Іменем України
14 січня 2020 року м. Кропивницький
справа № 383/1720/13-ц
провадження № 22-ц/4809/95/20
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О.Л.
за участі секретаря - Тимошенко Т. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - начальник Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області - Почкай Микола Олександрович ,
заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 рокуу складі судді Бондаренка В. В. і
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Бобринецький РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області) Почкая Миколи Олександровича та просив:
-визнати дії начальника Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкая М. О. по виконанню виконавчого листа № 383/1720/13-ц від 05.02.2014 Бобринецького районного суду Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 14 467,31 грн на користь ОСОБА_3 неправомірними;
-зобов'язати Бобринецький РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області повернути ОСОБА_5 майно (зварену металеву конструкцію у формі чотирикутника, балон газовий бувший у використанні, стіл металевий з тисками, корморізку зроблену кустарним способом, прес для вичавлювання олії з насіння, навантажувач стрічковий, ємкості на 200 літрів - 6 штук, металобрухт в загальній масі 2 720 кг).
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Бобринецькому РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №383/1720/13-ц від 05.02.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 14 467,31 грн.
Під час виконавчого провадження було описано та арештоване належне ОСОБА_1 майно, а саме: зварену металеву конструкцію у формі трикутника, балон газовий бувший у використанні, стіл металевий з тисками, корморізку зроблену кустарним способом, прес для вичавлювання олії з насіння, навантажувач стрічковий, ємкості на 200 літрів - 6 штук, металобрухт в загальній масі 2720 кг).
Зазначене майно ОСОБА_3 отримав на відповідальне зберігання.
В подальшому описане майно, окрім металобрухту в загальній масі 2 720 кг, було передано на реалізацію до торгівельної організації СЕТАМ. Вказане майно на електронних торгах не реалізоване та надалі місцезнаходження майна ОСОБА_1 невідоме.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_1 дізнався, що виконавче провадження завершене на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, жодних заяв про бажання стягувачем залишити за собою нереалізоване майно та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу в матеріалах виконавчого провадження не було.
З відповіді на скаргу, подану ОСОБА_1 до начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Журавко В.М., він дізнався що описане майно передано в рахунок боргу за заявою стягувача.
Вважає, що дії начальника Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкай М.О. по виконанню вказаного виконавчого провадження є незаконними, оскільки постанова та акт про передачу нереалізованого та прилюдних торгах майна стягувачу не виносились, а тому відсутній сам факт передачі майна.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що строк для подання до суду скарги сплив, а підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення такого строку відсутні.
Також, скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду і з тієї підстави, що оскільки у державного виконавця спірне майно відсутнє, а подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на передане державним виконавцем стягувачу майно в рахунок погашення боргу, тобто на яке було звернено стягнення, скаржнику необхідно звернутися до суду за захистом своїх прав із відповідним позовом у порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до Бобринецького районного суду Кіровоградської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є такою, що порушує конституційні права заявника.
Суд першої інстанції неправомірно залишив без розгляду скаргу у зв'язку з пропущенням строку на пред'явлення скарги.
Заявник вважає, що в порядку визначеним п. 3 ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження», подаючи скаргу до ГТУЮ у Кіровоградській області на дії начальника Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області скористався своїм правом подачі скарги.
Окрім того, згідно матеріалів виконавчого провадження начальником відділу не вносилась ні постанова ні акт про передачу майна.
Майно в рахунок боргу по виконанню виконавчого провадження не передавалось, що також підтверджується даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Від начальника Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкай М. О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції, адвокат Закалашнюк О. С., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги, начальник Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкай М. О. заперечував проти доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.
Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Бобринецькому РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебувало виконавче провадження ВП № 47896809 з примусового виконання виконавчого листа №383/1720/13-ц, виданого 05.02.2014 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 14467,31 грн боргу за договором позики.
10.08.2015 державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , яким описано та накладено арешт на майно, а саме: зварену металеву конструкцію в формі трикутника; балон газовий бувший у використанні; стіл металевий з тисками; корморізка зроблена кустарним способом; прес для вичавлювання олії з насіння в неробочому стані, бувшого у використанні; навантажувач в неробочому стані; ємкості (бочки) від пального в кількості 6 штук, яке передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_3 , що підтверджується копією акту опису й арешту майна (том 1 а. с.159-160).
Прилюдні торги з реалізації вищевказаного арештованого майна боржника, окрім металобрухту та пресу для виготовлення олії, неодноразово призначалися, але не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
Листом від 07.12.2017 за №4826 начальник Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкай М. О. повідомив стягувача ОСОБА_3 про те, що майно не було реалізовано, запропонувавши йому залишити нереалізоване майно за собою відповідно до ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (том 1 а. с. 218).
