ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.10.2018Справа № 910/12159/17
За позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" Житомирської області
про стягнення неустойки, ціна позову 628198,50 грн.
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Радецька Ю.О.
Представники:
від позивача: Яценко С.Й.,
від відповідача: Алхімова Д.О.
у липні 2017 року Міністерство оборони України звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору про закупівлю послуг за державні кошти № 342/3/5/16/27 від 30 березня 2016 р., додаткових угод до цього договору, останній після одержання від позивача попередньої оплати у розмірі 933335,42 грн. до 30 березня 2017 р. зобов'язання за договором не виконав, одержані кошти не повернув.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 207200,46 грн. пені, 392000,85 грн. штрафу та 28997,19 грн. штрафних санкцій передбачених п. 7.2 договору.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов'язання внаслідок прострочення позивача, зазначав про порушення позивачем обов'язків щодо рівня комплектності переданого для ремонту виробу. Заявив про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру заявлених позивачем штрафних санкцій на 99 %.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між сторонами по справі укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 342/3/5/16/27 від 30 березня 2016 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з капітального ремонту виробів загальною вартістю 11200025,10 грн. у кількості, обсягах, в строки, зазначеними у календарному плані надання послуг (має гриф "таємно"), що є невід'ємною частиною договору, а відповідач - передати вироби для проведення ремонту, після його проведення прийняти їх та оплатити вартість робіт на умовах договору.
Згодом додатковою угодою № 4 від 20 січня 2017 р. (має гриф "таємно") сторони змінили вищевказаний договір, передбачивши ремонт ще одного виробу вартістю 1866670,85 грн., визначивши термін виконання його ремонту до 28 лютого 2017 р., термін надання звітних документів до 30 березня 2017 р.
Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2016 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями указаного договору, додаткових угод.
Поясненнями позивача, частково відповідача, наявним у матеріалах справи актом приймання наданих послуг № 1 від 25 липня 2017 р. стверджується факт виконання відповідачем робіт передбачених додатковою угодою № 4 від 20 січня 2017 р. та передачі виробу позивачу 20 червня 2017 р., тобто з простроченням на 43 дні.
Доводи відповідача щодо прострочення позивача, який не передав йому вироби для проведення ремонту, є безпідставними, оскільки доказами не підтверджені, суперечать умовам спірного договору та встановленим по справі обставинам про перебування машини, що потребувала ремонту, у володінні відповідача вже станом на час укладення спірного договору.
Посилання відповідача на порушення відповідачем обов'язків щодо рівня комплектності переданого для ремонту виробу суперечать наявним у справі доказам та умовам п. 5.8. договору, якими встановлені наслідки встановлення не ремонтопридатності виробів.
При цьому, доказів відмови відповідача від проведення ремонту виробу у зв'язку з його не ремонтопридатністю внаслідок недотримання позивачем вимог про комплектність суду не надано.
Поясненнями сторін, актом приймання-передавання виробів № 1 від 25 липня 2017 р. стверджується факт проведення відповідачем регламентованого ремонту переданого йому виробу, що також свідчить про його придатність до ремонту на умовах спірного договору.
Відповідно до умов абз. 2, 3 п. 7.2 договору за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, відповідач сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.
При цьому, заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 392000,85 грн. (1866670,85х7/100х3) розрахована без дотримання умов договору, які передбачають відповідальність за порушення терміну виконання зобов'язання понад тридцять днів, а не за кожні тридцять днів.
За таких обставин внаслідок прострочення виконання робіт позивач відповідно до умов п. 7.2 договору набув права вимагати від відповідача сплати пені у розмірі 207200,46 грн., 130666,95 грн. штрафу (1866670,85х7/100), а за ненадання в передбачений договором термін звітних документів 28997,19 грн. штрафних санкцій, що загалом становить 366864,60 грн.
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, також той факт, що сума штрафних санкцій не повинна перевищувати розмір рентабельності для подальшого розвитку підприємства, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки до 250000 грн.
Оскільки позов задоволено частково, розмір заявлених штрафних санкцій зменшено судом, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених та правомірно заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 226, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код 07620094) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) 250000 грн. штрафних санкцій, 5502,98 грн. судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 17 жовтня 2018 року.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар