20 січня 2020 року
Київ
справа №420/4686/19
адміністративне провадження №К/9901/1732/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів - Губської О.А., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року
у справі №420/4686/19
за позовом ОСОБА_1
до судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Кравченка К.В.
про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Кравченка К.В. (надалі - відповідач), в якому позивачка просила суд визнати протиправними дії судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Кравченка К.В. щодо перешкоджання в наданні копії заяви про самовідвід від 07 лютого 2019 року; бездіяльність щодо ненадання копії такої заяви; зобов'язати відповідача надати для ознайомлення позивачці щодо заявленого самовідводу з позначенням номеру справи, дати, способу надання заяви її копію, завірену належним чином.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Позивачка оскаржила таке рішення в апеляційному порядку, внаслідок чого скаргу повернуто судом апеляційної інстанції з підстав не виконання ухвали апеляційного суду від 30 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме, не відповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору у визначеному розмірі.
Вважаючи таку ухвалу постановленою з порушенням вимог процесуального закону, відповідач подав касаційну скаргу.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Разом з апеляційною скаргою позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивач не являється особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», докази, які б дали підстави звільнити від сплати судових витрат в матеріалах справи відсутні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 10 жовтня 2019 року, тобто останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є 21 жовтня 2019 року.
Станом на 05 листопада 2019 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не були виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надавалися.
Таким чином, у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (надалі - №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Тобто, для підтверджують незадовільний майновий стан та відсутність інших джерел доходу на момент подання скарги, позивачу необхідно було подати до суду апеляційної інстанції необхідні докази на підтвердження таких обставин.
Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, позивачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту першого частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту першого частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі №420/4686/19 за позовом ОСОБА_1 до судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Кравченка К.В. про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
О.А. Губська
Л.О. Єресько
Судді Верховного Суду