Справа № 342/838/18
Провадження № 22-ц/4808/100/20
Головуючий у 1 інстанції Ничик Г. І.
Суддя-доповідач Горейко
16 січня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Капущак С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом відшкодування моральної шкоди, стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду, ухвалене у складі судді Ничик Г.І. 04 жовтня 2019 року в м. Городенка,
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом відшкодування моральної шкоди, стягнення матеріальної шкоди, який мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_2 , який проживає по сусідству по АДРЕСА_1 , постійно вчиняє їй безпричинні скандали, зводить наклепи на неї, розповсюджує стороннім особам неправдиву негативну інформацію щодо неї та її авторитету, чим принижує її честь, гідність та ділову репутацію. Також відповідач завдав шкоди і її здоров'ю, оскільки вчиняв напади на неї, погрожував фізичною розправою, разом із знайомими посеред ночі вдирався на її подвір'я, де чинив хуліганські дії, про що вона неодноразово повідомляла органи поліції та прокуратури. В присутності голови сільської ради с. Котиківка відповідач замахувався на неї, кидав в неї камінням, бив по руках і при цьому обзивав її нецензурними словами. Також він погрожував їй підпалом хати. Крім того, відповідач підробляє документи на спадщину її матері ОСОБА_3 , незаконно знищив будівлю, яка належала до спадкового майна, підробляє техпаспорт, свідоцтво про смерть її батька ОСОБА_4 , намагається підробити документи про те, що його теща ОСОБА_5 є рідною сестрою її батька, у зв'язку з чим спадкове майно після його смерті повинно перейти до його тещі. Під час незаконного знищення половини хати, яка належала до спадкового майна її матері, відповідач трактором з тросом пошкодив ту половину хати, в якій на даний час проживає вона, внаслідок чого осів фундамент, пошкоджені стіни і стеля. Комісією Городенківської райдержадміністрації хату визнано аварійною. За такі умисні хуліганські дії, руйнування і пошкодження її майна, відповідач повинен відшкодувати їй матеріальну шкоду. Крім того, відповідач викрав з її подвір'я велику кількість дощок, дров, майже половину каміння з її огорожі, викрадав електроенергію, підробляв ключі до хати.
Посилаючись на наведене, позивач просила стягнути з відповідача 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 600 000 грн. матеріальної шкоди за навмисне пошкодження її частини будівлі та знищення спадщини - половини хати її покійної матері ОСОБА_3 .
Рішенням Городенківського районного суду від 04 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 15000 грн. моральної (немайнової) шкоди та 600 000 грн. матеріальної шкоди за навмисне пошкодження частини будівлі та знищення спадщини - половини хати її покійної матері ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу позову, а тому відсутні підстави для відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд безпідставно не взяв до уваги наведені нею в позовній заяві обставини про вчинення відповідачем скандалів та нападів на неї; поширення ним інформації, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію; викрадення, пошкодження та знищення її майна; підробки документів та вчинення інших хуліганських дій щодо неї, з приводу чого вона неодноразово зверталася в поліцію та прокуратуру.
Зазначає, що ухвалою суду від 11 червня 2019 року задоволено її клопотання про витребування з Городенківського відділення поліції інформації про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності з 2012 року по даний час. На виконання ухвали суду була надана інформація про те, що факти, наведені в її заявах, жодним чином не підтвердилися, а тому підстав для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності не було. Однак, така інформація суперечить наданим їй органами поліції відповідям, які долучені нею до матеріалів справи та з яких вбачається, що вказані нею факти знайшли своє повне та часткове підтвердження. Проте, суд надані нею відповіді до уваги не взяв та безпідставно вказав, що факти, якими завдано шкоди її здоров'ю, не підтвердились.
Також апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення її вимоги про стягнення матеріальної шкоди. Вказує, що відповідач трактором з тросом свідомо та навмисно зруйнував половину хати, яка належала її матері. При цьому він пошкодив її половину хати, внаслідок чого осів фундамент, пошкоджені стіни та відпадає стеля. Комісією Городенківської райдержадміністрації хату визнано пошкодженою та аварійною. Вважає той факт, що її хату пошкодив саме відповідач, очевидним, оскільки стороння особа не могла заїхати у двір трактором з тросом. Крім того, саме відповідач зацікавлений в тому, щоб вона не мала де жити, та саме він займається підробкою документів з метою оформлення спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 на свою тещу ОСОБА_5 .
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , однак в порушення ч. 4 ст. 360 ЦПК України до даного відзиву не додав докази надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи.
Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено надання судом строку на усунення недоліків відзиву, а тому, оскільки відзив не відповідає вимогам ч. 4 ст. 360 ЦПК України, він не береться судом до уваги.
В засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони є сусідами та проживають по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - в будинку АДРЕСА_1 а, що підтверджується відмітками в паспортах сторін, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 15, 100 зв.).
