Справа № 306/13/20
Провадження № 3/306/23/20
17 січня 2020 року м.Свалява
Суддя Свалявського районного суду Закарпатської області Жиганська Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 220637 від 19.02.2019 року, ОСОБА_2 19 грудня 2019 року о 22:05 годині в смт. Пісочин, Харківської області, Полтавське шосе 20211, керував автомобілем Volvo FH, д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом KRONE SD, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та в закладі охорони здоров'я КЗОЗ ХОНД, водій у встановленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що він не відмовлявся від проходження огляду. Поліцейським йому було роз'яснено, що він має право пройти такий огляд або не пройти. Тому він сказав, що не потрібно їхати в лікарню.
Відповідно ст. 256 КУпАП - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що засвідчує факт вчинення правопорушення, та є одним з основних джерел доказів, тому, він повинен бути складений з дотриманням норм чинного законодавства.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі, в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 251 КУпАП можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Крім наведеного, до протоколу додано пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відеозапис складання протоколу про адміністратвине правопорушення.
Дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст. 256 КУпАП - при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зокрема особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Вказані права при складанні протоколу не були роз'яснені ОСОБА_2 , що підтверджується відеозаписом складання протоколу.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як встановлено із відеозапису - поліцейським не пред'являлося до ОСОБА_2 вимоги про проходження медичного огляду, натомість поліцейським було роз'ясненено ОСОБА_2 його право пройти або не пройти огляд на стан сп'яніння.
Відповідальність за ч 1 ст. 130 КУпАП - наступає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, відеозаписом засвідчено відсутність відмови водія ОСОБА_2 від проходження такого огляду.
Крім того, як свідчить вищезазначений відеозапис - ОСОБА_2 не усвідомлював наслідків відмови від проходження огляду, про що свідчить його запитання до поліцейського - про наслідки, на що останній йому повідомив "Ну штраф обичний ".
З огляду на викладене, суд вважає, що посадові особи, зокрема працівники поліції не дотримали вимог Закону щодо поінформованості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо її прав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також щодо суті вчиненого правопорушення та наслідків.
Звертаючи увагу на гарантії статті 6 Конвенції при розгляді вказаної категорії справ слід зазначити, що вона за своєю структурою в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішенні спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинуваченні при вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
А згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Обов'язкова відповідність порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення та судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, які складають протокол та і особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Також в деяких інших справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
З урахуванням наведеного, суддя вважає, що відсутні належні, допустимі та у своїй сукупності достатні докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже провадження у даній справі слід закрити.
Керуючись ст.256, п.2 ст. 278 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до апеляційного суду Закарпатської області через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ Н.М.ЖИГАНСЬКА