20 січня 2020 року
Київ
справа №260/924/19
адміністративне провадження №К/9901/1101/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 260/924/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною відмову Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; зобов'язання Тячівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; відповідно до статті 371 КАС України для забезпечення реалізації порушених прав допустити рішення до негайного виконання.
Позивач позовні вимоги мотивувала тим, що вона зверталася особисто разом з неповнолітньою дитиною до керівника Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області з метою оформлення дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Зазначила, що ними були надані всі необхідні документи, передбачені п.13 Положення № 2503-ХІІ, а саме: заяву встановленого зразка, свідоцтво про народження дитини та дві фотокартки розміром 35х45 мм. Проте начальник відділу відмовив у прийнятті зазначених документів, повідомивши, що Тячівський РВ ГУ ДМС вже не видає паспорти у формі книжечки на підставі заяв громадян, а виключно за рішенням суду, при цьому послався на доручення Державної міграційної служби України від 15 червня 2017 року № 92/2-17, згідно пункту 1 якого начальникам головних управлінь ДМС доручено припинити з 16 червня 2017 в територіальних підрозділах ДМС прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. Просила позов задовольнити.
Суди встановили та не заперечується у касаційній скарзі, з метою оформлення неповнолітній доньці паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, позивач надіслала поштовим зв'язком до відповідача заяву про оформлення паспорта громадянина України від 08 лютого 2019 року. Вказана заява підписана матір'ю дитини, а також самою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У поданій заяві зазначено додатки: заява за формою, встановленою МВС України, яка підписана ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження та дві фотокартки розміром 35х45.
Позивач отримала відповідь Тячівського РВ ГУ ДМС у Закарпатській області за № 2101.29-78/2122.1-19 від 07 березня 2019 року на своє звернення, в якому відповідач 1 зазначив, що постановою від 25 березня 2015 року № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, відповідно до якого обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто та визначеного пунктом 35 Порядку переліку необхідних документів. Додатково проінформовано позивача, що пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ також передбачено подання обов'язкового переліку документів. Заявникам роз'яснено, що для оформлення паспорта громадянина України необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів
Позивач вважає надане роз'яснення відмовою в наданні дитині паспорта громадянина України, затвердженого Положенням № 2503-ХІІ, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про передчасність заявлених позивачем вимог, адже право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачами на даний час не порушене.
Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що ця справа не відповідає ознакам типової справи, визначених у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду Верховним Судом зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), оскільки обов'язковими ознаками даної справи, задля застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у вказаній постанові від 19 вересня 2018 року, повинні бути такі:
1) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
2) відповідач - територіальні органи ДМС України;
3) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
За висновком судів попередніх інстанцій, розглядувана справа не відповідає вказаним ознакам, оскільки у даних правовідносинах відсутня відмова відповідача про видачу паспорта у формі книжечки.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про передчасність заявлених позовних вимог, адже відповідачем правомірно та обґрунтовано повідомлено позивача про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, оскільки заява з якою позивач звернувся в інтересах неповнолітньої дитини була подана у довільній формі та без надання всіх необхідних документів визначених Постановою № 302. Таким чином, суди дійшли висновку, що право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачем на даний час не порушене.
Вважаючи такі рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач в інтересах неповнолітньої дитини звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом абзацу 1 пункту 1 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Частина 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.
Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.
Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відсутність факту відмови відповідача у оформленні паспорту на підставі відповідної заяви, поданої в порядку Положення № 2503-ХІІ, робить передчасним звернення до суду з позовом про визнання протиправною такої відмови та зобов'язання видати паспорт згідно з нормами вказаного Положення.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 260/924/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
О.А. Губська
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду