Копія: Справа № 2-22-2009 р.
20 листопада 2009 р. Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого Роступицького М.А.
при секретарі Самілик Н.М.
представника відповідача - Юхта Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі міського типу Липова Долина Сумської області справу за позовом ОСОБА_3 до Недригайлівської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Позивач ОСОБА_3 обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Наказом від 02.09.2002 року по Недригайлівській районній центральній лікарні він прийнятий на роботу лікарем отоларингологом ЦРЛ, де і працював весь час.
Наказом № 63 від 03.03.2008 року по Недригайлівській ЦРЛ його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Наказом № 150 від 02.08.2008 року, його повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності і знову оголошено догану.
Вважаючи вказані стягнення протиправними він оскаржив їх до суду і прохав скасувати, як незаконні.
Під час розгляду його позовів у суді, 07.10.2008 року, наказом № 66-«к» по Недригайлівській ЦРЛ, його було звільнено з займаної посади за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та за винесені дві догани. Не погоджуючись з такими діями посадових осіб, він 14.10.2008 року оскаржив даний наказ до суду. У період знаходження його останнього позову у провадженні суду, два попередні його позови про скасування наказів від 03.03.2008 року та від 02.08.2008 року були судом розглянуті і ці накази про накладення на нього дисциплінарного стягнення було скасовано.
Таким чином, виходячи з того, що після скасування судом наказів, а також недоведеності з його боку третього порушення трудової дисципліни 08.09.2008 року, про що йшлася мова напередодні його звільнення, підстав для цього звільнення не мається. За таких обставин позивач прохає поновити його на попередній роботі у якості загального отоларинголога Недригайлівської ЦРЛ та стягнути з ЦРЛ на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення, тобто з 07.10.2008 року по день розгляду справи, тобто по 19.11.2009 року. Окрім того, позивач, у зв'язку з тим, що його незаконне звільнення потягло за собою глибокі душевні страждання, розлад здоров'я, втрату часу та сталого способу життя, оскільки він вимушений був покинути місце проживання і виїхати в інший район області, докладати певних зусиль для пошуку роботи, прохає стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.
Законний представник відповідача - Юхта Ю.М. позов у частині поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу визнала.
В частині стягнення моральної шкоди позов не визнала, пояснивши, що особа, по вині якої незаконно звільнений з роботи позивач, тобто - головний лікар ЦРЛ, на своїй посаді більше не працює, а отже дана моральна шкода не може бути стягнута з ЦРЛ.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні докази суд вважає, що позов в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул підлягає задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Так, судом встановлено, що з 02.09.2002 року позивач працював на посаді лікаря - отоларинголога Недригайліської ЦРЛ.
Також судом встановлено, що наказом № 66-к від 07.10.2008 року ОСОБА_3 звільнений за ст. 40 п. 3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, з підстав систематичного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, дві догани.
Сторонами не заперечуються і судом встановлено, що два накладені на позивача стягнення у вигляді доган, що мали місце 03.03.2008 року та 02.08.2008 року рішенням апеляційної інстанції від 24.06.2009 року та рішенням Липоводолинського суду від 15.09.2008 року скасовано як незаконні. Дані рішення набули законної сили.
Стаття 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України, по якій звільнено з роботи позивача, передбачає таке звільнення працівника у разі систематичного невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з незаконності застосування відносно позивача ОСОБА_3 двох стягнень, що передували звільненню його з роботи, слід вважати таке його звільнення необґрунтованим і незаконним.
Статтею 235 ч. 1 КЗпП України передбачено поновлення працівника на попередній роботі у разі його звільнення без законної підстави.
Щодо обґрунтованості чи необґрунтованості третього порушення з боку позивача, що мало місце 08.09.2008 року і яке він також оспорює, суд вважає, що факт даного порушення ОСОБА_3 нічим не доведено, відповідного акту про це порушення або ж наказу про накладення стягнення на ОСОБА_3 за це порушення відповідачем не надано і законний представник відповідача по справі не наполягає на тому, що дане порушення мало місце.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на робіт, одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш ніж за 1 рік. Понад 1 рік така виплата можлива у разі, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника.
Як встановлено судом, незаконне звільнення позивача з займаної посади мало місце 07.10.2008 року. Таким чином на день розгляду справи періодом вимушеного прогулу слід вважати 1 рік 12 днів. Виходячи з середньомісячного заробітку позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, а саме - 971 грн. 59 коп., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто сума, яка підлягає виплаті за вимушений прогул за 1 рік 12 днів становить 12047 грн. 72 коп.
Що стосується вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд приходить до наступного.
Так, статтею 237-1 КЗпП України дійсно передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Обгрунтовуючи факт спричинення йому моральної шкоди та розмірів цієї шкоди позивач посилається на те, що внаслідок незаконного звільнення його здоров'ю завдана шкода внаслідок довготривалого стресового стану, загострення хвороби шлунково - кишкового тракту, зірвана можливість поліпшити здоров'я у тарифній відпустці, яку він планував на місяць, у який його звільнено. Окрім того він вимушений відшукувати додаткові кошти та витрачати особистий час для нормалізації сталого способу життя. При цьому позивачем надано висновок ВКК про наявність розладу адаптації F-43,2, а також консультативні висновки спеціалістів щодо необхідності проходження стаціонарного лікування у неврологічному відділенні. Разом з тим, даних про те, чи проходив таке лікування позивачем не надано. Не надано також і доказів про причинний зв'язок між звільненням з роботи та наслідками у вигляді певних захворювань. За таких обставин слід вважати розмір заявленої моральної шкоди значно завищеним. Разом з тим, враховуючи незаконність звільнення позивача з посади, суд не заперечує про наслідки у вигляді можливих нервових стресів позивача, душевних переживань та моральних страждань внаслідок порушеного права.
Не заперечує суд і факту порушення сталого образу життя позивача після звільнення, необхідності відшукування додаткових зусиль для нормалізації цього звичного життя, витрат часу та коштів для доведення порушеного його законних прав відповідачем. Цю моральну шкоду суд оцінює у 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60,212-215 ЦПК, ст.ст. 232, 235,237-1 КЗпП України
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовільнити частково.
Поновити ОСОБА_3 на попередній посаді загального отоларинголога Недригайлівської центральної районної лікарні Сумської області.
Стягнути з Недригайлівської центральної районної лікарні на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 07.10.2008 року по 19.11.2009 року у сумі 12047 ( дванадцять тисяч сорок сім) грн. 72 коп., а також моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В силу ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за 1 місяць у сумі 971 грн. 59 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно
Голова суду: М.А. Роступицький