ «АВС Логістік Парк» на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.12.2011 між ТОВ «АВС Логістік Парк», як продавцем, та ТОВ «ВВС-ЛТД», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів. Предметом вказаного правочину є відчуження відповідачем 1 на користь ТОВ «ВВС-ЛТД» облігацій відсоткових іменних, код ISIN-UA4000019160, загальний обсяг випуску (емісії) - 95 000 штук, форма існування - без документарна, серія "А", номінальна вартість - 1 000 грн, загальна кількість - 95 000 штук, загальна номінальна вартість - 95 000 000 грн, емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД".
Вказаний договір купівлі-продажу був укладений через 9 днів після укладення спірного договору від 07.12.2011 та спрямований на відчуження ТОВ «АВС Логістік Парк» цінних паперів.
Не зважаючи на приписи статті 6 та 627 Цивільного кодексу України щодо принципу свободи укладення договору, такі дії ТОВ «АВС Логістік Парк» є свідченням того, що вказана юридична особа, укладаючи спірний правочин від 07.12.2011 не мала на меті бути власником спірних цінних паперів.
Вказані обставини в своїй сукупності ставлять під сумнів наміри як ТОВ «АВС Логістік Парк», так і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» щодо укладення договору купівлі-продажу цінних паперів з відстроченням платежу № 676-Д/2011.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
З системного аналізу викладеного слідує, що фіктивним може бути визнаний правочин не тільки, який не спрямований на настання наслідків, а й коли саме по собі настання наслідків спрямоване на завдання шкоди суб'єкту господарювання.
Отже, відчуження з боку Банка цінних паперів на користь ТОВ «АВС Логістік Парк» мало на меті створення в останнього боргу в розмірі вартості цінних паперів за договором, у той час як ринкова вартість спірних цінних паперів становила 0,00 грн. Тобто дії відповідачів спрямовані на настання негативних наслідків для ТОВ «АВС Логістік Парк», що суперечить принципам господарських правовідносин.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).
З системного аналізу викладеного вище слідує, що вказані позивачем підстави визнання договору недійсним підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підтверджується встановленими судом обставинами.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, беручи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись Кодексом України з питань банкрутства, ст. 74-78, 86, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк", Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів- задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір № 676-Д/2011 купівлі-продажу цінних паперів з відстроченням платежу від 07.12.2011, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.01.2020.
Суддя Д.В. Мандичев