Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1518/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В.
Категорія 61 Доповідач Галацевич О. М.
15 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/1518/17 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу судді Житомирського районного суду Житомирської області, постановлену 23 вересня 2019 року суддею Зубчук І.В. у м. Житомирі,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви від 03.12.2018 (а.с. 6-7), просила визнати складений її матір'ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт від 03.02.2000, посвідчений секретарем Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, зареєстрований у реєстрі за № 16, за яким її мати на випадок смерті заповіла все своє майно ОСОБА_2 , недійсним.
20 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини, а саме на жилі будинки по АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
15 жовтня 2019 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати вищевказане судове рішення та задовольнити її заяву про забезпечення позову.
Вказала, що відповідач у справі, її брат ОСОБА_2 , якому її мати заповіла все своє майно, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями останнього є його сини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Тому, вважає, що оскільки справа про визнання заповіту складеного ОСОБА_4 на даний час не розглянута, є реальна вірогідність відчуження спадкового майна, що ускладнить поновлення її прав в майбутньому або зробить неможливим виконання рішення суду у разі, якщо заповіт буде скасовано. Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, вказала на помилковість та необґрунтованість висновку суду про те, що накладення арешту на спадкове майно порушить права та свободи інших осіб, які не є сторонами у справі.
Як свідчать матеріали справи №278/1518/17, ухвалою суду від 18 листопада 2019 року до участі у справі залучений правонаступник померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші її учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову встановлені положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України, зокрема згідно пункту 1 позов забезпечується накладенням арешту на майно.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Однак, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить жодних доказів, які б свідчили про необхідність забезпечення позову.
У заяві не наведено доказів того, що зазначене у заяві про забезпечення позову майно, а саме жилі будинки по АДРЕСА_1 , входило до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 та що спадкоємці ОСОБА_2 , мають намір відчужувати таке майно.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції по суті постановлена правильна ухвала про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову, підстави для її скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 20 січня 2020 року.