Номер провадження 2/243/556/2020
Номер справи 243/14178/19
про залишення позову без розгляду
«20» січня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , звернулася до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2019 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду на 24 грудня 2019 року на 13 годину 30 хвилин.
У підготовче судове засідання 24 грудня 2019 року о 13 годині 30 хвилин позивач ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення про виклик до суду на 24 грудня 2019 року, яке вона отримала 18 грудня 2019 року (а.с. 26).
По справі було проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 січня 2020 року о 11 годині 00 хвилин.
У судове засідання, призначене на 20 січня 2020 року о 11 годині 00 хвилин, позивач ОСОБА_7 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення про виклик до суду на 20 січня 2020 року, яке вона отримала 28 грудня 2019 року. Причини своєї неявки суду не повідомила, до суду з Заявою про розгляд справи у її відсутності або про відкладення розгляду справи, не зверталася.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тому, враховуючи ті обставини, що справа повинна розглядатися упродовж розумного строку незалежним, безстороннім та компетентним судом, та межі відкладення підготовчого судового засідання у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи, суд не вважає неявку позивача ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , в судове засідання такою, що виникла з поважних причин, та вважає за необхідне залишити позов ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, без розгляду, оскільки позивач жодного разу у призначені судові засідання не з'являлася, не надала суду заяви про розгляд справи у її відсутності та доказів наявності поважних причин, у зв'язку з якими вона не може прибути у судові засідання.
Відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку, але в будь якому разі неявка сторін та їх представників повинна бути обумовлена причинами, які об'єктивно та безумовно не дозволяють їм з'явитись до суду: хвороба, відрядження, несвоєчасне отримання судової повістки, тощо.
Відповідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Позивач не надала суду доказів поважності неявки в судове засідання 24 грудня 2019 року та 20 січня 2020 року, у зв'язку з чим суд знаходить неявку такою, що відбулася з неповажних причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 22 травня 2019 року у цивільній справі № 310/12817/13 висловив свою позицію, в якій зазначив, що… «Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.»
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Отже, законом передбачено право суду залишити позовну заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; позивач повторно не з'явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону (ч. 5 ст. 223 ЦПК України) спрямоване на дотримання розумних строків розгляду справи і недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, а позивачка і не з'являється в судове засідання, і не використовує положення про процесуальне представництво в суді.
Таким чином, позивач ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєчасно отримавши судові повістки про виклик у судові засідання, призначені на 24 грудня 2019 року та на 20 січня 2020 року не скористалася правом повідомити суд про розгляд справи за її відсутності та завчасно не повідомила суд про неявку у судове засідання, тобто не виконала обов'язків щодо добросовісного здійснення своїх процесуальних прав і процесуальних обов'язків, не скористалася правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням ЦПК України.
Будучи обізнаним про призначення справи до розгляду, позивач а не скористалася також можливістю подати відповідну Заяву про розгляд справи у її відсутності при подачі позову, або під час призначення позову до судового розгляду.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в призначені судові засідання, будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог закону, не з'явилася, про причини неявки суд не повідомляла, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Тому, суд вважає за можливе залишити позовну заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, без розгляду, оскільки це передбачено законом, не порушує прав сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, а також не позбавляє права позивача звернутися до суду повторно.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст.2, 44 ,131, 223, 240, 257 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Ухвалу постановлено складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Повний текст ухвали суду складено 20 січня 2020 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Т.А. Хаустова