Справа № 365/2/20
Номер провадження: 2-а/365/1/20
іменем України
20.01.2020 смт. Згурівка Київської області
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Денисенко Н.О.
секретар
судового засідання Матвієнко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
3 січня 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище адміністративним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2019 року інспектор сержант поліції 2 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Рудаков А.С. виніс щодо нього постанову серії ЕАк № 1904433 про те, що 25 грудня 2019 року о 21 годині 47 хвилин він проїхав перехрестя Полтавське шосе, 208А та вулиці Автобільна у місті Пісочин на заборонний червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР України, тобто вчинив порушення проїзду на заборонний червоний сигнал світлофора, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забор.рух та наклав адміністративне стягнення в розмірі 425,00 грн за скоєне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Із зазначеною постановою він не згоден, оскільки 25 грудня 2019 року приблизно о 21 годині 45 хвилин на автодорозі «Київ-Харків» в смт. Пісочин керував транспортним засобом «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Харків. Спускаючись з мосту, він наближався до регульованого перехрестя із ввімкненим зеленим сигналом світлофора. Не доїжджаючи до перехрестя, приблизно 20-30 метрів, включився зелений миготливий сигнал світлофора, який згідно з п. 8.7.3 «в» ПДР дозволяє рух, проте інформує, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Відповідно до п. 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відтак, оцінивши ситуацію, не вдаючись до екстреного гальмування, щоб не створювати аварійну ситуацію на дорозі, він продовжив рух через перехрестя. Через 2-3 км після цього його зупинив інспектор, повідомив про порушення правил регулювання дорожнього руху, не надав на його прохання доказів, не врахував його категоричні заперечення та виніс постанову на місці зупинки транспортного засобу, чим унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з?ясування усіх обставин справи.
Винесена інспектором постанова не містить зазначення доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, не були вирішені клопотання, заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, не зазначено мотивів відхилення доказів, на які він посилався, тому просить скасувати спірну постанову та провадження у справі закрити.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, позивач направив заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю, відповідач - суб'єкт владних повноважень про причини неявки не повідомив, своїх заперечень та відзиву на позов не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідач на вимогу суду не надав справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у встановлений судом строк без поважних прчин, заяви про відкладення розгляду справи не направив. Відтак, враховуючи вимоги ст. 286 КАС України щодо вирішення справи протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі, суд вбачає за необхідне розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні аргументів позивача та доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини, а саме, що 25 грудня 2019 року інспектор сержант поліції 2 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Рудаков А.С. виніс щодо ОСОБА_1 постанову серії ЕАк № 1904433 та наклав адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн за те, що ОСОБА_1 25 грудня 2019 року приблизно о 21 годині 47 хвилин проїхав перехрестя Полтавське шосе та вулиця Автомобільна в смт. Пісочин, керуючи автомобілем «Renault АЕ 390», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Schwarzmuller Spa-Зе», номерний знак НОМЕР_2 , на заборонний червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР України, тобто вчинив порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоих миготливих сигнали забор.рух (а.с.6 - копія постанови).
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 8.7.3 «е» ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11 ПДР).
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 286 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному прав, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Проте зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Крім того суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надав належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, отже спірна постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутності складу правопорушення, передбаченого КУпАП. Відтак постанова є неналежним і недопустимим доказом вчинення правопорушення, такою, що прийнята не у спосіб, передбачений чинним законодавством України, необ?єктивною та необгрунтованою, обставини, викладені в постанові, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та відповідач, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, на пропозицію суду не надав доказів для підтвердження обставин, на які він посилався при винесенні постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 7, 122, 247, 251, 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6, 7, 9, 19, 20, 77, 90, 242, 243, 244, 245, 246, 286 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАк № 1904433, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її складення.
Позивач ОСОБА_1 , житель вулиці АДРЕСА_1 .
Відповідач Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, вулиця Шевченка, буд. 315-А місто Харків, 61033, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40108599.
Повне судове рішення складене 20 січня 2020 року.
Головуючий суддя Н.О. Денисенко