Справа № 265/5323/18
Провадження № 2/265/85/20
16 січня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Шиян В. В.,
за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
за участю:
представника позивача - Богач ОСОБА_2 С ОСОБА_3
18 червня 2018 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25 липня 2017 року № 7/20-1856 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15 серпня 2017 року, укладеного між Маріупольською міською радою Донецької області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної дялнки по АДРЕСА_1 , площею 0,0360 га та нормативною грошовою оцінкою 578354,40 гривень. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 25 липня 2017 року Маріупольською міською радою прийнято рішення № 7/20-1856 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », яким в тому числі затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0360 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення 15 серпня 2017 року укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Вважає, що зазначені рішення та договір оренди суперечать чинному законодавству України та підлягають визнанню незаконними та недійсними, оскільки порушена спеціальна процедура отримання громадянами у користування земельних ділянок. По-перше, ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради із відповідним клопотанням, передбаченим ч.2 ст. 123 Земельного Кодексу України, не зверталася, а міськрада, згідно з вимогами ч.3 ст. 123 не надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної дялінки площею 0,0360 га по АДРЕСА_1 . А ухвала Жовтневого суду міста Маріуполя від 10.12.2014 року при затвердження мирової угоди передбачає тільки розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а зобов'язань щодо виділення земельної дялнки в порушення встановленого законодавством процедури, вкахана ухвала не містить. Окрім того, Маріупольською міською радою всупереч ст.. 134 Земельного кодексу України, затверджено проект земелутрою щодо відведення земельної дялнки та надано в оренду вільну від забудови земельну ділянку з метою будівництва та обслуговування будівель торгівлі, без проведення земельних торгів.
20 березня 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ботман О.О., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, за наступних підстав. При наданні в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, Маріупольською міською радою не було порушено норми діючого законодавства. Так, відповідно до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.12.2014 року, Маріупольська міська рада вилучила у ОСОБА_1 одну земельну ділянку та надала їй замість цього спірну земельну ділянку. Отже, посилання позивача на те, що земельна ділянка АДРЕСА_1 , раніше нікому не надавалася та була вільною від забудови, а тому мала бути надана згідно вимог ст.. 134 Землеьного кодексу України шляхом проведення торгів, є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що в процесі розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки здійснюється і процес виділення земельної ділянки. У ОСОБА_1 не було необхідності звертатися до Маріупольської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка на підставі мирової угоди була вже надана, тому ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду від 17.05.2017 року. Крім того, керівник Маріуполсьької місцевої прокуратури № 2 Донецької області чітко не обгртунтовує, в чому саме полягає порушення, тобто які саме та чиї права порушує оскаржуване рішення Маріупольської міської ради № 7/20-1856 від 25.07.2017 року та договір оренди земельної ділянки від 15.08.2017 року. Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтерсів держави в суді.
Ухвалою суду від 28 грудня 2018 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 20 березня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 06 червня 2019 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року задоволено клопотання керівника Маріуполсьької місцевої прокуратури № 2 Донецької області: до набрання остаточним рішенням суду законної сили заборонено ОСОБА_1 та іншим особам розміщувати на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівлі торгівлі; Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області та управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Маріуполсьької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ; та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо об'єктів незавершеного будівництва та об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 .
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам розміщувати на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівлі торгівлі; заборони Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області та управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Маріуполсьької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ; та заборони суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо об'єктів незавершеного будівництва та об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 .
04 лютого 2019 року представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Ботман О.О., діючою на підставі договору про надання правової допомоги та на підставі ордеру, надане клопотання про відкладення розгляду справи, а 29 січня 2019 року нею же надане клопотання про надання для ознайомлення матеріалів справи та про продовження строку подання відзиву на позовну заяву.
29 березня 2019 року позивачем в сообі керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 надано відповідь на відзив.
18 квітня 2019 року представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Ботман О.О. надані заперечення щодо відповіді на відзив прокурора.
20 травня 2019 року представником відповідача Маріупольської міської ради та представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Ботман О.О. надані клопотання про відкладення судового засідання.
21 травня 2019 року надана заява представника позивача про відкладення судового засідання.
