Провадження № 2/243/819/2019
Справа № 243/1233/19
24 грудня 2019 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Гакала Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по страховим виплатам, -
08 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по страховим виплатам. Свої вимоги він обґрунтовує тим, що він є сином померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що його батько знаходився на обліку в Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати у зв'язку із трудовим каліцтвом, що сталося на виробництві 15 січня 1974 року. Вказує, на те, що після смерті батька він звернувся до Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області для отримання недоотриманих батьком за життя сум страхових виплат, які згідно довідки становлять 116307 грн. 72 коп. Нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нараховані, але не виплачені страхові виплати у розмірі 116307 грн. 72 коп., які зберігаються в Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області. Свідоцтво про право на спадщину ним було надано до Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, та приблизно у кінці лютого на початку березня 2018 року йому було виплачено частину заборгованості в розмірі 57204 грн. 88 коп. Залишок суми, який становить 59102 грн. 84 коп., йому виплачений не був. Після звернення до Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо повернення йому решти невиплачених коштів, йому повідомили про те, що виплата заборгованості здійснюватися не буде у зв'язку із тим, що його батько не скористався в повному обсязі своїм правом на отримання належних йому страхових виплат, а недоотримані суми щомісячних страхових виплат у Костянтинівському міському відділі Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, відсутні. Вважає, що дії Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплаті залишку заборгованості по страховим виплатам на суму 59102 грн. 84 коп., незаконними. З огляду на викладене просив суд зобов'язати Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити йому - ОСОБА_1 залишок заборгованості по страховим виплатам на суму 59102,84 грн., які залишилися недоотриманими після смерті ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 , до суду відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що під час роботи на підприємстві ЦЗВ «Красноармійська» отримав виробничу травму 15 січня 1974 року. З 1 серпня 2008 року знаходився на постійному обліку у Шахтарському відділенні управління ВД Фонду Донецької області. По даним ПЗ «Реєстр потерпілих» ОСОБА_2 згідно з висновком спецневрологічної медико-соціальної експертної комісії у м. Донецьку від 19 липня 1999 серія 2-18АВ № 011098 було встановлено 60% втрати працездатності безстроково та III група інвалідності. З 16 по 31 жовтня 2015 року потерпілий, як внутрішньо перемішена особа, був зареєстрований у Костянтинівському відділенні ВД Фонду в Донецькій області (далі-відділення), де і отримав щомісячну страхову виплату за жовтень 2015 року. З 01 листопада по день смерті потерпілий ОСОБА_2 до інших відділень управлінь не звертався та страхові виплати не отримував. З жовтня 2017 року до управління ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов запит від державного нотаріуса Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори Панасенко О.М. щодо наявності грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 . Сума недоодержаних грошових коштів за життя потерпілого за період з 1 червня 2014 року по 30 вересня 2015 року та з 1 по 30 листопада 2015 року, а також перерахунок за 2014 рік згідно постанови Правління Фонду № 19 від 11 грудня 2014 року складала 57 204,88 (п'ятдесят сім тисяч двісті чотири гривні, 88 коп.) За період з 1 грудня 2015 року по день смерті сума склала 59 102,84(п'ятдесят дев'ять тисяч сто дві гривні, 84 коп). На виконання рішення адміністративної комісії ВД Фонду від 1 листопада 2015 року, доведеного листом ВД Фонду від 20 листопада 2015 року № 1492-03-2 з 1 грудня 2015 року призупинено здійснення нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей) у відділенні, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою. За період з 1 грудня 2015 року по день смерті аналітична сума склала 59 102,84(п'ятдесят дев'ять тисяч сто дві гривні, 84 коп.), яке відділення помилково надало нотаріусу. У лютому 2018 року Костянтинівськім відділенням було виплачена спадкоємцю спадщина за період з 1 червня 2014 року по 30 вересня 2015 року та з 1 по 30 листопад 2015 року, а також перерахунок за 2014 рік згідно постанови Правління Фонду № 19 від 11 грудня 2014 року. Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 1105), виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Вищезазначена стаття Закону не поширюється на спадкоємців, тому їм страхові виплати не нараховуються. Право на одержання призначених, але своєчасно не виплачених страхових сум поширюється лише на потерпілого або особу, яка за життя має право на одержання виплат. При цьому, нараховані, та не отримані суми страхових виплат потерпілому ( особі, яка має право на виплати) після його смерті мажуть бути включені до складу спадщини. Право спадкоємця повинно бути реалізоване відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, а саме: передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини суми допомоги у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. До сум, що належали спадкодавцеві, можна віднести нараховані відповідно до закону № 1105, але не виплачені управлінням ( відділенням) виконавчої дирекції Фонду за його життя суми. Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451 ( далі - Порядок № 20). Відповідно до Порядку № 20 нарахування та виплата страхових коштів цйсшоється управлінням ( відділенням) виконавчої дирекції Фонду після зреміщення одержувача на територію, де органи державної влади здійснюють свої звноваження, на підставі заяви та усіх необхідних документів. При цьому, рішення про продовження проведення раніше призначених виплат і виплату раніше нарахованих, але не виплачених страхових сум оформлюється відповідною постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду, до якого звернулась внутрішньо переміщена особа. Лише такі постанови є підставою для нарахування раніше призначених страхових виплат у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, що здійснюють свою діяльність на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Відповідно до пункту 3 розділу 7 « Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1105 особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися із тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Такими актами Кабінету Міністрів України є: Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»; Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509; Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595; Постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Вище названими нормативно - правовими актами не перебачено здійснення страхових виплат потерпілим ( особам, які мають право на виплати), які не перемістилися на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Враховуючи вищезазначене, якщо потерпілий або особа, що мала право на страхові виплати не перемістилась на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та не набула право на отримання страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа, виплати їй не нараховувались та не виплачувались в управлінні (відділеннях) виконавчої дирекції Фонду, що розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, відповідно відсутні суми, які належали спадкодавцю за життя. Отже, суми, що можуть бути включені до складу спадщини, відсутні. З огляду на викладене представник відповідача просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
В ході розгляду справи судом було розв'язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.
Ухвалою від 12 лютого 2019 року провадження у справі відкрито за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою суду від 06 березня 2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 20 травня 2019 року, в судовому засіданні було задоволено клопотання позивача, та витребувано з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області: відомості щодо нарахування страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період по 08 травня 2017 року; належним чином завірену копію рішення щодо припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , якщо таке ухвалювалось, та докази направлення цього рішення на адресу ОСОБА_2 (а.с.58).
Ухвалою суду від 06 серпня 2019 року витребувано копію спадкової справи та витяг зі Спадкового реєстру.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступні обставини та відповідні ним докази.
Згідно із свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого 03 жовтня 2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Згідно із пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримує пенсію за віком(а.с.13).
Згідно із довідкою від 16 жовтня 2015 року № 1440004061, ОСОБА_2 було взято на облік як особу яка переміщена з тимчасово окупованої території України(а.с.14).
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 листопада 2017 року, затвердженого державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 успадкував після смерті свого батька - ОСОБА_1 спадщину, яка складається з: заборгованості нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат у розмірі 116307,72 грн., що зберігається в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, яка належала померлому на підставі довідки № 01-04/15-652, виданої 26 жовтня 2017 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області(а.с.15).
Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50045908 від 28 листопада 2017 року, свідоцтво про право на спадщину було зареєстровано за спадкоємцем ОСОБА_1 (а.с.16).
Згідно із заявою ОСОБА_1 , від 15 червня 2018 року, останній звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області із заявою, стосовно роз'яснення йому причин невиплати залишку заборгованості відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 28 листопада 2017 року(а.с.17).
