Справа № 712/9476/19
Провадження № 2/712/203/20
17 січня 2020 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів, посилаючись на те, що відповідно до наказу від 09 серпня 2018 року Придніпровського районного суду м. Черкаси з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19 липня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.
22 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, від вказаного шлюбу вони мають дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом від 19 березня 2019 року Придніпровського районного суду м. Черкаси з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання їхньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 21 лютого 2019 року, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2019 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 лютого 2019 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_5 , трирічного віку.
Розмір аліментів, який на теперішній час стягується з ОСОБА_1 , приводить його у скрутне матеріальне становище. Утримувані аліменти становлять 2/3 його заробітку.
Просить зменшити розмір аліментів, що стягуються за наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходу позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог. Надали суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, при вирішенні даної справи мають бути враховані наступні обставини.
Позивач зазначає про скрутне матеріальне становище і про значний розмір аліментів. Проте він не надав до суду довідку про розмір своїх доходів за місяць. А тому немає жодних підстав вважати, що сплата аліментів приводить його у скрутне матеріальне становище, оскільки на даний час неможливо встановити рівень його щомісячного прибутку.
Позивач вказує, що з нього стягуються аліменти на утримання його ще однієї доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частина доходу (заробітку) за місяць. При чому постановлений судовий наказ про визначення розміру аліментів позивач не оскаржував, тобто він погодився на другу дитину платити зазначений розмір аліментів.
Тобто на даний час позивач сплачує аліменти на утримання двох своїх доньок в однаковому розмірі по 1/4 частини доходу за місяць.
І це нормально, оскільки всі діти мають рівні права, в тому числі і право на утримання. І якби в нього були б ще діти - він мав би як батько утримувати їх усіх. Адже це його обов'язок.
На даний час позивач хоче зменшити аліменти, які він сплачує на утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , якій на даний час 8 років. Це несправедливо. Їхня донька нічим не гірша за його другу дитину. Більше того, його другій доньці на даний час лише 1 рік. А тому на її утримання потрібно менше коштів. Навіть прожитковий мінімум для дитини 1 року значно менший, ніж для дитини 8 років.
Позивач, який на даний час сплачує однаковий розмір аліментів на обох доньок, хоче зменшити аліменти на утримання лише нашої доньки ОСОБА_3 , що порушує її права.
Їхня донька потребує значних матеріальних витрат і вона самостійно не здатна їх нести. Діана перебуває під наглядом амбулаторії №1 КНП «Перший Черкаський міський центр медико-санітарної допомоги» з її народження. З 2015 року дитина перебуває на обліку як тривалохворіюча на гострі респіраторні захворювання. Для профілактики захворювань рекомендовано проходити 2 рази на рік курси загальнозміцнючої терапії, вітамінотерапії, санітарно-курортне лікування, щеплення, що підтверджується листом № 2426 від 29.10.2019 року.
Тобто, 2 рази на рік їхня дитина оздоровлюється у санаторіях, які є платними. І вона несе значні витрати, аби відправити дитину до санаторію та лікувати. Відповідач додатково ніколи на це коштів не надав.
Таким чином, за таких обставин неможливо зменшити розмір аліментів на утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , оскільки тоді не вистачатиме грошей для її лікування та оздоровлення.
Через дії позивача вона була змушена взяти кредит, який досі сплачує. Так коли вони з позивачем у 2016 році розлучилися, то він не надавав їй коштів на утримання дитини, а тому вона з дитиною залишилися майже без засобів для існування. Тоді донька пішла на навчання в 1 клас і вона вимушена була взяти кредит в банку для того, щоб зібрати дитину до школи та взагалі прожити.
Ці кредити вона досі виплачує, що підтверджується виписками з банку. А тому на даний час вона має утримувати себе, дитину, ще й виплачувати кредит. Його рівня доходу на це не вистачає. А тому якщо зменшити аліменти, дитина буде обмежена в якісному лікуванні, харчуванні, оздоровленні. Це неприпустимо. Вона має право на належний рівень життя та розвиток.
На даний час вона і позивач несуть рівні обов'язки щодо утримання дитини. Так позивач сплачує відповідний розмір аліментів і таку ж саму суму на утримання дитини щомісячно витрачає і вона. Оскільки батьки повинні рівноцінно утримувати дитину.
У випадку, якщо зменшити розмір аліментів на дитину, що сплачуються позивачем, вона повинна буде збільшити суму грошей, які на утримання дитини витрачає. Оскільки на даний час загальної суми ледве вистачає на місяць, аби забезпечити доньку необхідним. Проте у неї немає можливості збільшити витрати на дитину із власного доходу.
