Справа №264/6607/19
Провадження №2/265/487/20
17 січня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Азаровій А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/6607/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_4 ,
відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 1/2 кв. АДРЕСА_1 , співвласником якої є в частці 1/2 її син, ОСОБА_2 . За вказаною адресою також зареєстровані ОСОБА_3 та її діти, ОСОБА_5 , 2010 р. н., та ОСОБА_6 , 2004 р. н. Натомість ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_3 не сплачують за комунальні платежі на вказану квартиру, внаслідок чого позивачка самотужки несе усі витрати по утриманню спірного житла. Так нею за період з березня 2018 по серпень 2019 року сплачено 3956,41 грн. за квартплату на користь ЖКП «Азовжитлокомплекс», 5335,68 грн. за централізоване опалення на користь ККП «Маріупольтепломережа», а також 2278,27 грн. за надання послуги з газопостачання на користь ТОВ «Азовгаз», а загалом вона сплатила за такі послуги 11570,36 грн. Тому вважала, що з відповідачів підлягає стягненню понесені нею витрати за житлово-комунальні послуги. На підставі наведеного просила суд стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат по сплаті житлово-комунальні послуги 4646,05 грн. та з ОСОБА_3 - 1708,70 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені нею позовні вимоги повністю підтримала, додавши, що просить суд стягнути з ОСОБА_2 витрати з опалення та квартплати в розмірі 1/2 частки таких витрат, що дорівнює 4646,05 грн. оскільки частка власності ОСОБА_2 у кв. АДРЕСА_1 становить саме 1/2. В свою чергу просила суд стягнути з ОСОБА_3 3/4 частки витрат з послуг по газопостачанню, оскільки нарахування на такі послуги здійснюються, виходячи з кількості зареєстрованих у квартир осіб, а оскільки в кв. АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та двоє її неповнолітніх дітей, тому остання повинна сплатити їй 1708,70 грн. При цьому позивачка не заперечувала, що більше року ані її син ОСОБА_2 , ані ОСОБА_5 в кв АДРЕСА_1 не мешкають. В той же час ОСОБА_3 та її діти не бажають добровільно знятись з реєстрації з вказаної адреси.
Представник ОСОБА_1 , яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_4 , підтримавши заявлені позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.
Відповідач, ОСОБА_2 , не визнаючи заявлені позовні вимоги, вказував, що він дійсно не мешкає разом із ОСОБА_3 та її дітьми у кв. АДРЕСА_1 через неприязні стосунки із ОСОБА_1 . Саме через не проживання у спірному житлі він перестав сплачувати за комунальні послуги за такою адресою. Просив відмовити у позові.
Відповідач ОСОБА_3 вказувала, що вона дійсно зареєстрована по АДРЕСА_3 , однак з травня 2018 року ані вона, ані її діти не мешкають у такій квартирі через неприязні стосунків із ОСОБА_1 . Тому через не проживання за місцем своєї реєстрації вона не сплачує за комунальні послуги.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного вмотивування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частки кожний кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 13 липня 2010 року, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 серпня 2010 року (а. с. 6, 7).
Також суд встановив, що за інформацією департаменту адміністративних послуг від 15 липня 2019 року по АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_3 , 1979 р. н., ОСОБА_5 , 2010 р. н., ОСОБА_6 , 2004 р. н., та ОСОБА_1 , 1952 р. н. (а. с. 8).
З наданих суду копій квитанцій з оплати послуг з централізованого опалення на користь ККП «Маріупольтепломережа» встановлено, що за період з березня 2018 року по серпень 2019 року споживачем ОСОБА_1 було сплачено 5335,68 грн. (а. с. 13-16).
Таким чином половина витрат з оплати послуг з централізованого опалення становить 2667,84 грн.
З наданих суду копій квитанцій з квартплати на користь ЖКП «Азовжитлокомплекс» встановлено, що за період з березня 2018 року по серпень 2019 року споживачем ОСОБА_1 було сплачено 3956,41 грн. (а. с. 22-30).
Таким чином половина витрат з квартплати становить 1978,21 грн.
З наданих суду копій квитанцій з оплати послуг з газопостачання на користь ТОВ «Азовгаз» встановлено, що за період з березня 2018 року по березень 2019 року споживачем ОСОБА_1 було сплачено 2278,27 грн. (а. с. 17-21).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції до 1 травня 2019 року) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції до 1 травня 2019 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
За п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції до 1 травня 2019 року) споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
На підставі ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції до 1 травня 2019 року) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
В свою чергу за п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що набув чинності та введений в дію з 1 травня 2019 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Також за п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що набув чинності та введений в дію з 1 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що набув чинності та введений в дію з 1 травня 2019 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
З аналізу наведених норм права слідує, що стягнення витрат по сплаті комунальних послуг можливе лише з власників житла, якщо таке житло перебуває у приватній власної фізичних осіб, саме з якими, чи від імені яких укладаються договори з надання житлово-комунальних послуг їх надавачами, за відсутності згоди власника на укладення такого договору із іншою особою замість такого власника.
Суд при цьому зауважує, що відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
За ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому за ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
На підставі ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Аналізуючи перелічені норми, суд звертає увагу на те, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, не зважаючи на своє місце проживання, а також на те, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками виключно за їх згодою.
При цьому за ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Тобто ОСОБА_2 , як співвласник нерухомості, зобов'язаний нести витрати по оплаті 1/2 вартості житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_3 .
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
За ч. 1 ст. 524 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином суд встановив, що до ОСОБА_1 , яка фактично сплатила 1/2 частку боргу ОСОБА_2 з витрат на опалення та квартирної плати, перейшло право вимагати у ОСОБА_2 повернення їй таких витрат з опалення в сумі 2667,84 грн. та витрат з квартплати в сумі 1978,21 грн., що загалом дорівнює 4646,05 грн.
На підставі викладеного заявлені вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є такими, що підлягають задоволенню.
В той же час вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо стягнення з останньої на користь позивачки 1708,70 грн. не підлягають задоволенню, через те, що згоди іншого співвласника кв. АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , на це не має, договір на послуги з газопостачання, укладений із ОСОБА_3 за цією адресою не був, та й доказів того, що відповідачка користувалася послугами у спірний період суду також не було надано.
Суд зауважує, що само по собі нарахування з оплати газопостачання за кількістю зареєстрованих осіб за певною адресою, не свідчить про обов'язок таких осіб нести витрати по сплаті таких послуг, в разі їх не проживання в такому житловому приміщенні та за домовленістю із власником такого житла.
Враховуючи, що ОСОБА_2 , як співвласник кв. АДРЕСА_1 , заперечував проти стягнення витрат з газопостачання із зареєстрованої по такій адресі ОСОБА_3 , то на підставі ст. 358, 360 ЦК України такі витрати повинні нести безпосередньо співвласники такого житла відповідно їх часток у праві спільної часткової власності.
На підставі ст. 141 ЦПК з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн., що дорівнює половині від задоволених судом та адресованих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог ОСОБА_1 , звільненої від сплати такого збору судом при поданні такої позовної заяви.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265, 280, 281, 285 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі 4646,05 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 20 січня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає в АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_3 .
Суддя