16.01.2020 Провадження №2/389/676/19
ЄУН 389/2841/19
(заочне)
16 січня 2020 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Ябчик Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Чуканової О.А.,
позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Знам'янка Кіровоградської області за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
приміщенням, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просять визнати останню такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Вимоги мотивовані тим, що позивачі є співвласниками житлової квартири АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають у власності по 1/6 частці вказаної квартири на підставі свідоцтва НОМЕР_5 про право приватної власності на квартиру від 28 грудня 1998 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації міської ради від 17 грудня 1998 року №158р. ОСОБА_1 , володіє 1/6 часткою вказаної житлової квартири па підставі свідоцтва НОМЕР_5 про право приватної власності на квартиру від 28 грудня 1998 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації міської ради від 17 грудня 1998 року №158р. та ще 1/6 часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Співвласниками даної квартири на підставі свідоцтва про право приватної власності на квартиру від 28 грудня 1998 року також є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (родина позивача ОСОБА_3 ). Фактично у цій квартирі проживає позивач ОСОБА_1 , його неповнолітня дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивач ОСОБА_2 .
Таким чином, з 1998 року позивачі безперервно володіють вказаним житловим приміщенням - фактично в ньому проживають, підтримують у належному санітарно- технічному стані, сплачують платежі за комунальні послуги. На даний час, коли виникла потреба отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, постало питання про те, що за вказаною адресою зареєстрована, але фактично не проживає вже понад два роки відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згода на реєстрацію відповідача була надана позивачем ОСОБА_1 на прохання відповідача, оскільки на той час вони проживали однією родиною. Але в літку 2017 року відповідач сама, за власною волею та без примусу полишила приміщення квартири, і з того часу, проживає за іншими, невідомими їм адресами, квартирою за місцем реєстрації взагалі не користується. Рішенням суду від 11 березня 2019 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано. Так як місце проживання відповідача та контактні дані їм не відомі, у позасудовому порядку вони позбавлені можливості зняти її з реєстрації в зв'язку з чим змушені звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою від 09 жовтня 2019 року даний позов прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки не повідомив.
Відповідач повторно не з'явилася в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у порядку п.4 ч.8 та ч.12 ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у справі доказами та в порядку ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалив розглядати справу заочно, про що в адресованій суду заяві позивач не заперечував.
Заслухавши пояснення позивачів, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Зазжначене підтверджується: свідоцтвом НОМЕР_5 про право приватної власності на квартиру, яке видане 28 грудня 1998 року реєстраційний №158 р.; свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 05 червня 2013 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, сформованим 05 червня 2013 року (а.с. 13,14,15).
З домової книги та довідки Знам'янського РС УДМС в Кіровоградській області від 10 жовтня 2019 року наданої на запит суду вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 , поміж іних з 26 жовтня 2005 зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Також за вказаною адресою зареєстрований позивач ОСОБА_1 , та неповнолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16-17, 32, 59-60).
З рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2019 року, вбачається що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 з 17 липня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цим рішенням шлюб між ними розірвано (а.с. 19).
Зі складених 23.08.2018 року, 10 квітня 2019 року та 18 вересня 2019 року актів вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації не проживає з літа 2017 року, коли залишила сім'ю та поїхала за межі України. Її речі в квартирі відсутні, фактичне її місце проживання на даний час не відоме (а.с. 20,21,22).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожен окремо пояснили, що вони є сусідами, відповідач у належній позивачам квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає з літа 2017 року, її речі у квартирі відсутні. Де наразі вона проживає їм не відомо, перешкод у користуванні квартирою їй ніхто не чинив, вона сама залишила місце реєстрації.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз вищевказаних норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи, такою, що втратила право користування житлом, як спосіб усунення перешкод у користуванні власністю.
Судом встановлено, що позивачі є власниками житлової квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі зареєстровано відповідача ОСОБА_4 , яка раніше перебувала в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 .
Згіднозі зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згіднозі ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але з літа 2017 року за місцем реєстрації не проживає, її особисті речі в квартирі відсутні. Інші ознаки, що вказують на фактичне проживання відповідача за цією адресою, не виявлені. Позивачі не здійснювали відповідачу перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Згідно зі ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Як встановлено, відповідних угод між сторонами не укладалося.
Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.Враховуючи, що позивачі є власниками квартири в якій зареєстрована відповідач, остання понад один рік без поважних причин відсутня за місцем своєї реєстрації, домовленостей між власниками та відповідачем щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час її відсутності досягнуто не було, а тому пред'явлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст.16, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.71, 156 ЖК України та керуючись ст.ст.141, 223, 263, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_4 , НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя Знам'янського
міськрайонного суду
Кіровоградської області Н.М. Ябчик