Також встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, між ними часто виникають скандали, у зв'язку з чим ОСОБА_1 неодноразово зверталася в прокуратуру Городенківського району Івано-Франківської області, що підтверджується копіями листів прокуратури Городенківського району, адресованих ОСОБА_1 про те, що її заяви направлені для проведення перевірки та прийняття рішення в Городенківський РВ УМВС в області, та копіями листів Городенківського РВ УМВС в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 (а.с. 32-48).
Заявляючи вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач постійно вчиняє скандали, зводить наклепи на неї, розповсюджує стороннім особам негативну неправдиву інформацію щодо неї та її авторитету, чим принижує її честь, гідність та ділову репутацію. Також відповідач вчиняв і інші хуліганські дії, зокрема, посеред ночі вдирався на її подвір'я, погрожував фізичною розправою, підпалом хати, замахувався на неї, кидав камінням, бив по руках та обзивав її нецензурними словами. Крім того, відповідач займається підробкою документів на спадщину її матері ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Статтею 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
Положеннями статті 297 ЦК України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 14, 15, 18 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказав, що заява про захист честі, гідності та ділової репутації має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У справах зазначеної категорії позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала копії листів Городенківського РВ УМВС в Івано-Франківській області за результатами розгляду її заяв, з яких вбачається, що факти, наведені в заявах, знайшли своє підтвердження, зокрема лист від 04.07.2012 року №4/6195 (а.с. 33) та часткове підтвердження, зокрема листи: від 27.08.2014 року №П-14, від 04.09.2014 року №П-14/1, від 04.09.2014 року №П-14/3, від 01.10.2014 року №П-14/4; №П-14/5, від 20.01.2015 року №П-28/П-2, від 08.10.2018 року №5971/108/57-18, від 24.09.2018 року №5706/108/57-18, від 11.04.2019 року №2525/108/57-19 (а.с. 37, 39, 40, 42, 47, 118, 120-127).
Разом з тим, вищевказані листи не містять даних, які саме факти розглядалися Городенківським РВ УМВС в Івано-Франківській області та чи є серед них факти поширення ОСОБА_2 стороннім особам недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 , що спричинило порушення її честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Оскільки надані ОСОБА_1 докази не містять інформації щодо предмету доказування, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що винні дії відповідача відносно позивачки щодо приниження її честі, гідності та ділової репутації не доведені, а тому відсутні підстави для відшкодування їй моральної (немайнової) шкоди.
Наведеним спростовуються твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги вказані нею в позовній заяві обставини про поширення відповідачем інформації, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а також що суд не взяв до уваги надані нею відповіді Городенківського РВ УМВС в Івано-Франківській області за результатами розгляду її заяв, з яких вбачається, що вказані нею факти знайшли своє повне та часткове підтвердження. Такі документи були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана оцінка в сукупності встановлених обставин справи.
Посилання апелянта, що відповідач вчиняв також і інші хуліганські дії, зокрема, посеред ночі вдирався на її подвір'я, погрожував фізичною розправою, підпалом хати, замахувався на неї, кидав камінням, бив по руках та обзивав її нецензурними словами, на даний час займається підробкою документів на спадщину її матері ОСОБА_3 , апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки такі обставини не утворюють юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, а можуть бути предметом перевірки правоохоронних органів України.
Заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_2 600 000 грн. матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач трактором з тросом незаконно знищив половину хати, яка належала до спадкового майна її покійної матері ОСОБА_3 , а також пошкодив ту половину хати, в якій на даний час проживає вона, внаслідок чого осів фундамент, пошкоджені стіни і стеля.
Відповідно до положень частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом наведеної статті для відшкодування шкоди за правилами, встановленими цією статтею, необхідно довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На підтвердження вимоги про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 надала акт обстеження індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 23 травня 2018 року, складений комісією Городенківської райдержадміністрації, відповідно до якого в процесі візуального обстеження індивідуального житлового будинку виявлено: просідання фундаменту; руйнування відмостки; утворення тріщин в несучих конструкціях (стінах); руйнування плит перекриття; руйнування покрівлі; відшарування штукатурки; значні підтікання та корозія; відсутність інженерних мереж гарячого і холодного водопостачання та опалення. З метою недопущення надзвичайної ситуації комісією рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до спеціалізованих експертних організацій для проведення технічного обстеження будівлі та надання висновків щодо поточного стану об'єкта нерухомості та збереження конструктивної цілісності (а.с. 169 зв.).
Однак, доказів та висновків про те, що зазначені в акті руйнування виникли саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції дав належну оцінку вищевказаному акту та правильно зазначив, що такий акт не містить інформації про те, що відповідач яким-небудь чином руйнував (знищував) будинок позивача.
Твердження апелянта, що вказаний факт є очевидним, оскільки стороння особа не могла заїхати у двір трактором з тросом, а також, що саме відповідач зацікавлений в тому, щоб вона не мала де жити, та саме він займається підробкою документів з метою оформлення спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , є голослівними, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Городенківського районного суду від 04 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча М.Д. Горейко
Судді: Л.В. Василишин
І.О. Максюта
Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року