Вона працює викладачем в Черкаській медичній академії. Отримує заробітну плату в розмірі 5-6 тисяч гривень. На утримання дитини щомісячно витрачає зі свого доходу приблизно 3-4 тис. гривень. Тобто грошей, які отримує, вистачає тільки на часткове утримання доньки і мінімальне забезпечення своїх потреб. А їй ще ж необхідно сплачувати комунальні послуги, за які на даний час вже є заборгованість, оскільки просто не вистачає грошей.
Їхня донька додатково відвідує репетитора з англійської мови та спортивний гурток таеквон-до. Ці гуртки є платними і кожного місяця вона сплачує за них. Від яких їм просто прийдеться відмовитися, якщо аліменти будуть зменшенні.
Таким чином, вона не в змозі виділяти більшу суму зі свого доходу на утримання доньки, а отже зменшувати розмір аліментів, що сплачує позивач ні в якому разі неможна і на це немає жодних підстав. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати матеріальне становище обох з батьків.
Вважає, що позивач не надав жодного доказу на те, що його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти в призначеному розмірі.
Отже, позивач не може сплачувати на одну дитину аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, а на іншу в меншому розмірі 1/6 частини доходу. Обидві дитини - його рідні доньки. І він повинен утримувати та піклуватися про них однаково. Тому зменшення розміру аліментів на утримання їхньої доньки становитиме порушення її прав на належний рівень життя.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
09 серпня 2018 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19 липня 2018 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття.
22 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб.
Від вказаного шлюбу вони мають дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19 березня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 21 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 лютого 2019 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно із ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язано їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
З даного приводу Верховний суд України висловив свою правову позицію у постанові від 05 лютого 2014 року по справі № 6-143цс13, в якій вказав: з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Судом встановлено, що позивач відповідно до рішення суду та судових наказів сплачує аліменти у розмірі 2/3 частини всіх видів заробітку, що перевищує 50% від його заробітної плати.
В судовому засіданні відповідач зазначила, що їхня донька Діана перебуває під наглядом амбулаторії №1 КНП «Перший Черкаський міський центр медико-санітарної допомоги» та потребує оздоровлення 3 рази на рік. Крім того, донька додатково відвідує репетитора з англійської мови та спортивний гурток, за що нею сплачуються кошти.
На думку суду, вказані вище обставини не є підставою для відмови у задоволенні даного позову, оскільки за своєю природою витрати, пов'язані з хворобою дитини, розвитком здібностей дитини є додатковими витратами, порядок стягнення та визначення розміру цих витрат врегульовано ст. 185 СК України. За наявності підстав визначених ст. 185 СК України, відповідач не позбавлена можливості звернутися з відповідним позовом до позивача.
Письмові пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які додані позивачем, суд не бере до уваги, оскільки позивачем не заявлялося клопотання про виклик та допит їх в якості свідків.
Крім того, зазначені письмові пояснення не завірені належним чином.
Крім того, в судовому засіданні відповідач та її представник не заперечували про сплату позивачем внесків за спортивну групу та за відвідування центру інтелектно-естетичного розвитку дитини «Індиго», однак ці кошти позивач сплачував до винесення рішення про стягнення аліментів. Дані факти підтверджуються ксерокопіями квитанцій, наданими позивачем, та приєднані до матеріалів справи.
Позивач посилається на те, що у нього після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , змінився сімейний стан, він одружився, та від шлюбу у нього народилася донька. На утримання дружини та доньки він сплачує аліменти.
Суд вважає вказані обставини обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються належними доказами.
Зміна сімейного стану позивача, в контексті до ст. 192 СК України, є підставою для зменшення аліментів, які стягуються з позивача відповідно до судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2018 року.
Задовольняючи позов, суд виходить також з того, що законодавцем для зміни розміру аліментів закладено дві різні підстави «зміни матеріального» або «зміни сімейного» стану платника або одержувача аліментів, а тому навіть за наявності лише однієї з вищезазначених підстав, розмір аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів може бути змінений, незалежно від існуючої заборгованості по ним у платника аліментів.
Згідно із п. 23 Постанови № 3 Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Обов'язок з утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків. У СК України ідея юридичної рівності учасників сімейних відносин знайшла яскраве втілення в різних аспектах. Зокрема у ньому послідовно провадиться принцип рівності прав й обов'язків матері й батька з утримання дитини.
Враховуючи те, що обов'язок утримання дітей покладається в рівній мірі на обох батьків, однак враховуючи реальну можливість позивача у їх сплаті, а також фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зміни розміру стягуваних аліментів підлягають до задоволення, а саме зміні розміру аліментів, що стягуються за наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходу позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду сплата аліментів у такому розмірі не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України. При цьому діти сторін будуть захищеними та будуть отримувати належне утримання від батька в однаковому обсязі, що гарантовано як нормами національного так і норами міжнародного законодавства.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 185, 192 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів - задоволити.
Змінити розмір аліментів, що стягуються за наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2018 року (справа № 711/5939/18) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Черкаської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий:
Повний текст рішення виготовлений 20 січня 2020 року.