17 січня 2020 року
Київ
справа №826/11709/18
адміністративне провадження №К/9901/28425/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №826/11709/18 за позовом Приватного підприємства «Перемога-Трейд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Виявлені недоліки запропоновано усунути протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали шляхом надання суду документа про сплату судового збору.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скаржником зазначена ухвала була отримана 22 листопада 2019 року.
У межах строку, встановленого судом, скаржник надіслав клопотання про долучення платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 11 526, 00 грн. та заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено мотиви щодо правильності розрахунку розміру сплаченої останнім суми судового збору (платіжне доручення №5282 від 11.10.2019 на суму 11526,00грн) та клопотання про продовження строку на сплату судового збору.
Доводи, викладені у вказаній заяві, ґрунтуються на безпідставності визначення судом касаційної інстанції суми судового збору, яку відповідач має сплатити при поданні касаційної скарги за вимоги майнового характеру з огляду на те, що позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн, що свідчить про немайновий характер спору. Таким чином, податковий орган вважає, що з урахуванням сплаченої позивачем суми судового збору в суді першої інстанції, відповідач при поданні касаційної скарги має сплатити більший її розмір. Вважає визнання протиправною та скасування податкової вимоги позовними вимогами не майнового характеру.
Суд не погоджується з позицією податкового органу, з огляду на те, що вимога про сплату боргу впливає на майновий стан платника податків, що свідчить про майновий характер спору. Таким чином, заявлені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими. Така правова позиція раніше висловлювалася в ухвалах Верховного Суду від 18.06.19 справа №826/10973/17, від 21.12.2019 №826/12163/18.
Враховуючи викладене, надіслане платіжне доручення №5282 від 11.10.2019 на суму 11526,00грн не свідчить про повну сплату судового збору в розмірі і порядку визначеному законом.
В подальшому, у межах строку, встановленого судом, скаржник також надіслав клопотання про продовження строку сплати судового збору, яке обґрунтовує відсутністю коштів на сплату судових витрат. Зазначає, що у зв'язку з безспірним списанням коштів за виконавчими документами рахунки відповідача заблоковані, а тому йому необхідний додатковий час для надання платіжного доручення у даній справі. Однак ним вчиняються певні дії для усунення недоліків касаційної скарги.
На підтвердження вказаних обставин скаржником жодних доказів не надано.
Стосовно поданого клопотання про продовження строку на сплату судового збору суд зазначає наступне.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві є державним органом. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною для продовження строку, встановленого судом та зважаючи на відсутність об'єктивної інформації щодо терміну, протягом якого скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку усунення недоліків.
Таким чином, клопотання скаржника про продовження процесуального строку, встановленого судом, не підлягає задоволенню.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатися перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Отже, станом на момент постановлення цієї ухвали заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
Частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Відповідно до частини сьомої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 132, 133, 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №826/11709/18 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Л. Желтобрюх