18 червня 2019 року до суду надійшла заява представника відповідача Маріупольської міської ради про відкладення судового засідання.
13 серпня 2019 року та 21 серпня 2019 року представником позивача надані заяви про відкладення судового засідання.
21 серпня 2019 року представниками відповідачів надіні заяви про відкладення судового засідання у зв'язку з неявкою прокурора.
24 жовтня 2019 року відповідачкою ОСОБА_1 надана заява про розгляд справи у її відсутності за участю її представника адвоката Ботман О.О.
16 січня 2020 року представник відповідача Маріупольської міської ради Каргін Є.С. подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Прокруор Маріупольської міської прокуратури № 2 прокуратури Донецької області - Богач О.М. заперечувала проти задоволення клопотання , оскільки на її думку у прокурора є всі підстави для звернення до суду.
Суд, вислухавши прокурора, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Маіруполя від 10.12.2014 року затверджено мирову угоди, укладену між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 , відповідно до умов якої: вилучено в землі запасу житлової громадської забудови ділянку площею 0,0021 га для розміщення та експлуатації кіоску за адресою: перехрестя АДРЕСА_2 , та дозволено ОСОБА_1 розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0360 га для розміщення та експлуатації торгових павільйонів за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 210-211).
Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 25 липня 2017 року № 7/20-1856 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », у тому числі затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0360 га з розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (розміщення та експлуатація торгівельних павільйонів) по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 (т.1 а.с. 164-165).
На підставі вищевказаного рішення міськради 15 серпня 2017 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,0360 га строком на 10 років (т.1 а.с. 190-195).
Ключовими правовими питаннями у справі є правомірність рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року № 7/20-1856 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 » та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Насамперед, потребує вирішення питання щодо підстав представництва та, відповідно, права прокурора на звернення до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.
Звернення до суду, прокурор обґрунтовував порушенням інтересів держави у сфері земельних відносин та посилаючись на частину 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке стосується питання відведення земельної ділянки.У позовній заяві прокурором зазначено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її структурні підрозділи - Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області та відділ ГУ у місті Маріуполі Держгеокадастру у Донецькій області, не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання незаконним (протиправним) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, якими земельні ділянки передаються у власність та користування, та визнання укладжених на їх підставі договорів оренди земельних ділянок недійсними.
Частиною 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом.
Відповідно до ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з'ясувати підстави представництва інтересів держави.
У постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
-2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до Положення про Державну служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 N 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до пункту 4 пп. 25- 1, пп.25-5 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль):
а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
- проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
-вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:
- приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Отже, забезпечення законності (дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю) на відповідній території є завданням саме Держгеокадастру.
Конституційний статус прокуратури не передбачає нагляду за законністю (загального нагляду).
У разі виявлення прокурором ознак, які свідчать про порушення закону, що зачіпає інтереси держави, прокурор звертається до відповідного територіального органу Держгеокадастру, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів, серед яких може бути і звернення до суду з позовом.
Якщо зазначений орган, котрий отримав звернення прокурора, протягом розумного строку не вживають відповідних заходів на захист інтересів держави, або здійснюють їх неналежно, прокурор, з'ясувавши причини та умови, що цьому сприяли, як виняток, може звернутися до суду на захист інтересів держави.
Оскільки прокурором не надано суду доказів звернення до Держгеокадастру з відповідним зверненням, підстави для представництва прокурором інтересів держави через відсутність органу, наділеного повноваженнями щодо оскаржень рішень органу місцевого самоврядування з питань відведення земельної ділянки комунальної власності, відсутні. Звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу - Держгеокадастру.
Встановивши відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, суд не вбачає підстав для розгляду справи по суті. Правомірність рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року № 7/20-1856, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірено за позовом належного позивача.
Відповідно до останнього речення ч. 4 ст. 56 ЦПК України невиконання прокурором вимог щодо надання позову до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У ст. 185 ЦПК України передбачено підстави для повернення позовної заяви, у тому разі й при відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України)
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходе до висновку про залишення позовної заяви Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, без розгляду.
Керуючись ч.4 ст. 56, ст.. 185, п.1ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.
Суддя Шиян В.В.