ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.11.2018Справа № 910/12389/17
За позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” Житомирської області
про стягнення неустойки, ціна позову 890502,95 грн.
Cуддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Радецька Ю.О.
Представники:
від позивача: Яценко С.Й.,
від відповідача: Алхімова Д.О.
у липні 2017 року Міністерство оборони України звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору про закупівлю послуг за державні кошти № 342/3/5/17/11 від 14 березня 2017 р. останній прострочив виконання ремонту двох одиниць військової техніки на 16 днів, однієї на 51 день.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 521655,57 грн. пені, 368847,38 грн. штрафу, передбачених п. 7.2 договору, а також покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов'язання внаслідок прострочення позивача, який порушив обов'язки щодо рівня комплектності переданих для ремонту виробів. Заявив про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру заявлених позивачем штрафних санкцій на 99 %.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між сторонами по справі укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 342/3/5/17/11 від 14 березня 2017 р., згідно з умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу у 2017 році послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630) (капітальний ремонт бойових машин піхоти БМП-2) вартістю 15807744,87 грн. у кількості, обсягах, в строки, зазначеними у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а позивач - передати вироби для проведення ремонту, після його проведення прийняти їх та оплатити вартість робіт на умовах договору.
Строк виконання робіт встановлений до 30 квітня 2017 р.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією указаного договору.
Таким чином, між сторонами у справі виникли відносини з договору підряду, врегульовані гл. 61 ЦК України.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі №№ 1370/01-10, 1372/01-10 стверджується факт передачі позивачем відповідачу для ремонту трьох виробів 5 квітня 2017 р.
Поясненнями позивача, частково відповідача, актами приймання-передавання виробів №№ 1, 2 від 17 травня 2017 р., повідомленням про відвантаження матеріальних засобів № 46/1 від 17 травня 2017 р. стверджується факт виконання відповідачем частини передбачених договором робіт та передачі позивачу двох виробів 17 травня 2017 р., тобто з простроченням на 17 днів.
Посилання відповідача на порушення позивачем обов'язків щодо рівня комплектності переданих для ремонту виробів суперечать наявним у справі доказам та умовам п. 5.8. договору, якими встановлені наслідки встановлення не ремонтопридатності виробів.
При цьому, доказів відмови відповідача від проведення ремонту двох виробів у зв'язку з їх не ремонтопридатністю внаслідок недотримання позивачем вимог про комплектність суду не надано. Поясненнями сторін, повідомленням про відвантаження матеріальних засобів № 46/1 від 17 травня 2017 р. стверджується факт проведення відповідачем капітального ремонту переданих йому виробів, що також свідчить про їх придатність до ремонту на умовах спірного договору.
Посилання відповідача на умови п. 7.6 договору, якими встановлені підстави звільнення його від відповідальності за ненадання послуг, необґрунтовані, оскільки доказів неможливості позивача надати вироби або комплектуючі для проведення ремонту не надано.
Відповідно до умов абз. 2 п. 7.2 договору за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Вищевказаними актами приймання-передавання виробів підтверджується, що вартість ремонту указаних двох виробів становить 10538496 грн.
За таких обставин внаслідок прострочення відповідача позивач набув права вимагати від того сплати належної на підставі договору пені у розмірі 179154,43 грн.
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи судом, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, того факту, щоб сума штрафних санкцій не перевищувала розміру рентабельності підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача пені до 89577,22 грн.
Також встановлено, що після передачі в ремонт третього виробу позивач листами №№ 342/3/5/1591 від 10 травня 2017 р., 342/3/5/1796 від 19 травня 2017 р. вернувся до відповідача з пропозицією встановити на цей виріб додаткове обладнання, раніше не передбачене умовами спірного договору.
Поясненнями відповідача, його листами №№ 01-11/1855 від 23 травня 2017 р., 01-11/1900, 01-11/1901 від 26 травня 2017 р. стверджується прийняття ним указаної пропозиції.
Таким чином, сторони відповідно до вимог ст. 651 ЦК України змінили договір в частині ремонту третього виробу, доповнивши його предмет поряд з виконанням капітального ремонту встановленням вищевказаного додаткового обладнання. При цьому, строк виконання зобов'язання на змінених умовах встановлений не був.
Відповідно до умов п. 2.1 договору виконавець повинен надати замовнику передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає технічним умовам на капітальний ремонт бойових машин піхоти БМП-2, державним стандартам, кресленням, технічним умовам та інше, які діють на підприємстві виконавця.
Листом № 014-11/1854 від 23 травня 2017 р. відповідач звернувся до позивача з вимогою передати конструкторську документацію на встановлення додаткового обладнання.
Поясненнями відповідача, листом військової частини НОМЕР_1 № К/4/730 від 27 червня 2017 р. стверджується факт передачі конструкторської документації на встановлення цього обладнання відповідачу 29 червня 2017 р.
Доказів, які спростовували указані обставини, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Згідно з п.п. 6.1.2, 6.1.4 договору позивач зобов'язався забезпечити передання виробів та комплектуючих до виробу для проведення ремонту, забезпечити супроводження даного договору, вирішення організаційних питань, пов'язаних з виконанням умов договору.
Зі змісту спірного договору не вбачається обов'язку відповідача самостійно розробляти конструкторську документацію на встановлення додаткового обладнання. Фактична поведінка сторін та зміст їхнього листування свідчить, що обов'язок із забезпечення додаткових робіт конструкторською документацією був покладений на позивача.
У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Оскільки до одержання належної конструкторської документації відповідач не міг виконати свого обов'язку з ремонту третього виробу на змінених умовах, то підстави для застосування до нього передбаченої п. 7.2 договору відповідальності за прострочення виконання зобов'язання до 29 червня 2018 р. відсутні.
Актом приймання-передавання виробів № 3 від 7 липня 2017 р. стверджується факт виконання відповідачем робіт з ремонту третього виробу та передачі його позивачу 7 липня 2017 р.
Враховуючи, що строк виконання зміненого зобов'язання щодо третього виробу встановлений не був, то підстави вважати простроченими роботи, передані 7 липня 2017 р. відсутні.
За таких обставин у позові про стягнення 353039,62 грн. пені та 368847,38 грн. штрафу, нарахованих за прострочення виконання робіт з ремонту третього виробу на підставі ст. 231 ГК України, ст. 624 ЦК України слід відмовити.
Оскільки позов задоволено частково, розмір заявленої неустойки зменшено судом, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених та правомірно заявлених вимог про стягнення неустойки.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод” (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код 07620094) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) 89577,22 грн. пені, 2687,32 грн. витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 13 листопада 2018 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар