Провадження № 2/243/1282/2019
Справа № 243/2868/19
24 грудня 2019 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Гакала Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -
23 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 28 грудня 1990 року позивачка розпочала трудову діяльність на Донецькій залізниці з посади учня оператора з обробки перевізних документів станції Микитівка. 08 липня 2016 року у зв'язку із реорганізацією підприємства шляхом злиття Державне підприємство «Донецька залізниця» було перейменовано у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а станція Микитівка ДП «Донецька залізниця», реорганізована шляхом злиття у ВП «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». У зв'язку з чим позивачку було переведено на посаду старшого чергового стрілочного посту 4 розряду станції «Трудова» до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на підставі реорганізації підприємства. 05 травня ОСОБА_1 отримала повідомлення, що на виконання наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 25 квітня 2017 року № 265 «Про деякі питання діяльності» ПАТ «Укрзалізниця», рішення правління від 05 квітня 2017 року (протокол № Ц-57/25 Ком.т.) та на підставі наказу від 28 квітня 2017 року № 645-НЗ-І регіональної філії, посада «старший черговий стрілочного поста 4 розряду станції «Трудова», скорочується з 17 липня 2019 року. Згідно із наказом від 10 липня 2017 року № 4645/ДН-ос про припинення трудового договору ОСОБА_1 було звільнено з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП зі скороченням штату. Вказала, що до теперішнього часу їй була не виплачена заробітна плата за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також не було сплачено компенсацію за 17 днів невикористаної щорічної відпустки, що також відображено в наказі від 10 липня 2017 року. крім того відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього заробітку. Просить суд стягнути з ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на її користь належну заборгованість по заробітній платі за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 8195,40 грн., вихідну допомогу при звільненні у розмірі - 4810,39 грн., компенсацію за 17 днів невикористаної щорічної відпустки ( а.с.38) у розмірі - 2893,40, а всього - 15899,19 грн.. Крім того, просила виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 17 березня 2017 року по дату звернення до суду 22 лютого 2019 року . Середньоденна заробітна плата складає 143,13 грн. за час затримки розрахунку з дня звільнення складає 423 робочих дні, що в сумі становить 60543,99 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
15 травня 2019 року представником відповідача Задоріним В.Г. , який діє на підставі довіреності № 5281 від 05 листопада 2018 року, надіслано на адресу суду заперечення(відзив) на позовну заяву, де зазначено, що ПАТ «Українська залізниця» не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 з таких підстав. Так позивачці відповідачем запропоновано було надати чіткий перелік документів, за наявності якого, клопотання було б перевірено спеціальною комісією та виплачена заробітна плата. Однак наведені у запропонованому переліку документи представлені не були, за таких обставин відповідач вважає, що підстав для виплати коштів у нього не було. Зазначено що дійсно був виданий наказ про запровадження простою на підприємстві, за яких встановлено, що всі працівники повинні перебувати на своїх робочих місцях, однак позивачкою не було надано документального підтвердження перебування її під час простою на робочому місці. Крім того, пунктом 10 Науково-правового висновку передбачено, що унеможливлення виконання публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» обов'язків, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях Донецької області та Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сади) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». Науково-правовим висновком Торгово-Промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 підтверджено, що починаючи з 17 березня 2017 року вини публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у несвоєчасному розрахунку з робітниками не має. Відповідно до листа з Донецької дирекції залізничних перевезень регіональної філії « Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» за № НР-НЗ-1-06/343 від 04 лютого 2019 року за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов'язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 243,00 грн., яку вона отримала 14 липня 2017 року у касі «Донецької дирекції залізничних перевезень» м. Лиман. На підконтрольній України території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів по виробничому підрозділу «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ »Українська залізниця» за період з 16 березня 2017 року по 10 липня 2017 року( на день звільнення). З 16 березня 2017 року від виробничого підрозділу «станція Микитівка» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати. Вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
В ході розгляду справи судом було розв'язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.
Ухвалою суду від 29 березня 2019 року у справі відкрито спрощене провадження.
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року задоволено клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.
Відповідно до наказу № 436/ДС від 27 грудня 1990 року, ОСОБА_1 28 грудня 1990 року розпочала трудову діяльність на Донецькій залізниці з посади учня оператора з обробки перевізних документів станції Микитівка. 08 липня 2016 року на підставі наказу № 01-ОС від 06 липня 2016 року у зв'язку із реорганізацією підприємства шляхом злиття Державне підприємство «Донецька залізниця» було перейменовано у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а станція Микитівка ДП «Донецька залізниця», реорганізована шляхом злиття у ВП «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». У зв'язку з чим позивачку було переведено на посаду старшого чергового стрілочного посту 4 розряду станції Трудова до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на підставі реорганізації підприємства з, згідно наказом № 4645/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 14), що також підтверджується відомостями трудової книжки, серія: НОМЕР_1 від 28 серпня 1987 року (а.с. 20-23).
Відповідно до наказу № 10-К від 18 січня 2017 року начальника станції Микитівка м. Горлівка, ОСОБА_1 , старшому черговому стрілочного поста 4 розряду станції Трудова, з 24 січня 2017 року по 03 лютого 2017 року встановлено неповний робочий тиждень з додатковими вихідними днями: вівторок, середа, четвер, п'ятниця. Режим роботи згідно графіку роботи підприємства на 2017 рік, з оплатою праці згідно відпрацьованого часу (а.с. 32).
Згідно з наказом № 236/ДНД від 17 березня 2017 року начальника в.о. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» «Про встановлення простою» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Доручено начальниками структурних підрозділів встановити відповідними наказами початок простою з 20 березня 2017 року. Для всіх працівників виробничого підрозділу, провести роз'яснювальну роботу в трудових колективах, ознайомити причетних працівників з даним наказом під підпис; оплату за час простою провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.(а.с. 30)
Відповідно до наказу № 244/ДНД від 20 березня 2017 року начальника дирекції про доповнення у наказ від 17 березня 2017 року № 236/ДНД «Про встановлення простою» доповнено п.2 наказу від 17 березня 2017 року № 236/ДНД (а.с. 26).
Згідно із наказом № 92/ДС від 17 березня 2017 року начальника ВП «Станція Микитівка» «Про встановлення простою по виробничому підрозділу «Станція Микитівка» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, відповідно до наказу в.о. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 236/ДНД від 17 березня 2017 року начальника Донецької дирекції залізничних перевезень встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Станція Микитівка».(а.с 27)
Згідно із наказом № 94/ДС від 21 березня 2017 року начальника «Станція Микитівка» «Про встановлення недопрацьованих годин працівникам станції «Станції Микитівка» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», які викликані перекриттям усіх залізничних колій, що не дозволяє використовувати працю працівників протягом робочого часу. Для працівників станції встановлено недопрацьовані години в період з березня місяця 2017 року до стабілізації фінансового стану згідно особистих заяв; заступнику начальника станції Микитівка забезпечити щомісячно відображення прийнятих дій у графік змінності; інженеру з організації та нормуванні праці складати додаток про недопрацьовані години працівниками згідно поданих заяв; головному бухгалтеру станції Микитівка оплату праці здійснити пропорційно відпрацьованому часу; контроль за виконанням даного наказу залишено за начальником станції Микитівка (а.с 25)
Згідно з наказом № 101/ДС від 03 травня 2017 року начальника «Станція Микитівка» «Про встановлення неповного робочого часу станції «Станції Микитівка» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що не дозволяє використовувати працю працівників протягом робочого часу. Встановлено з 1 травня 2017 року до стабілізації фінансового стану для працівників з щоденним обліком робочого часу станції Микитівка режим неповного робочого часу з додатковими вихідними днями згідно поданих заяв; заступнику начальника станції Микитівка забезпечити щомісячно відображення прийнятих дій у графік змінності; помічнику начальника з кадрових питань станції Микитівка забезпечити щомісячно затверджувати додаток про встановлення режиму неповного робочого часу (надання додаткових вихідних) працівників згідно поданих заяв; головному бухгалтеру станції Микитівка оплату праці здійснити пропорційно відпрацьованому часу; контроль за виконанням даного наказу залишено за начальником станції Микитівка (а.с 24)
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , наданих ПФУ з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 страхувальником за період березень 2017 р. - липень 2017 р. включно, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у березні 2017 року склала 1593,93 грн., у квітні 2017 р. травні 2017 р., червні 2017 р., липні 2017 р., страхові внески не сплачені (а.с. 33-35).
Відповідно до розрахунку середнього заробітку, середня заробітна плата становить 4810 грн. 39 коп.. середньочасова - 30 грн. 25 коп.(а.с. 36).
Відповідно до розрахункових листів заробітної плати ВП « ДС « Микитівська «СП'ДДЗП» філії «Донецька залізниця» (ідентифікаційний код 40150216) ОСОБА_1 нараховані наступні суми:
-Березень 2017 року - нараховано 2189,06 грн. до виплати 1862,59 грн.;
- Квітень 2017 року-нараховано 2230,39 грн. до виплати 1773,57 грн.;
- Травень 2017 року-нараховано 3351,95 грн. до виплати 2205,45 грн.;
- Червень 2017 року-нараховано 1746,16 грн. до виплати 1388,52 грн.;
- Липень 2017 року-нараховано 8689,06 грн. до виплати 6941,59 грн. ( компенсація за невикористану відпустку 2393,40 грн., вих. допомога при звільнені 4810,39 грн.).
Згідно із вказаними розрахунковими листами, нараховано заробітну плату з урахуванням днів простою ( а.с.39-43).
Відповідно до листа Донецької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» № НР-НЗ-1-06/343 від 04 лютого 2019 року за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна 243,00 грн., яку вона отримала 14 липня 2017 року у касі Дирекції м. Лиман, тому залишок невиплаченої заробітної плати за березень місяць 2017 року становить ( 2189,06 грн. - 243,00 грн. =1946,06 грн.). З 16 березня 2017 року до Дирекції не надходили оригінали документів для нарахування або виплати заробітної плати( а.с.13).
Науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільнені ( звільнені) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійснені господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку, м. Горлівки, м. Ясинувата. З 20 березня 2017 року господарська діяльність на управління виробничими процесами відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ »Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Горлівка, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих процесів та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особливих справ працівників. Початок дій форс- мажорних обставин(обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.
Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості по оплаті праці, до якої включаються заробітна плата за час вимушеного простою, компенсацію за невикористані дні відпустки, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Положеннями ст. 115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов'язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Та обставина, що позивачка працювала у відповідача та була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, сторонами визнається та не оспорюється, крім цього підтверджується дослідженими в судовому засіданні записами в трудовій книжці, наданими суду розрахунковими листами, персоніфікованими даними ПФУ.
Та обставина, що на підприємстві був оголошений простій сторонами визнається та підтверджується вищенаведеним наказом, який був предметом дослідження в судовому засіданні.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що позивачка у період часу з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року не знаходилася на робочому місці, як то зазначено у наказі про простій. Натомість позивачкою суду надані розрахункові листи, в яких зазначено помісячно за оспорюваний період нараховану заробітну плату та інші виплати із зазначенням днів роботи.
Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.
У зв'язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинної документації, як підставу для відмови у виплаті позивачу заробітної плати, з огляду на те, що товариство не має можливості перевірити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та усіх належних при звільненні платежів, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. Зазначені вимоги закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.
Відповідачем представлені позивачкою докази не спростовані наданням суду належних доказів. Суд також повторно зауважує, що відповідно до норм ст. ст.115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Судом також не приймається до уваги посилання на неможливість оплати праці у зв'язку із форс-мажорними обставинами, наявність яких підтверджена висновком торгово - промислової палати.
Доводи представника відповідача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з якого виходить, що відсутня вина ПАТ «Українська залізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні.
В той же час за змістом правових позицій, які викладені в постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року по справам №6-364цс16; №6-365цс16 висновки Верховного Суду України зводяться до того, що форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву Укази Президента України, Рішення ради національної безпеки і оборони України жодним чином не перешкоджали відповідачу проводити виплати заробітної плати позивачу та не містять в собі положень, які б вказували на звільнення відповідача від обов'язку виконувати трудове законодавство по проведенню повного розрахунку при звільненні.
Судом також не встановлено обставин, передбачених ст. 113 КЗпП України, за якими простій встановлений на підприємстві стався з вини позивача.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні - порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном.
Під час судового розгляду встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем у спірний період, у виробничому підрозділі з 20 березня 2017 року було встановлено простій, що підтверджується наказом № 92-ДС від 17 березня 2017 року, який на час звільнення позивачки не припинено. З наданих позивачкою розрахункових листків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що позивачу було нараховано оплату простою, компенсацію за невикористані 17 днів відпустки, а також вихідну допомогу, однак зазначені суми виплачені не були, що відповідачем не спростовано. За таких обставин суд вважає можливим стягнути невиплачені суми, які зазначені в розрахункових листках заробітної плати.
Дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню нараховані, але не виплачені суми заробітної плати за час простою, компенсації за невикористані 17 днів відпустки та вихідної допомоги (за березень 2017 р. нараховано 1887,20 грн.( 2189,06 грн.- 301. 86(243+243,00 грн: 0.085(обов'язковий платіж)), за квітень 2017 р. - 2230,39 грн., за травень 2017 р. - 3351,95 грн., за червень 2017 р. -1746,16 грн., за липень 2017 р. - 8669,06 грн.( з яких зокрема вихідна допомога - 4810,39 грн. компенсація за невикористану відпустку - 2893,40 грн., оплата за простій з матеріальною допомогою - 806, 69 грн., 158, 58 грн. ), а у загальній сумі 17884 грн. 76 коп.. При цьому із представлених суду розрахункових листів видно, що у вказану суму входять доплати, з яких не утримуються обов'язкові платежі, отже сума коштів, з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі становить 15967 грн. 63 коп.( за березень 2017 року- 1564 грн. 77 - 301. 86(243+243,00 грн: 0.085(обов'язковий платіж)); за квітень 2017 року - 2189 грн. 59 коп., за травень 2017 року - 2290 грн. 43 коп., за червень 2017 року - 1714 грн. 22 коп., за липень 2017 року - 8510 грн. 48 коп.).
Вирішуючи позов в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд вважає, що заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України.
Згідно зі ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За положеннями ст. 117 КЗоТ України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини роботодавця.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на об'єктивні причини, зумовлені проведенням зокрема в Донецькій області АТО та на науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-102, у зв'язку із чим підприємство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем по заробітній платі.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських протоків, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, протоків, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Так, відповідачем надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
Аналіз вказаного вище Науково-правового висновку, дозволяє дійти висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, у невиконанні своєчасно своїх обов'язків по виплаті заробітної плати.
Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні. Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торговельно - промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) ( із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торговельно - промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.
Враховуючи, що зазначений висновок виконано на офіційному бланку Торгово-промислової палати України, засвідчено виконуючими фахівцями та першим віце-президентом, містить по суті структуру «сертифікату», засвідчений відповідною печаткою Торговельно-промислової палати, тому такий висновок є належним доказом по справі.
Таким чином, враховуючи відсутність вини відповідача у невиконанні ним трудових обов'язків, що підтверджується відповідним висновком Торгово-промислової палати, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 17 липня 2017 року по дату звернення до суду 22 лютого 2019 року в сумі 60 543,99 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, то враховуючи ту обставину що судом прийнято рішення про відмову у позові, стягнення судових витрат понесених позивачем, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають, інші витрати з врахуванням пільг позивача щодо сплати судового збору компенсуються за рахунок держави.
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.
Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 6 вказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З врахуванням вказаних положень можна дійти висновку, що у поняття судових витрат, вказаних в ч. 6 ст. 141 ЦПК України включається також і судовий збір.
Наведене положення узгоджується також із частиною другою вказаної норми, де на відміну від частини шостої йдеться про «інші судові витрати».
За таких обставин, слід дійти висновку, що у разі звільнення від сплати судових витрат, у тому числі судового збору, сторони, на користь якої ухвалено рішення, то з протилежної сторони стягуються витрати, які були понесені іншими особами, а решта компенсується за рахунок держави.
Таким чином, враховуючи, що позивачка є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а позов судом задоволений в цій частині частково, то підстав стягнення судового збору з відповідача в дохід держави у суду не має, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.
Щодо частини позовних вимог, в якій позивачці відмовлено, то стягнення судових витрат понесених позивачкою, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають, інші витрати з врахуванням пільг позивачки щодо сплати судового збору компенсуються за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд,
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації при звільнені, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 10180 (десять тисяч сто вісімдесят) грн. 97 коп., вихідну допомогу при звільнені в сумі 4810 (чотири тисячі вісімсот десять) грн. 39 коп., компенсацію за невикористані 17 днів щорічної відпустки у розмірі 2893 ( дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 40 коп., а всього в розмірі 17884 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири)грн. 76 коп.. грн. 62 коп., з яких з коштів в розмірі 15967 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 63 коп підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та решти вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за час простою - відмовити.
Судовий збір за вимоги про стягнення заборгованості по сумах, що підлягають виплаті при звільненні, компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони у справі:
Позивачка:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ЄДРПОУ 40075815 місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Тверська, 5 в особі Регіональна філія «Донецька залізниця», ЄДРПОУ 40150216, адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул.. Привокзальна, 22.
Повний текст рішення суду складений 27 грудня 2019 року.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич