номер провадження справи 9/196/19
14.01.2020 Справа № 908/3163/19 м.Запоріжжя
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091. м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)
до відповідача: Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, код ЄДРПРОУ 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-А)
про стягнення суми 104265,53 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Гончаров В.І., довіреність № 540/20-19 від 27.05.2019;
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” до відповідача: Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію у розмірі 123616,59 грн. за період: січень - квітень 2019, пені в розмірі 33909,46 грн., інфляційних втрат в розмірі 2577,52 грн., 3% річних в розмірі 2889,66 грн., всього - загальної суми 162993,23 грн.
Ухвалою суду від 18.11.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3163/19, присвоєний номер провадження 9/196/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.12.2019. В судовому засіданні 10.12.2019 оголошено перерву до 14.01.2020.
10.12.2019 до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої у зв'язку із частковою сплатою відповідачем з моменту подання позовної заяви суми основного боргу в розмірі 58727,70 грн. (50000,00 грн. - 25.11.2019, 6123,26 грн. - 27.11.2019, 2604,44 грн. - 27.11.2019), позивач зменшує розмір позовних вимог на вказану суму та просить стягнути з відповідача суму 104265,53 грн., з якої: основний борг за відпущену теплову енергію у розмірі 64888,89 грн., пеня в розмірі 33909,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 2577,52 грн., 3% річних в розмірі 2889,66 грн. Крім того, позивач просить повернути йому зайво сплачений судовий збір у розмірі 523,90 грн. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 10.12.2019.
14.01.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275 - 277 ГК України, Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією та умовами договору №112695 про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 26.12.2018 та мотивовано тим, що на виконання укладеного сторонами договору, відповідачу відпущено теплову енергію в період з січня по квітень 2019 року. Відповідачем здійснено часткові оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого заборгованість перед позивачем складає 64888,89 грн. Відповідач для отримання актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків в порядку, визначеному п. 4.8 договору, не з'являвся. Тому, зазначені документи були направлені на адресу споживача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов'язок не покладається на Теплопостачальну організацію умовами договору. В порушення п. 6.4 договору відповідач оплату за теплову енергію здійснив не у повному обсязі та з порушенням строку, встановленого договором. У зв'язку із цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 64888,89 грн. основного боргу, суму 33909,46 грн. пені, нарахованої згідно з п.7.2.10 договору, а також суму 2577,52 грн. інфляційних втрат та суму 2889,66 грн. - 3% річних, що нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідач в заяві, яка подана до суду 10.12.2019 (до подачі позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог) зазначив, що КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради проти позову не заперечує, позов визнає повністю, просив розстрочити виконання рішення на шість місяців.
В судове засідання 14.01.2020 представник відповідача не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
26 грудня 2018 року Комунальним підприємством “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (Споживач, відповідач у справі) та Концерном “Міські теплові мережі” (Теплопостачальна організація, позивач у справі) був укладений договір № 112695 про закупівлю теплової енергії за державні кошти.
За умовами п. 1.1 цей договір укладається у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» на закупівлю «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція», лот № 2 - Постачання теплової енергії в гарячій воді за адресою: вул. Незалежної України, 21, вул.Дніпровські пороги, 19, вул. Добролюбова, 23 А м. Запоріжжя.
Розрахунки Теплопостачальною організацією за відпущену теплову енергію проводяться Споживачем відповідно з тарифами згідно з додатком № 4 до договору «Тарифи на теплову енергію» (п.3.2 договору).
Згідно з п. 6.1.2.6 договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
У розділі 4 договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію.
Відповідно до п. 4.1 розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі згідно з діючими тарифами цінами), затвердженими у встановленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності - відповідно др. Обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму вартості спожитої теплової енергії. Споживач має право роботи передоплату (п.п. 4.2-4.5 договору).
Відповідно до п. 4.8 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул.Щаслива, 2А, документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання-передачі теплової енергії;.
Згідно з п. 4.8.1 договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отримання нарочним - дата вручення представнику Споживача;
- при направлення рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового обігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 4.8.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахункових період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 4.8.1 договору строк (п. 4.8.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками Сторін. Сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією - з 01.01.2019 по 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань.
25.03.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 25.03.2019 до договору.
Матеріали справи свідчать, що на підставі зазначеного договору згідно з актами приймання-передачі теплової енергії за період з січня по квітень 2019 року Теплопостачальною організацією було відпущено на об'єкти Споживача теплову енергію на загальну суму 252965,40 грн. Акти приймання-передачі за вказаний період та виставлені рахунки на оплату направлялися споживачу. Споживач здійснив часткову оплату вартості спожитої теплової енергії за спірний період, внаслідок чого заборгованість відповідача на час розгляду справи складає 64888,89 грн.
У зв'язку із цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 64888,89 грн. основного боргу, суму 33909,46 грн. пені, нарахованої згідно з п.7.2.10 договору, а також суму 2577,52 грн. інфляційних втрат та суму 2889,66 грн. - 3% річних, що нараховані на підставі ст.625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч.1 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до змісту ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” основними обов'язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.
Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Зі змісту ст.ст. 13, 14 ЦК України слідує, що цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 4.5 договору споживач зобов'язався до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перераховувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму вартості спожитої теплової енергії.
За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з обставинами, викладеними у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, наданим позивачем розрахунком суми основного боргу та доказами часткової оплати відповідачем спожитої теплової енергії, на час розгляду справи заборгованість відповідача за спірний період складає 64888,89 грн.
Відповідач проти позову не заперечив, вимоги визнав, як то слідує з поданої ним письмової заяви.
На підставі вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за відпущену теплову енергію в розмірі 64888,89 грн. підлягають задоволенню.
Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 33909,46 грн. за загальний період з 20.02.2019 по 13.08.2019.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2889,66 грн. за загальний період з 20.02.2019 по 13.08.2019 та втрати від інфляції в сумі 2577,52 грн. за загальний період з березня по липень 2019 включно.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.2.10 договору сторони передбачили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 4.5 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день простроченого по день фактичної оплати.
Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи.
Позивачем, згідно з наданими розрахунками, нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати на заборгованість по актам за січень - квітень 2019 (окремо за кожним), з урахуванням здійснених часткових оплат. При цьому, початок нарахування пені та відсотків річних здійснено, починаючи з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).
Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов'язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов'язок підлягає виконанню включно з цією датою.
Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок пені та 3% річних з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, та в межах визначених в розрахунку позивача періодів, внаслідок чого встановлено, що до стягнення фактично належить пеня в розмірі 33660,29 грн., 3% річних - в розмірі 2868,87 грн.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що позивачем при здійснені розрахунку допущено помилку, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - в розмірі 2045,40 грн.
Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.
Згідно з ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сума судового збору, що підлягала до сплати за подання позовної заяви у справі №908/3163/19 становить 2444,90 грн. - 1,5% від ціни заявленого позову (162993,23 грн.).
Згідно з матеріалами справи, при поданні позовної заяви позивачем було сплачено загальну суму 2445,17 грн. судового збору, отже переплата становить 0,27 грн.
В подальшому позивачем зменшено розмір позовних вимог, внаслідок чого ціна позову склала 104265,53 грн., у зв'язку із чим ставка судового збору становить 1921 грн. - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом п.1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність повернення позивачу із Державного бюджету України судового збору в загальній сумі 524,17 грн., а саме: суми 0,27 грн. - у зв'язку з переплатою судового збору при поданні позовної заяви та суми 523,90 грн. - у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
Оскільки в заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем викладено клопотання про повернення судового збору, Концерну «Міські теплові мережі» слід повернути вказану суму судового збору за відповідною ухвалою суду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1906,22 грн. судового збору.
Відповідач у письмовій заяві, яка отримана судом 10.12.2019, просив суд, зважаючи на важке фінансове становище, розстрочити на шість місяців виконання судового рішення про стягнення суми, заявленої до стягнення у позовній заяві, а саме: загальної суми 162993,23 грн., зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
В судовому засіданні 10.12.2019 представник відповідача усно зазначив, що подасть інші заперечення (заяву) з урахуванням зменшеного позивачем розміру позовних вимог.
В судове засідання 14.01.2020 представник відповідача не прибув, будь-яких заяв або клопотань від відповідача не находило.
За змістом ч. 1 ст. 239, ч. 3, 5 ст. 331 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
При вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.
Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення на шість місяців, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище, не надано жодних гарантій, що протягом зазначеного часу рішення господарського суду буде ним виконуватись. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. Відповідачем, крім того, не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання судового рішення.
На підставі викладеного, у задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення судом відмовляється.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, код ЄДРПРОУ 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-А) на користь Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091. м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а) суму 64888 (шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 89 коп. основного боргу, суму 33660 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят) грн. 29 коп. пені, суму 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 87 коп. - 3 % річних, суму 2045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 40 коп. інфляційних витрат, суму 1906 (одна тисяча дев'ятсот шість) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено та підписано 20.01.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва