Справа № 2-6429/2010
Провадження № 4-с/219/6/2020
13.01.2020 року
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Єлісеєвої С.Є., представника скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В., скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна боржника,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області в інтересах ОСОБА_2 із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2019 року та постанови про арешт майна боржника від 04.11.2019 року за виконавчим провадженням ВП № 60494682 стосовно ОСОБА_2 та просить скасувати вказані постанови. В обґрунтування скарги зазначив, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження не за містом проживання боржника ОСОБА_2 , після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав скаргу та наполягав на її задоволенні. Крім того, додатково зазначив, що приватним виконавцем безпідставно відкрито виконавче провадження про стягнення 3000 доларів США, тоді як у виконавчому листі загальна сума боргу складає 306 589, 09 доларів США та судовий збір у розмірі 3654 гривні. Також, приватним виконавцем в порушення законодавства не винесено окрему постанову про стягнення винагороди у розмірі 300 доларів США.
Приватний виконавець Григорчук П.В. в судове засідання не з'явився, надав відзив на скаргу ОСОБА_2 , у якому зазначив, що відкриваючи виконавче провадження діяв у межах законодавства України, виконавче провадження відкрито у межах строків пред'явлення виконавчого листа до виконання за заявою стягувача, та в межах виконавчого округу. Просить відмовити в задоволенні скарги.
Представник стягувача Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» в судове засідання не з'явився та надав відзив на скаргу, в якому зазначив, що приватним виконавцем Григорчуком П.В. на підставі заяви стягувача та доданого виконавчого листа №2-6429/2010 відкрито виконавче провадження №60494448 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 3000 доларів США. Відкривши виконавче провадження приватний виконавець, у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», виніс постанову від 04.11.2019 про арешт майна боржника. Вважає скаргу безпідставною та просить відмовити у її задоволенні.
Дослідивши скаргу та матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції», 19.03.1997, § 40).
Питання щодо законності дій приватного виконавця, під час виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2015.
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім встановлених у частині 2 цієї статті.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13).
Судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду від 08.07.2015 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто на користь Публічного Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829 заборгованості за кредитним договором в сумі 306589,09 доларів США, яке набуло законної сили 04.08.2015 року.
На підставі вказаного рішення суду та заяви ПАТ «ПУМБ» від 12.08.2015 стягувачу 19.08.2015 видано виконавчий лист №2-6429/2010. Строк пред'явлення до виконання до 04.08.2016.
З виконавчого листа, вбачається, що його вперше повернуто 31.05.2016 року за постановою про повернення виконавчого документа.
Стягувачем повторно подано заяву про примусове виконання рішення та постановою державного виконавця від 16.06.2016 відкрито виконавче провадження.
Вдруге виконавчий документ повернуто 18.09.2019 року на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Державним виконавцем винесено відповідну постанову.
30.10.2019 року стягувач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до приватного виконавця Григорчука П.В. із заявою про примусове виконання рішення, на виконання якого видано виконавчий лист № 2-6429/2010, просив розпочати примусове виконання рішення та під час відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника (п.2,4 ст.56 Закону); здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника (п.8 ч.3 ст.18 Закону).
04.11.2019 року керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника за виконавчим провадженням ВП № 60494448.
Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу (ч. 1 ст. 19 вказаного Закону).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Приватний виконавець Григорчук П.В. діє у межах виконавчого округу Донецької області, що встановлено із посвідчення №0340.
Відповідно до адміністративно-територіального устрою Донецької області, с. Резніківка Бахмутського району, місце реєстрації боржника, є одним із населених пунктів Донецької області, а тому є частиною виконавчого округу Донецької області.
Суду не надано доказів проживання ОСОБА_2 в іншій, ніж в Донецькій області.
Отже, дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 2-6429/2010 є законними.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. ч. 1 ст. 26).
Слід зазначити, що частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені виключні підстави повернення стягувачу виконавчого документу, а саме:
- рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання),
- пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання,
- боржника визнано банкрутом,
- Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника,
- юридичну особу - боржника припинено,
- виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 вказаного Закону, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону,
- виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим,
- виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем,
- виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Як встановлено судом, виконавчий лист № 2-6429/2010 відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 вказаного Закону.
Слід звернути увагу на те, що визначення суми боргу стягувачем у заяві про прийняття виконавчого документа меншої ніж та, що зазначена у виконавчому документі, не є підставою для повернення виконавчого документу.
Стосовно строків звернення виконавчого документа до виконання слід зазначити наступне
Згідно ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату набранням рішення 2-6429/2010 законної сили) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Згідно п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та Перехідні положення виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Як вбачається з виконавчого листа №2-6429/2010, документів виконавчого провадження №51449717: постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2016, постанови про повернення виконавчого документа від 18.09.2019, що строк пред'явлення вказаного виконавчого документу не закінчився, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно стягнення винагороди приватного виконавця слід зазначити наступне.
Відповідно до 8. Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Отже, на думку суду, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження, винагороди приватного виконавця, не порушенням зазначеного законодавства.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України, яка кореспондується зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що винесені приватним виконавцем 04.11.2019 року постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60494448 відповідають закону, прийняті в межах повноважень приватного виконавця, право боржника при цьому не порушено, а зазначені заявником у скарзі підстави не знайшли підтвердження під час розгляду скарги, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд,
ухвалив:
в задоволенні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання пр отиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В., скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна боржника - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 17 січня 2019 року.
Суддя О.В. Любчик