Справа № 263/15759/19
Провадження № 2-а/241/50/2020
17 січня 2020 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя в справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Дядюри Олександра Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, третя особа: Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, в особі Рябко Ірини Валеріївни,
22.10.2019 до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Дядюри Олександра Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, в особі Рябко Ірини Валеріївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, мотивований тим, що 10.10.2019 року відповідачем винесено стосовно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у постанові відповідач стверджує, що позивачем порушено п.12.4 ПДР. Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі. Окрім того, позивач вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням прав позивача та правових гарантій, оскільки постанову винесено « на місці вчинення» (прямо на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби-то, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та фізичної можливості скористатись своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема подавати докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою, тощо. Крім того, не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би, ніякого пояснення відповідачем не відбувалось. У оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. На підставі вищевикладеного просить постанову серії ЕАК № 1606394 від 10.10.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою судді від 24.10.2019 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, допущених нам при поданні даного позову до суду.
Ухвалою судді від 05.11.2019 року даний позов повторно було залишено без руху.
Відповідно до ухвали судді від 18.11.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.
28.11.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на дану позовну заяву та клопотання про розгляд позову у загально позовному провадженні.
Ухвалою суду від 05.12.2019 року клопотання представника відповідача було задоволено та призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
11.12.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив та було відкладено підготовче судове засідання.
17.12.2019 року ухвалою суду було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в особі Рябко Ірини Валеріївни.
Ухвалою суду 20.12.2019 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позові, та просив його задовольнити. У судове засідання призначене на 17.01.2020 року надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзові. У судове засідання призначене на 17.01.2020 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, надав суду візвив на позов, аналогічний відзову відповідача.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши зміст відзиву та відповіді на відзив, дослідивши всі наявні у справі докази, суд прийшов до таких висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами ч. 3 вказаної вище статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що сержантом поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області ДядюроюО.О. 25 лютого 2019 року щодо позивача ОСОБА_1 була винесена оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1606394 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що поліцейський 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Дядюра О.О., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 10.10.2019 року о 09 год. 0:43 хв. Знаходячсь біля адреси: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 8А, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 81 км/год., перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 31 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху т.з. TrucamКті 2/0 ТС 000587, Так, згідно п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
З цього приводу суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про метрологію», результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Згідно ч.1.2 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Судом встановлено, що відповідачем та представником третьої особи надано до відзову копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13729, виданого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 21 грудня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № СТ000587, є придатним до застосування, проте як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1606394 швидкість автомобіля вимірювалась приладом TrucamКті 2/0 ТС 000587, свідоцтва про повірку якого суду не було надано.
Як вбачається з оглянутого у судовому засіданні диску вбачається, що технічним приладом було встановлено перевищення швидкості транспортного засобу Фольтсваген, державний номерний знак НОМЕР_1 , 10.10.2019 року о 09:09:14, проте у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1606394 вказаний інший час: 09:09:43, що не було спростовано сторонами у судовому засіданні.
Суд критично ставиться до посилань позивача як підставу для задоволення позову не складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки ч.3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, в тексті даного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.
З огляду на викладене, вбачається, що розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому доводи позивача в цій частині є неспроможними та такими, що не відповідають діючому законодавству.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення.
Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18.
Отже, судом не встановлено обставин, які б достеменно підтверджували вчинення позивачем порушення вимог п. 12.4 ПДР України.
Крім того, суд зазначає, що належних доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за 1 ст.122 КУпАП під час розгляду справи відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст.77 КАС України, суду не надано. Сам факт правопорушення позивачем правил дорожнього руху, належними та допустимими доказами не підтверджено.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що наявні підстави для скасування постанови серії ЕАК № 1606394 від 10.10.2019 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за ч. 1 ст.122 КУпАП України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Дядюри Олександра Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, третя особа: Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, в особі Рябко Ірини Валеріївни, - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАК № 1606394 від 10.10.2019 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за ч. 1 ст.122 КУпАП України.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.Хараджа