Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/467/19
Номер провадження2-др/711/2/20
8 січня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.,
при секретарі Бузун Л.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
встановив:
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
15 липня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було винесено рішення, яким було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики від 11 квітня 2017 року в сумі 30000 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17 травня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Драченко В.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 витрати понесені нею на професійну правничу допомогу в сумі 5000грн.
Заяву обґрунтовує тим, що у відзиві на позовну заяву сторона ОСОБА_3 заявила, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. в ході розгляду вказаного спору в Придніпровському районному суді міста Черкаси.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Вирішуючи питання про такий розподіл, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема:встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відповідно до ст. 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 137 ЦПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно Акту виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги № 87-03 від 16 липня 2019 року ОСОБА_3 надано юридичних послуг, на які було витрачено 545 хвилин, за що нею сплачено 5000 грн.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Драченко В.В. заяву про ухвалення додаткового судового рішення підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на те, що в наданому представником відповідача ОСОБА_3 відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 останнім повідомлялось суду, на підставі ст.ст. 134, 137 ЦПК України, що в ході розгляду позовної заяви ОСОБА_3 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн.. Відповідачем ОСОБА_3 дійсно понесено зазначені витрати на сплату гонорару адвокату, що підтверджується наданими суду доказами разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви.
Заслухавши думку учасників розгляду справи, дослідивши надані суду докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2, 3, 5ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 11 квітня 2017 року в сумі 30000 доларів США.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 15 липня 2019 року залишено без змін.
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 п. 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу рішенням суду від 15 липня 2019 року не вирішувалося у зв'язку з тим, що під час розгляду справи, до закінчення судових дебатів, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Драченко В.В. звернувся до суду з усною заявою, в якій просив суд вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог в порядку ст. ст. 141, 246 ЦПК України.
Також, звертаючись із клопотанням про розподіл судових витрат після розгляду справи судом, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Драченко В.В. посилається на норми ч. 8 ст. 141 ЦПК України, вказуючи, що згідно до вимог даної статті ним зроблено заяву до закінчення судових дебатів про надання доказів про розмір судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку із розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення постанови суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо згідно пункту 3 судом не вирішено питання про судові витрати.
Розглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції перевіряв законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вивчав та перевіряв доводи та вимоги апеляційної скарги, і за наслідками апеляційного розгляду прийняв постанову, якою залишив оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, тому відповідно до вимог процесуального закону не змінював розмір судових витрат.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання розподілу судових витрат, а скаржником рішення суду в частині щодо питання про розподіл та стягнення судових витрат не оскаржувалось, то на даний час у суду наявні підстави для ухвалення додаткового рішення суду в частині судових витрат за вказаних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України вказано, що разом з першою заявою по суті кожна сторона подає до суду попередній( орієнтований ) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла, і які вона очікує понести, у зв'язку із розглядом справи.
Із наявних матеріалів справи (відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Драченка В.В. від 15 березня 2019 року) вбачається, що стороною відповідача у справі зазначалося, на підставі ст. 134, 137 ЦПК України, до закінчення розгляду справи судом про очікування витрат на професійну правову допомогу в сумі 5000 грн.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Крім того, п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Із доданих до клопотання про розподіл судових витрат від 17 липня 2019 року додатків, поданих через канцелярію суду, вбачається, що адвокатом Драченко В.В. додається рахунок на оплату № 87-03 від 16 липня 2019 року на суму 5000 гривень, акт про виконання робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №87-03 від 16 липня 2019 року, підписаного сторонами відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом, що витрачено 545 хвилин на надані послуги протягом періоду з 11 березня 2019 року до 15 липня 2019 року у розмірі вартості послуг 5000 гривень. Також до клопотання надано дублікат чеку від 16 липня 2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 сплатила гонорар за юридичні послуги, згідно рахунку та акту виконаних робіт №83-03 від 16 липня 2019 року в сумі 5000 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: згідно п. 3 - поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо ; згідно п. 4 - дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Із аналізу вищевказаних норм процесуального закону слід дійти висновку, що вирішення питання розподілу судових витрат судом має вирішуватись з врахуванням обставин справи, поведінки сторін під час розгляду справи, позицію сторін щодо врегулювання спору та вимог закону щодо питання стягнення судових витрат на користь однієї сторони з іншої за результатами розгляду справи.
Отже, приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , рішення суду залишено без змін в апеляційному порядку, та згідно до вимог закону є таким що набрало законної сили 26 вересня 2019 року, суд приходить до висновку, що клопотання адвоката Драченка В.В. про стягнення судових витрат у розмірі 5000 гривень із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за надання професійної правничої допомоги в сумі 5000грн. підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд
вирішив
Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_2 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складено 14 січня 2020року.
Головуючий: Р. В. Демчик