Згідно із листом в.о. начальника Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області № 01-03/1442 від 21 серпня 2018 року, остання роз'яснила ОСОБА_1 що його батько ОСОБА_2 за період з грудня 2015 року по травень 2017 року, не скористався в повному обсязі своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат. Недоотримані суми щомісячних страхових виплат потерпілого у Костянтинівському міському відділенні управління ВД Фонду соціального страхування відсутні(а.с.18).
Згідно із довідкою 0564 № 0, про суми страхових виплат потерпілому(членам його сім'ї), та страхових витрат на медичну та соціальну допомогу нараховані за червень 2014 року - листопад 2015 року ОСОБА_2 за 2015 рік було нараховано 35653,0 грн(а.с.19)
В судовому засіданні також були досліджені матеріали з особової справи ОСОБА_2 , які були надані Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, на запит суду, а саме:
- довідку № 0564, про суми страхових виплат потерпілому(членам його сім'ї), та страхових витрат на медичну та соціальну допомогу нараховані за червень 2014 року - листопад 2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 за 2015 рік було нараховано 35653,0 грн(а.с.65).
- довідку про доходи ОСОБА_2 , з якої вбачається, що загальна сума доходу за період з березня 2014 року по травень 2017 року, за виключенням аліментів, складає 60526,95 грн(а.с.66).
- заяву ОСОБА_2 , щодо виплати йому раніше призначених страхових виплат на період з 16 жовтня 2015 року по 16 квітня 2016 року(а.с.67).
- постанову № 0534/75005/80825/23 від 27 жовтня 2015 року, відповідно до якої потерпілому ОСОБА_2 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3322,07 грн. Витрати провадилися з 01 жовтня 2015 року по 15 квітня 2016 року включно(а.с.68).
- постанову № 0565/806/25 від 16 квітня 2016 року, про зняття з обліку потерпілого, відповідно до якої ОСОБА_2 припинено всі страхові витрати по справі з 01 листопада 2015 року(а.с.69).
- постанову № 0525/75005/8082/27 від 17 лютого 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності(а.с.70).
Відповідно до даних спадкової справи, наданої на виконання ухвали суду, Фондом соціального страхування на запит нотаріуса № 947/01-16 від 04 жовтня 2017 року було надано відповідь № 01-04/15-952 від 26 жовтня 2017 року, за якою на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 сума заборгованості нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат перед потерпілим ОСОБА_2 складає 116307 грн. 72 коп..
Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Відповідно до ст. 16 ч. 1 п.2 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом;
Статтею 47 цього Закону передбачено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду. Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВРй з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Так, статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію.
Згідно із ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року, «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно із Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, місто Горлівка Донецької області належить до такого населеного пункту.
Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Наказом Верховного Головнокомандувача ЗСУ Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях.
На теперішній час рішення про завершення проведення операції Об'єднаних сил не прийнято.
Так, Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб введено поняття внутрішньо переміщеної особи. Так, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Як передбачено ч. 3 ст. 7 Закону, громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Як слідує з ч. 10 ст. 7 Закону, внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Пунктом 2 Розділу І Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до п. 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Верховний Суд України в постанові від 12 квітня 2017 року по справі № 6-51цс17 прийшов до висновку, що жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.
Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 243/3505/16-ц відступила від вищенаведених висновків Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року та виклала свою правову позицію з цього приводу. Так, Велика Палата зазначила, що відсутність у особи, яка звертається до суду довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати такій особі страхових виплат.
Мотивуючи свою позицію, Велика Палата зазначила, що відповідно до ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706- VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 243/3311/16-ц, від 17 грудня 2018 року по справі № 243/5697/16-ц.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у ст. 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом. До цього та будь-яких інших законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку у відповідача та мав право на отримання щомісячних страхових виплат, однак за життя не отримав їх у повному обсязі. У зв'язку з чим, позивач, як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину на страхові виплати, які були нараховані ОСОБА_2 та не отримані ним за життя. Спірні правовідносини полягають у тому, що позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на неотримані його батьком за життя страхові виплати в сумі 116307 грн. 72 коп., з яких відповідачем виплачена лише частина коштів в сумі 57204 грн. 88 коп..
Відповідач мотивував свою відмову у виплаті решти коштів тим, що ним за життя ОСОБА_2 було припинення нарахування коштів, ОСОБА_2 жодним чином таке припинення не оспорював, отже позивач, як спадкоємець має право лише на кошти, які були нараховані, однак не отримані спадкодавцем за життя. Також відповідачем зазначено, що сума у відповіді нотаріусу була зазначена помилково без врахування того, що частина коштів не була ОСОБА_2 нарахована за життя, визнав, що направлена нотаріусу відповідь - є помилковою.
Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин, відповідних ним доказів, а також норм чинного законодавства дозволяє дійти наступного висновку.
Як видно із представлених суду документів, відповідачем на підставі заяви ОСОБА_2 було прийнято рішення про продовження щомісячних страхових виплат у жовтні 2015 року та 27 лютого 2018 року. 16 квітня 2016 року було прийнято рішення про припинення виплат. У свою чергу, з відповіді, наданої нотаріусу від 26 жовтня 2017 року вбачається, що ума страхових виплат становила 116307 грн. 72 коп. та охоплювала весь період невиплати спадкодавцю страхових виплат по день смерті.
З огляду на вищенаведені вимоги чинного законодавства та наведені документи, суд не приймає до уваги доводи відповідача в тій їх частині, що ним ще за життя спадкодавця було припинено нарахування коштів, оскільки наведені доводи спростовуються відповіддю відповідача нотаріусу. Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача в тій їх частині, що відповідь нотаріусу була надана помилково, оскільки у відповіді прямо зазначено, що вказана сума була нарахована спадкодавцеві. Суд наголошує на тому, що сума, вказана у відповіді, вдвічі більше за виплачену позивачеві, що дозволяє дійти висновку про те, що вона була нарахована та повідомлена нотаріусу відповідно до документів про нарахування вказаних виплат. За таких обставин, слід дійти до висновку, що рішення, прийняте відповідачем 16 квітня 2016 року фактично виконане не було. Суд також звертає увагу на ту обставину, що відповідачем надано суду заяву ОСОБА_2 від 26 жовтня 2015 року, де висловлене прохання про проведення страхових виплат, після чого відповідачем було прийнято рішення про нарахування виплат. Суд зазначає, що суду не представлено даних про те, що рішення про припинення виплат від 16 квітня 2016 року було у будь-який спосіб доведено до ОСОБА_2 , внаслідок чого останній мав би можливість висловити свою незгоду/згоду з цим рішенням. Отже за таких обставин, зважаючи на наявність відповіді нотаріусу про суму нарахованих коштів, суд не приймає до уваги наведене рішення відповідача від 16 квітня 2016 року як доказ того, що кошти в сумі 116307 грн. 72 коп. не були нараховані ОСОБА_2 в повному обсязі за життя.
Крім того, відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
За наявності дійсного свідоцтва про право на спадщину, а також вищевкиладених обставин та відповідних ним доказів, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову, та стягує з відповідача на користь позивача недоплачені кошти в сумі 59102 грн. 84 коп.(116307 грн. 72 коп. - 57204 грн. 88 коп.)
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 264 - 265, 267, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по страховим виплатам - задовольнити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам в сумі 59102(п'ятдесят дев'ять тисяч сто дві) грн.. 84 коп., які залишилися недоотриманими після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, виданого державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори 28 листопада 2017 року, зареєстровано в реєстрі за № 900.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони по справі:
Позивач:
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач:
Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, ЄДРПОУ 4132523, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул.. Свободи, 5, е-mail ІНФОРМАЦІЯ_6.
Повний текст рішення суду складений 27 грудня 2019 року.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич