про залишення позовної заяви без руху
20 січня 2020 року м. Мукачево Справа №303/243/20
2/303/587/20
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3
про спонукання до виконання зобов'язань,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, з посиланням на наявність у нього договірних відносин з ОСОБА_2 щодо виплати йому суми 1080000,00 грн. за відступлення ведення комерційної діяльності з торговими марками «Соробан» та «Хелен Дорн».
При вирішенні питання щодо можливості відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини четвертої ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Фактичний аналіз змісту позовних матеріалів свідчить про те, що вимога за предметом спору за своєю суттю носить майновий характер, оскільки стосується виплати відповідачем позивачу суми 1080000,00 грн., тому і судовий збір за розгляд судом такої позовної вимоги має бути сплачений за ставкою передбаченою для майнових позовів.
Також слід зазначити, що прохальна частина позовної заяви не місить конкретної вимоги позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити судове рішення.
По відношенню до цього слід зазначити, що з огляду на правові приписи частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.
Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.
В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.
Поряд з цим, основою для судового розгляду у цивільному судочинстві, серед іншого, є переданий на розгляд суду позов, який визначається як письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
В свою чергу, структурними елементами позову є предмет, підстава та зміст.
Вказані складові частини мають бути зазначені у позові для можливості втілення права особи на порушення цивільної справи у суді і можливості практичної реалізації судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
В свою чергу, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Передаючи на розгляд суду позов вищевказаний позов ОСОБА_1 не зазначив, які саме зобов'язання суд має спонукати виконати відповідача.
Таким чином, позивачу, конкретизувавши зміст вимоги за предметом позову, необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, виходячи з суми 1080000,00 грн., в розмірі, визначеному підпунктом 1.1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, всупереч вимогам, передбаченим п. 9 частини третьої ст.175 Цивільного процесуального кодексу України в позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 95, 175, 185 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
3. Копію даної ухвали надіслати позивачу.
4. Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені частиною третьою ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
5. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кость