Справа №: 398/4213/19
провадження №: 2/398/2191/19
Іменем України
"20" січня 2020 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що згідно рішення Олександрійськогго міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.02.2009 року №599 вона набула право власності на будинок АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровані її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також невістка ОСОБА_3 . З вересня 2018 року син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_3 виїхали проживати до Російської Федерації, де проживають і зараз, дана обставина суттєво впливає на її право вільно розпоряджатись та користуватись належним майном.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час, місце і дату судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, до суду повернулися конверти з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення», тому враховуючи приписи ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Враховуючи викладене, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).
Відповідно до ст.ст.150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру (будинок), мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Таким чином, судом встановлено, що відповідачі не є власниками зазначеної квартири, є членом сім'ї позивача, зареєстрований за вказаною адресою, але з 2015 року не проживають за адресою реєстрації.
Як розтлумачив Пленум Верховного Суду України, у абз. 1 п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно з ст. 72 Житлового кодексу визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За наведених обставин, відповідач на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 Житлового кодексу, як такий, що був відсутній за місцем реєстрації понад встановлені строки, підлягає визнанню таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в судовому порядку.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.02.2009 року справа №2-789-09, зареєстрованим в Олександрійському комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації за №1027/119с.221 від 06.04.2009 року.
З довідки №760 голови квартального комітету №26 від 02.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члени сім'ї власника зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту від 24.12.2019 року, складеного головою квартального комітету Медведенко Л.А., у присутності сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 фактично не проживають.
Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Отже, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без поважних причин не проживають в будинку АДРЕСА_1 , можливість збереження жилого приміщення за відповідачами судом не встановлено, тому суд вважає, що реєстрація відповідачів в квартирі за вищевказаною адресою фактично перешкоджає позивачу в реалізації її прав власника жилого приміщення, яке підлягає відновленню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 264, 265, 280- 282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий) таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий) такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Коліуш Г.В.