18.12.2017 ОСОБА_3 письмово висловив згоду залишити за собою майно ОСОБА_1 , яке не реалізувалося (том 1 а. с. 219).
28.12.2017 начальником Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкай М.О. винесено постанову про повернення виконавчого листа №383/1720/13-ц, виданого 05.02.2014 Бобринецьким районним судом стягувачу, у зв'язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, що підтверджується копією постанови (том 1, а. с. 221). Вказану постанову направлено на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 супровідним листом №24 від 28.12.2017 (том 1 а. с. 220).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарга підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Частиною 2 ст. 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби також регламентований статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 зазначеної статті, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої, восьмої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконанні відділу Державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області знаходився виконавчий лист, виданий 05.02.2014 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області (том 1 а. с. 119).
Постановою начальника Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Почкаєм М. О. від 28.12.2017 виконавчий документ повернуто стягувачеві ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (том 1 а. с. 221).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Копії матеріалів виконавчого провадження (том 1 а. с. 117-221) містять копію супровідного листа Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області № 24 від 28.12.2017, який підтверджує, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу було направлено на адресу боржника. Разом з тим, повідомлення про вручення боржнику ОСОБА_1 копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу матеріали справи не містять.
05.04.2019 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 293/1/352 (ЄДРВП - 47896809) та зробив копії, що підтверджується копією заяви боржника, в якій він зробив власноручний запис, що ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та зробив копії (том 1 а. с. 222).
Факт ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження 05.04.2019 не заперечувався в суді апеляційної інстанції його представником адвокатом Закалашнюком О.С.
Оскільки, в копіях матеріалів виконавчого провадження відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення боржнику, яке б підтверджувало, що ОСОБА_1 отримав копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, вважається, що перебіг строку, в межах якого боржник міг звернутися до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця розпочався з моменту ознайомлення його з матеріалами справи виконавчого провадження 05.04.2019.
Враховуючи спеціальну норму ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачено строк для звернення зі скаргою, а саме протягом 10 робочих днів, боржник мав би звернутися зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця до 19.04.2019.
19.04.2019 ОСОБА_1 повторно ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 293/1/352 (ЄДРВП - 47896809), що підтверджується копією його заяви (том 1 а. с. 223).
Клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, яке подано до суду першої інстанції, ОСОБА_1 мотивував тим, що оскільки він не був згоден з діями начальника Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області тому звернувся з відповідною скаргою до Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області і Управлінням йому запропоновано звернутися до з відповідною скаргою до суду.
Дану відповідь він отримав лише 12.07.2019, а зі скаргою до суду він звернувся 18.07.2019.
Аналогічні доводи ОСОБА_1 виклав і в апеляційній скарзі.
Однак з доводами ОСОБА_1 , що він не пропустив строк звернення із скаргою до суду погодитися неможна з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що скарга, яку ОСОБА_1 подавав до ГТУЮ у Кіровоградській області датована 25.04.2019 (том 1 а. с. 79-81, 102-103).
Наведене свідчить, що скарга, яку ОСОБА_1 подавав до ГТУЮ у Кіровоградській області, подана ним після спливу 10 робочих днів, після того як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.
За таких обставин суд приходить до висновку, що якби ОСОБА_1 подав скаргу до ГТУЮ у Кіровоградській області до спливу 10 робочих днів, після того як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, тобто до 19.04.2019, а після отримання відповіді одразу звернувся зі скаргою до суду, це було б підставою для поновлення йому строку звернення із скаргою на дії державного виконавця до суду.
Оскільки ОСОБА_1 подав скаргу до ГТУЮ у Кіровоградській області після спливу 10 робочих днів, після того як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, і не наводить причин пропуску строку звернення його саме до Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк для подання до суду скарги сплив, а підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення такого строку відсутні.
Окрім спливу строку на звернення до суду зі скаргою скарги, як підставу для залишення такої скарги без розгляду, суд помилково вказав ще одну підставу для залишення скарги без розгляду, що оскільки, у державного виконавця спірне майно відсутнє, а подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на передане державним виконавцем стягувачу майно в рахунок погашення боргу тобто на яке було звернено стягнення, скаржнику необхідно звернутися до суду із відповідним позовом у порядку позовного провадження.
Отже, суд залишив скаргу без розгляду одразу з двох підстав, які є взаємовиключними і одночасно залишити скаргу без розгляду з зазначених підстав не допускається.
Правильним є залишення скарги без розгляду з підстав пропуску боржником строку звернення до суду зі скаргою.
Разом з тим суд вважає, що оскільки суперечливі висновки суду першої інстанції на правильне по суті вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18.01.2020.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко