провадження 2/243/159/2020
справа 243/9219/19
09 січня 2020 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.,
за участю секретаря Нікіфорової В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, -
Позивач звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою посилаючись на те, що 02.06.2017 року він був звільнений відповідачем з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗаП України за угодою сторін. На день звільнення позивача нарахована, але по теперішній час не виплачена йому заробітна плата з березня 2017 року по 02.06.2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, що загалом складає 26128,42 грн. В зв'язку з викладеним просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості.
Позивач до судового засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі. Заперечення обґрунтував наступними обставинами. З 16.03.2017 року у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року, введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено через відсутність доступу до первинних документів. На теперішній час відповідач позбавлений можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт та здійснення нарахування останньому заробітної плати. Вина відповідача у нездійсненні виплат відсутня, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком ОСОБА_2 України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2. Згідно з даним висновком втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться в м. Донецьку, Луганську, в тому числі до трудових книжок працівників, табелів обліку робочого часу, звітів, починаючи з 20 березня 2017 року, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед працівниками, що були звільнені, а саме, видати трудову книжку та провести розрахунок, що свідчить про відсутність вини підприємства. Такі форс-мажорні обставини є підставами для звільнення підприємства від відповідальності
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 був звільнений з 02.06.2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін згідно з наказом №1164/ДН-ОС від 01.06.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача та не заперечується відповідачем (а.с. 8-11).
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідки-розрахунки заробітної плати, надані позивачем.
Так, згідно наданих розрахунків заробітної плати АП ТЧ « Ясинувата СП « ДДЗП» філії Донецька залізниця (табуляграмами) за березень -червень 2017 року, позивачу було нарахована заробітна плата у період:
за березень 2017 року - 3586,77,
за квітень 2017 року - 3472,55 грн.,
за травень 2017 року - 3632,47 грн.,
за червень 2017 року - 15436,63 грн. з урахуванням компенсації на невикористану відпустку (а.с. 17-20).
Таким чином, розмір заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку становить 26128,42 грн.
Згідно довідки про доходи № 960/2 від 11.09.2019 року, що надана на запит суду відповідачем, вбачається, що у період з березня по червень 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не сплачувалася ( а.с 38).
Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи ОСОБА_1 дані про нарахування позивачу доходу (заробітна плата) за березень - червень 2017 року, відсутні (а.с.63)
Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.
Відповідачем вищезазначені дані, надані позивачем, не спростовані.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно з ст. 22 цього Закону - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках-розрахунках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Відповідно до ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно з ст.24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до розрахунку за червень 2017 року складає 14974,84 грн., яка зазначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
ВС роз'яснив, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав (постанова від 18.07.2018 року у справі № 821/3514/15-а).
Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження та докази позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та на його користь з відповідача належить стягнути заборгованість із заробітної плати та грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 26128,42 грн. .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 768,40 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 115-117 КЗпП України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 02.06.2017 року, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 26128 (двадцять шість тисячі сто двадцять вісім) грн. 42 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, на користь держави на р/р 31211256026001 у ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков