"13" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3377/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Савченко А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Петров В-П.С. за довіреністю;
Від відповідача: Костовська О.В. за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” про стягнення 29 985,56 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон” (далі по тексту - ТОВ „Нібулон”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” (далі по тексту - АТ „Українська залізниця”) про стягнення збитків, завданих нестачею вантажу, у розмірі 29 985,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення вантажу, що спричинило нестачу вантажу.
Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, АТ „Українська залізниця” було наголошено, що вагон прибув на станцію призначення справним, без будь-яких ознак не збереженості вантажу, що, за твердженням відповідача, підтверджується підписаною з боку позивача пам'яткою про подавання вагонів. АТ „Українська залізниця” також зазначено, що залізниця звільняється від будь-якої відповідальності за втрату вантажу після його передачі вантажоодержувачу, а, отже, факт виявлення нестачі вантажу після передачі вагонів позивачеві, свідчить про відсутність підстав для задоволення заявленого позову. Крім того, відповідачем вказано, що оскільки недостача була виявлена після передачі вагону позивачеві, то, відповідно, розкрадання вантажу могло відбутися вже на території позивача. Відповідачем наголошено, що складення комерційного акту в силу приписів чинного законодавства не свідчить про визнання відповідачем своєї відповідальності за втрату вантажу. АТ „Українська залізниця” також наголошено, що наданий позивачем акт експертизи є недопустимим доказом оскільки в ньому відсутні зауваження представника відповідача, якому взагалі не було надано можливості викласти свої міркування щодо складеного експертом висновку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
На підставі накладної №41551318 від 08.05.2019р. ТОВ „Нібулон” відправило зі станції „Пальміра” Одеської залізниці на станцію „Миколаїв-Вантажний” Одеської залізниці на власну адресу 54 вагони із насінням зерна кукурудзи, яке було завантажено навалом, зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі - Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
13.05.2019р. вагони, навантажені насінням кукурудзи та відправлені ТОВ „Нібулон” згідно накладної №41551318 від 08.05.2019р. на власну адресу, прибули до станції призначення та були видані відповідачем позивачеві, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу. При цьому, у п. 49 накладної наявна відмітка залізниці про видачу вагону №95540951 одержувачу 15.05.2019р. згідно комерційного акту.
14.05.2019р. ТОВ „Нібулон” повідомило начальника станції „Миколаїв-Вантажний” телефонограмою №14/35, що за результатами зважування вагону №95540951, відправленого за накладною №41551318 від 08.05.2019р., позивачем було виявлено недостачу вантажу у розмірі 6700 кг. у порівнянні з даними, які зазначені у перевізному документі. За таких обставин, ТОВ „Нібулон” просило відповідача прийняти участь у перевірці маси вантажу і скласти комерційний акт. При цьому, позивачем було повідомлено, що вказаний вагон виставлений на під'їзну колію в очікуванні видачі вантажу, охорона вказаного вагону забезпечується власними силами ТОВ „Нібулон”.
Крім того, листом №15-1/35 від 15.05.2019р. ТОВ „Нібулон” було повідомлено АТ „Українська залізниця”, що приймання вантажу у вагоні №95540951 буде проводитись на території терміналу позивача за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області одночасно з комісійною видачею вантажу, у зв'язку з чим, ТОВ „Нібулон” просило відповідача направити свого представника для участі у прийманні вагону.
15.05.2019р. на станції „Миколаїв-Вантажний” АТ „Українська залізниця” за участю слідчого Заводського відділу поліції та представника ТОВ „Нібулон” було складено комерційний акт №415207/46, з якого вбачається, що вагон №95540951 у технічному стані виявився справним, пломби (ЗПП) не містять слідів пошкодження; фактично при перевірці виявлено, що вагон прибув у справному стані, усі ЗПП відправника в наявності; вага брутто - 81150 кг., тара перевізника - 20350 кг., нетто - 60800 кг., що на 6650 кг. менше документу. Комерційний акт №415207/46 від 15.05.2019р. був підписаний представником ТОВ „Нібулон” із зауваженнями. При цьому, зміст зауважень у акті не наведений.
Крім того, 15.05.2019р. на перевантажувальному терміналі ТОВ „Нібулон” працівниками осіннього було складено акт, з якого вбачається, що фактична маса при зважуванні вагона №95540951 виявилась на 6650 кг. менше, ніж зазначено у документах.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2019р. експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області було складено акт експертизи №120-0610, відповідно до якого за результатами зовнішнього огляду вагона встановлено наступне: вагон опломбований непорушними пломбами ЗПП; при зовнішньому огляді вагону встановлено, що в нижньому лівому куті третього від сходів розвантажувального люка з протилежної сторони від штурвалів наявні затиснуті зурна кукурудзи; при знятті пломб на верхніх завантажувальних люках при огляді поверхні і місткості вантажу в оглянутому вагоні виявлено поглиблення у вигляді воронкообразної порожнини з чітко позначеною смугою характерною для стікаючого вантажу вниз, яка знаходиться між другим та четвертим завантажувальними люками від сходів вагону і має розміри близько семи метрів у довжину, завглибшки до двох метрів та по ширині близько двох метрів; візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу. При зважуванні вагону №95540951 встановлено розбіжність між масою, вказаною в накладній, та масою - встановленою після зважування, у загальному розмірі 6650,00 кг. До висновку експертизи було долучено матеріали фотофіксації, приєднанні до матеріалів даної справи.
Листом №23-1/35 від 23.05.2019р. ТОВ „Нібулон”, посилаючись на отримання комерційного акту №415207/46 від 15.05.2019р., було повідомлено відповідача про наявні зауваження до комерційного акту, а саме: вагон №95540951 прибув у технічно несправному стані, оскільки наявні затиснуті зерна кукурудзи, між завантажувальними люками є поглиблення вантажу.
Крім того, 23.05.2019р. ТОВ „Нібулон” звернулось до АТ „Українська залізниця” із скаргою №23-3/35 на оформлення комерційного акту №415207/46 від 15.05.2019р., у зв'язку з не відображенням у акті інформації про затиснуті зерна кукурудзи, та наявність поглиблення вантажу між завантажувальними люками.
Листом №ДН-5-07/396 від 27.05.2019р. АТ „Українська залізниця” було повідомлено ТОВ „Нібулон”, що скарга останнього на складений працівниками станції комерційний акт не підлягає задоволенню, оскільки вантаж прибув у вагоні, який є справним у комерційному відношенні, а пломби пошкоджені не були. Посилаючись на приписи ст. 52 Статуту залізниць України відповідачем було наголошено, що стан вантажу повинен описуватись лише у разі прибуття вагону з відсутніми або пошкодженими ЗПП, за наявності інших обставин незбереження вантажу.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до АТ „Українська залізниця”, ТОВ „Нібулон” було наголошено, що відповідачем у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу, не було забезпечено збереження вантажу, у зв'язку з чим, наявні правові підстави для стягнення із відповідача вартості нестачі вантажу.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято АТ „Українська залізниця” до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 08.05.2019р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладною №41551318, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Господарським судом було встановлено, що ТОВ „Нібулон” зверталось до АТ „Українська залізниця” із повідомленням про встановлення обставин невідповідності маси вантажу, що, згідно п. 129 Статуту залізниць України, є підставою для складання комерційного акту, та просило провести комісійне зважування вагонів. Так, за результатами проведення комісійного зважування вагону складено комерційний акт №415207/46 від 15.05.2019р., яким встановлено недостачу вантажу у кількості 6650 кг. Крім того, факт виявлення та видачі позивачу вантажу із недостачею підтверджується актом позивача від 15.05.2019р., актом експертизи №120-0610 від 16.05.2019р. та відміткою залізниці у п. 49 накладної №41551318.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про доведеність ТОВ „Нібулон” у встановленому чинним законодавством факту виявлення недостачі вантажу у вагоні №95540951, відправленого на підставі накладної №41551318 від 08.05.2019р.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Перевіривши розрахунок, здійснений ТОВ „Нібулон”, вартості вантажу, якого не вистачає, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 4750,00 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із АТ „Українська залізниця” збитків у розмірі 29 985,56 грн. завданих нестачею вантажу.
При цьому, судом критично оцінюються доводи АТ „Українська залізниця” про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за збереження вантажу з моменту підписання ТОВ „Нібулон” пам'ятки про забирання вагонів, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обов'язок сторін договору виконувати прийняті на себе договірні зобов'язання під час дії такого договору у відповідності до вимог договору та положень закону. При цьому, господарський суд зауважує, що за загальним правилом сторони договору після закінчення терміну його дії, не звільняються від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, які мали місце під час дії такого договору.
Господарський суд звертає увагу відповідача, що підписання представником ТОВ „Нібулон” без зауважень пам'ятки не може свідчити про належне виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення в частині збереження вантажу, оскільки Правилами приймання вантажів до перевезення не передбачено обов'язкового відображення у пам'ятці про забирання вагонів інформації про стан вагону у комерційному та технічному відношенні, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звільнення залізниці від відповідальності за незбереження вантажу під час його перевезення, факт нестачі якого підтверджується матеріалами справи.
Господарський суд також відхиляє доводи АТ „Українська залізниця”, яким у відзиві на позовну заяву було наголошено про можливе розкрадання вантажу працівниками ТОВ „Нібулон” після видачі вантажу останньому та недоведеністю позивачем забезпечення належної охорони вантажу. Так, 15.05.2019р. на станції „Миколаїв-Вантажний” АТ „Українська залізниця” було складено комерційний акт №415207/46, з якого вбачається, що вагон №95540951 у технічному стані виявився справним, пломби (ЗПП) не містять слідів пошкодження. Таким чином доводи відповідача у названій частині суперечать обставинам, наведеним у комерційному акті про справність вагону та непорушність пломб (ЗПП) відправника, що, відповідно, виключає можливість розкрадання вантажу працівниками ТОВ „Нібулон” після видачі вантажу залізницею.
Крім того, судом критично оцінюються доводи АТ „Українська залізниця” щодо неналежності наданого позивачем акту експертизи, який в супереч приписів п. 30 Правил видачі вантажу, не містить підпису представника відповідача, якому, окрім того, взагалі не було надано можливості викласти свої міркування щодо складеного експертом висновку.
Відповідно до п. 30 Правил видачі вантажів у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу. Експертиза швидкопсувних вантажів повинна бути проведена не пізніше доби з моменту відкриття вагону. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертом і всіма уповноваженими особами, присутніми при проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті. Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть грунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу. Якщо експерт не може встановити причину псування, недостачі, пошкодження вантажу або його тари (упакування), то в акті експертизи вказуються мотиви, з яких неможливо визначити причину псування, недостачі, пошкодження вантажу. У разі незгоди з висновками експерта учасників експертизи або одержувача начальник станції призначає повторну експертизу з відміткою про це в акті експертизи із зазначенням мотивів. Не допускається проведення експертизи вантажів, якщо її вартість перевищує розміри збитків. У цих випадках розмір та причина недостачі, пошкодження або псування вантажу і розмір збитку визначаються начальником станції і одержувачем і зазначаються в комерційному акті. Витрати на експертизу (вартість експертизи, проїзду експерта до станції тощо) сплачуються відповідно залізницею або одержувачем залежно від того, з чиєї ініціативи провадиться експертиза. Надалі ці витрати відносяться на сторону, яка буде визнана винною в недостачі, псуванні або пошкодженні вантажу.
Враховуючи положення п. 30 Правил видачі вантажів, господарський суд зазначає, що вказаними положеннями чинного законодавства врегульовано порядок проведення експертизи на замовлення залізниці. При цьому, як наголошено позивачем у позовній заяві із посиланням на приписи п. 3.13 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601, відмова станції від пред'явлення вантажу до експертизи не свідчить про відсутність у вантажоодержувача права самостійно пред'явити вантаж до експертизи. Господарський суд звертає увагу відповідача, що положення п. 30 Правил видачі вантажів не підлягають застосуванню у випадку проведення експертизи на замовлення вантажоодержувача. Поряд з цим, слід враховувати, що вантажоодержувач повинен повідомити залізницю про пред'явлення вантажу до експертизи та запросити представника залізниці з метою дотримання прав останнього.
Господарський суд також зазначає, що фактично виявлені експертом обставини щодо наявності затиснутих зерен кукурудзи та наявності поглиблення вантажу між завантажувальними люками були покладені позивачем в обґрунтування скарги на складений залізницею комерційний акт. Проте, листом від 27.05.2019р. АТ „Українська залізниця” повідомила позивача про відсутність підстав для відображення вказаної інформації у комерційному акті, а під час вирішення судом даного спору вказані обставини не були спростовані відповідачем.
Підсумовуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги виявлене у вагоні №95540951 поглиблення у вигляді воронкообразної порожнини з чітко позначеною смугою характерною для стікаючого вантажу вниз, яка знаходиться між другим та четвертим завантажувальними люками від сходів вагону і має розміри близько семи метрів у довжину, завглибшки до двох метрів та по ширині близько двох метрів, господарський суд доходить висновку, що втрата вантажу стала результатом неналежного виконання залізницею прийнятих на себе зобов'язань із забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, та має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Нібулон” у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” збитків у розмірі 29 985,56 грн., завданих нестачею вантажу, відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 631, 598, 599, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, п. п. 4, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п. п. 2, 9 Правил складання актів, п. п. 27 Правил видачі вантажів, п. п. 6, 31, 32, 110, 111, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись принципом пропорційності, та з метою забезпечення розумного балансу між витратами, понесеними позивачем під час розгляду справи, та витратами, які має понести відповідач, приймаючи до увагу задоволення заявлених позовних вимог, а також заявлене ТОВ „Нібулон” клопотання про відшкодування судового збору та витрат, пов'язаних із залученням експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області при зважуванні вагонів, у розмірі 1680,00 грн. виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
На підтвердження понесення витрат, пов'язаних із залученням експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, позивачем було надано суду договір про надання послуг від 30.08.2016р., додаткові угоди до договору, рахунок №120-1610 від 17.05.2019р. на суму 2184,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг №120-0610 від 17.05.2019р., а також платіжне доручення №23295 від 23.05.2019р. про перерахування на користь Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області грошових коштів у розмірі 2184,00 грн. згідно рахунку №120-1610 від 17.05.2019р.
Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат, пов'язаних із залученням експерта, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для присудження до стягнення із акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” на користь ТОВ „Нібулон” витрат у розмірі 2184,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” /54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, ідентифікаційний код 14291113/ збитки, завдані нестачею вантажу, у розмірі 29 985,56 грн. /двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 56 коп./, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп./, витрати, пов'язані із вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 2184,00 грн. /дві тисячі сто вісімдесят чотири грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.01.2020р.
Суддя С.П. Желєзна