ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2020Справа № 910/11792/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКОНА»
до 1) Акціонерного товариства «Альфа-банк»,
2) приватного нотаріуса Коломийського міського нотаріального округу Галян Галини Михайлівни
про припинення іпотечного договору,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судового засідання Саницька Б.В.
представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1:Гамор Н.В.;
від відповідача 2 : не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРКОНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» (надалі - відповідач 1), приватного нотаріуса Коломийського міського нотаріального округу Галян Галини Михайлівни (надалі - відповідач 2), в якому просить суд визнати припиненим іпотечний договір від 28.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Галян Г.М., за реєстраційним № 5679 та зобов'язати відповідача -2 внести до Державного реєстру іпотек та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення вказаного іпотечного договору та зняти заборони та обтяження речових прав встановлені на підставі нього.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 256, 261, 316, 319, 321, 509 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» мотивовані тим, що відповідач 1 своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду про стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим, позивач просить суд визнати договір іпотеки припиненим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2016.
18.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він зазначає, що 10.10.2013 - це кінцевий термін повернення заборгованості, а не термін закінчення виконання основного зобов'язання. Крім того, відповідно до п. 7.2. кредитного договору, останній набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а згідно п. 6.3 іпотечного договору, останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов'язання. У зв'язку з викладеним, відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 25.07.2016 з'явилися представники позивача та відповідача 1 та надали суду пояснення по суті спору.
Представник відповідача 2 у судове засідання, призначене на 25.07.2016 не з'явився, вимог ухвали суду від 02.07.2016 не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 зупинено провадження в № 910/11792/16 до вирішення Господарським судом Івано-Франківської області справи № 909/1426/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «АРКОНА» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
12.08.2019 Господарським судом міста Києва було здійснено запит до Господарського суду Івано-Франківської області щодо надання інформації про результати розгляду справи №909/1426/14.
27.08.2019 надійшла відповідь на запит №909/1426/14/14290/19 від 21.08.2019, відповідно до якої рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2016 позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, зазначене рішення скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. 06.12.2018 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №909/1426/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 поновлено провадження у справі №910/11792/16, підготовче засідання призначено на 24.09.2019.
23.09.2019 через діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення засідання, у зв'язку із знаходженням на лікуванні.
У підготовче засідання 24.09.2019 з'явився представник відповідача 1, проти задоволення клопотання позивача не заперечував, представники позивача та відповідача 2 у підготовче засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. відповідач 2 про причини неявки суду не повідомив. Позивач звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 підготовче засідання відкладено на 09.10.2019.
У підготовче засідання 09.10.2019 з'явились позивач та представник відповідача 1, відповідач 2 у підготовче засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 підготовче засідання відкладено на 30.10.2019.
28.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, а саме останній просить суд усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Аркона» трьохкімнатною квартирою № 23, загальною площею 106, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: вул . Урлівська, буд. 11/ 14, м. Київ та належить ТОВ «Аркона» на підставі свідоцтва про право власності від 20.11.2007, шляхом зняття заборон, які встановлені на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Галян Г.М. за реєстраційним № 5680 та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Державного реєстру іпотек записів про обтяження нерухомого майна: речових прав на трьохкімнатну квартиру № 23, що знаходиться за адресою: вул. Урлівська, буд. 11/14, м. Київ та належить ТОВ «Аркона» на підставі свідоцтва про право власності від 20.11.2007 - накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна.
30.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовче засідання 30.10.2019 з'явились позивач та представник відповідача 1, відповідач 2 у підготовче засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 20.11.2019.
05.11.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення щодо заяви позивача про зміни предмету позову, в якій останній зазначає, що остання не може бути прийнята судом та підлягає поверненню, оскільки не направлялась на адресу відповідача 2, а також позивачем було одночасно змінено, як і предмет та підстави позову, що прямо заборонено положеннями ст.46 ГПК України.
У підготовче засідання 20.11.2019 з'явився представник відповідача 1, позивач та відповідач 2 у підготовче засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 заяву позивача від 28.10.2019 про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог було повернено заявникові, з мотивів викладених в ухвалі.
Також, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2019.
13.12.2019 через відділ діловодства суду надійшло клопотання АТ "Альфа-Банк" про залучення його до участі у справі, як правонаступника АТ "Укрсоцбанк".
У судове засідання 17.12.2019 з'явився представник відповідача 1, позивач та відповідач 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. У судовому засіданні представник АТ «Альфа-Банк» подану заяву про залучення його до участі в справі, як правонаступника відповідача 1 підтримала та просила задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 заяву АТ «Альфа-Банк» від 13.12.2019 про заміну сторони її правонаступником було задоволено та замінено відповідача 1 в справі №910/11792/16 з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", з мотивів викладених в ухвалі, судове засідання відкладено на 14.01.2020.
У судовому засіданні 14.01.2020 представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, позивач та відповідач 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка позивача та відповідача 2 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 14.01.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 1, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
18.10.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк (правонаступником якого є АТ «Альфа-банк»), як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона», як позичальником, було укладено договір кредиту №355-24/2-042 (надалі - договір кредиту), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 423 062,00 грн, зі сплатою 17,5 процентів річних з щорічним переглядом та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору з наступним графіком погашення суми основної заборгованості:
Додатковою угодою від 07.10.2009 внесено зміни до п. 1.1 договору кредиту та визначено, що кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 423 062,00 грн, зі сплатою 17,5 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору з наступним графіком погашення суми основної заборгованості та кінцевим терміном повернення заборгованості 10.10.2013.
Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання 3-х кімнатної квартири загальною площею 106,68 кв.м в житловому будинку на діл. 1 у 3-му мікрорайоні Позняки у Дарницькому районі м. Києва по договору №КНТР-012192/кв від 19.09.2006, укладеного з Комунальним унітарним підприємством Фінансова компанія Житлоінвест.
Пунктом 1.3 передбачено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає:
- з іпотекодавцем-позичальником в день укладення цього договору договір майнових прав на іпотеку з подальшим їх переоформленням в договір іпотеки на 3-х кімнатну квартиру загальною площею 106,68 кв.м, житловою площею - 54,43 кв.м в житловому будинку на діл. 1 у 3-му мікрорайоні ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва заставною вартістю 604342,20 грн, договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрація в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.
28.11.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона», як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту №355-24/2-042 від 18.10.2006, укладеними між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно, а саме квартиру №23 , загальною площею площею 105,50 кв.м , житловою площею 52,40 кв. м, що знаходяться в будинку №11/44 по вул. Урлівська в м. Києві та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності.
Змістом та розміром основного зобов'язання є повернення кредиту в сумі 423 062, 00 грн, з порядком погашення відповідно до графіку, що міститься в договорі кредиту та кінцевим терміном повернення кредиту 10.10.2013, а також дострокового погашення у випадках, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 17,5% річних та комісій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання тощо (п. 1.4).
Іпотечний договір від 28.11.2008 посвідчено приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Галян Г.М. та зареєстровано в реєстрі за №5679. Одночасно накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна, яку зареєстровано в реєстрі за №5680.
06.04.2010 ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав позивачу вимогу №21/45-05/67-126 про дострокове погашення кредиту.
Таким чином позивач зазначає, що відповідач 1 скористався своїм правом на зміну строків погашення заборгованості за кредитним договором, проте своєчасно, у строки встановлені ЦК України, не реалізував своє право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим основне та забезпечувальне зобов'язання припинено.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України та абзацом 11 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).
Позивач просить визнати припиненим іпотечний договір від 28.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Галян Г.М., за реєстраційним № 5679 та зобов'язати відповідача -2 внести до Державного реєстру іпотек та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення вказаного іпотечного договору і зняти заборони та обтяження речових прав встановлені на підставі нього.
Відповідно до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Разом з тим, згідно з частинам 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Суд зазначає, що особливості окремих видів застав, в тому числі іпотеки, можуть визначатися іншими законами, а саме Законом України "Про іпотеку".
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (абзац 3); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац 7); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду (абзац 8); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (абзац 10).
Таким чином іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.
Так, згідно з імперативними вимогами частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Враховуючи імперативні норми частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", суд зазначає, що зміст вказаної норми є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Водночас, суд відхиляє твердження позивача в обґрунтування своїх вимог на пропуск банком (іпотекодержателем) строку позовної давності як підстави для припинення іпотеки за іпотечним договором від 28.11.2008, з огляду на таке.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги 5 "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.
Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина 3 цієї статті). У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина 5 цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина 1 цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16).
Відповідно до статті 599 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Пунктами 3.3.5, 3.3.7 кредитного договору №355-24/2-042 передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому п.1.1. цього договору та комісії в розмірах, зазначених в додатку №1 до цього договору, в порядку, визначеному п.п. 2.5, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10 цього договору та тарифами, а також повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк визначений п.1.1. цього договору.
Відтак умовами кредитного договору №355-24/2-042 встановлено обов'язок позивача повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти та комісію за користування ними.
Натомість у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема, платіжні доручення, банківські виписки, довідки банку, на підтвердження факту виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання іпотечного договору припиненим, а тому позов ТОВ «АРКОНА» задоволенню не підлягає.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 20.01.2020.
Суддя Я.А.Карабань